Acts 16
1 He came to Derbe and Lystra; and behold, a certain disciple was there, named Timothy, the son of a Jewess who believed, but his father was a Greek.
Прийшовже у Дервию та в Листру; і ось був там один ученик, на ймя Тимотей, син однієї жінки, вірної Жидівки, батька ж Грека,
2 The brothers who were at Lystra and Iconium gave a good testimony about him.
що мав добру славу між братами у Листрі та Ікониї.
3 Paul wanted to have him go out with him, and he took and circumcised him because of the Jews who were in those parts, for they all knew that his father was a Greek.
Сього схотів Павел узяти з собою; і взявши обрізав його задля Жидів, що були в тих місцях; знали бо всі батька його, що був Грек.
4 As they went on their way through the cities, they delivered the decrees to them to keep which had been ordained by the apostles and elders who were at Jerusalem.
Як же проходили городи, передавали їм хоронити устави, постановлені від апостолів та старших, що в Єріусалимі.
5 So the assemblies were strengthened in the faith, and increased in number daily.
Церкви ж утверджувались у вірі, і прибували числом що-дня.
6 When they had gone through the region of Phrygia and Galatia, they were forbidden by the Holy Spirit to speak the word in Asia.
Як же пройшли Фригию та Галацьку сторону, заборонив їм сьвятий Дух промовляти слово в Азиї.
7 When they had come opposite Mysia, they tried to go into Bithynia, but the Spirit didn’t allow them.
Прийшовши ж в Мисию, поривались ійти в Витинию, і не пустив їх Дух.
8 Passing by Mysia, they came down to Troas.
Перейшовши ж Мисию, прийшли в Трояду.
9 A vision appeared to Paul in the night. There was a man of Macedonia standing, begging him and saying, “Come over into Macedonia and help us.”
І явилось уночі видїннє Павлу: стояв один чоловік Македонець, благаючи його й говорячи: Прийшовши в Македонцю, поможи нам.
10 When he had seen the vision, immediately we sought to go out to Macedonia, concluding that the Lord had called us to preach the Good News to them.
Як же видїннє увидїв, забажали ми зараз іти в Македонцю, зрозумівши, що Господь покликав нас благовіствувати їм.
11 Setting sail therefore from Troas, we made a straight course to Samothrace, and the day following to Neapolis;
Пустившись тодї з Трояди, приспіли ми в Самотракию, другого ж дня в Неаполь,
12 and from there to Philippi, which is a city of Macedonia, the foremost of the district, a Roman colony. We were staying some days in this city.
а звідтіля в Филипи, котрий єсть первий город тієї части Македониї - осада. Пробували ж ми в сьому городі кілька днїв.
13 On the Sabbath day we went outside of the city by a riverside, where we supposed there was a place of prayer, and we sat down and spoke to the women who had come together.
А субітнього дня вийшли геть а города над річку, де бувало звичайно моленнє, і посідавши говорили до жінок, що посходились.
14 A certain woman named Lydia, a seller of purple, of the city of Thyatira, one who worshiped God, heard us. The Lord opened her heart to listen to the things which were spoken by Paul.
І слухала нас одна жінка, на ймя Лидия, купчиха кармазином, із города Тиятирського, що шанувала Бога; їй же Господь відчинив серце уважати на глаголанє від Павла.
15 When she and her household were baptized, she begged us, saying, “If you have judged me to be faithful to the Lord, come into my house and stay.” So she persuaded us.
Як же охрестилась вона і дім її, благала, говорячи: Коли ви судили мене, що я вірна Господеві, то, ввійшовши в господу мою, пробувайте. І присилувала нас.
16 As we were going to prayer, a certain girl having a spirit of divination met us, who brought her masters much gain by fortune telling.
Стало ся ж, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна дївчина, що мала духа віщого, і котра заробіток великий давала панам своїм, ворожачи.
17 Following Paul and us, she cried out, “These men are servants of the Most High God, who proclaim to us a way of salvation!”
Ся, йдучи слїдом за Павлом та. за нами, покликувала, кажучи: Сї люде - слуги Вишнього Бога, що звіщають нам дорогу спасення.
18 She was doing this for many days. But Paul, becoming greatly annoyed, turned and said to the spirit, “I command you in the name of Jesus Christ to come out of her!” It came out that very hour.
Робила ж се многі днї. Далїй Павел, розсердившись і обернувшись, рече духові: Повелїваю тобі імям Ісуса Христа, вийди з неї. І вийшов тієї ж години.
19 But when her masters saw that the hope of their gain was gone, they seized Paul and Silas and dragged them into the marketplace before the rulers.
Видївши ж пани її, що пропала надія заробітку їх, схопивши Павла та Силу, потягли їх на майдан до князїв.
20 When they had brought them to the magistrates, they said, “These men, being Jews, are agitating our city
І привівши їх до воївод, казали: Сї люде вельми трівожать город наш, бувши Жидами,
21 and advocate customs which it is not lawful for us to accept or to observe, being Romans.”
і навчають звичаїв, котрих не годить ся нам приймати, анї робити, бувши Римлянами.
22 The multitude rose up together against them and the magistrates tore their clothes from them, then commanded them to be beaten with rods.
І встав народ проти них, а воїводи, роздерши одежу їх, звеліли бити їх.
23 When they had laid many stripes on them, they threw them into prison, charging the jailer to keep them safely.
І завдавши їм багато ран, повкидали в темницю, звелївши темничнику пильно стерегти їх
24 Having received such a command, he threw them into the inner prison and secured their feet in the stocks.
Котрий прийнявши такий наказ, повкидав їх у саму середню темницю і позабивав ноги їх у колоду.
25 But about midnight Paul and Silas were praying and singing hymns to God, and the prisoners were listening to them.
О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники.
26 Suddenly there was a great earthquake, so that the foundations of the prison were shaken; and immediately all the doors were opened, and everyone’s bonds were loosened.
Нараз став ся великий трус, так що аж підвалини в вязницї захитались; і повідчинялись зараз усї двері, і поспадали кайдани з усїх.
27 The jailer, being roused out of sleep and seeing the prison doors open, drew his sword and was about to kill himself, supposing that the prisoners had escaped.
Прокинувши ся ж темничник од сну, та побачивши відтинені двері темниці, вийнявши меч, хотїв себе вбити, думаючи, що повтікали вязники.
28 But Paul cried with a loud voice, saying, “Don’t harm yourself, for we are all here!”
Покликнув же голосом великим Павел, говорячи: Не роби собі нічого лихого, всї бо ми тут.
29 He called for lights, sprang in, fell down trembling before Paul and Silas,
Попросивши ж сьвітла, вбіг трусячись, і припав до Павла та Сиди,
30 brought them out, and said, “Sirs, what must I do to be saved?”
а, вивівши їх геть, каже: Добродії, що менї робити, щоб спастись?
31 They said, “Believe in the Lord Jesus Christ, and you will be saved, you and your household.”
Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій.
32 They spoke the word of the Lord to him, and to all who were in his house.
І глаголали йому слово Господнє, і всїм, що в дому його.
33 He took them the same hour of the night and washed their stripes, and was immediately baptized, he and all his household.
І, взявши їх тієї ж нічної години, пообмивав рани, та й охрестив ся сам і всї його зараз.
34 He brought them up into his house and set food before them, and rejoiced greatly with all his household, having believed in God.
І, повівши їх у господу свою, заставив перед ними стіл, і веселив ся з усїм домом, увірувавши в Бога.
35 But when it was day, the magistrates sent the sergeants, saying, “Let those men go.”
Як же настав день, прислали воїводи наличників, кажучи: Відпусти людей сих.
36 The jailer reported these words to Paul, saying, “The magistrates have sent to let you go; now therefore come out and go in peace.”
Звістив же темничник про сї слова Павла, що прислали воїводи, щоб відпустити вас;
37 But Paul said to them, “They have beaten us publicly without a trial, men who are Romans, and have cast us into prison! Do they now release us secretly? No, most certainly, but let them come themselves and bring us out!”
Павел же рече: Бивши нас прилюдно неосуджених людей римських, повкидали в темницю, а тепер потай нас виганяють? Нї бо, а нехай самі, прийшовши, виведуть нас.
38 The sergeants reported these words to the magistrates, and they were afraid when they heard that they were Romans,
Звістили ж воїводам паличники слова сї; і перелякались, почувши, дцо вони Римляне.
39 and they came and begged them. When they had brought them out, they asked them to depart from the city.
І прийшовши благали їх, і вивівши просили, щоб вийшли з города.
40 They went out of the prison and entered into Lydia’s house. When they had seen the brothers, they encouraged them, then departed.
І, вийшовши вони з темницї, прийшли до Лидиї, і, побачивши братів, утішили їх, та й пійшли.
