1 Peter 2
1 Putting away therefore all wickedness, all deceit, hypocrisies, envies, and all evil speaking,
Тим то, відложивши всяку злобу, і всякий підступ і лицемірство і зависть і всяку осуду,
2 as newborn babies, long for the pure spiritual milk, that with it you may grow,
Яко ж новорожденні дїти будьте жадні словесного чистого молока, щоб у ньому виросли на спасеннє;
3 if indeed you have tasted that the Lord is gracious.
коли покушали, що благий Господь.
4 Come to him, a living stone, rejected indeed by men, but chosen by God, precious.
Приступаючи до Него, до каменя живого, від людей відкинутого, від Бога ж вибраного, дорогого,
5 You also as living stones are built up as a spiritual house, to be a holy priesthood, to offer up spiritual sacrifices, acceptable to God through Jesus Christ.
і самі, яко живе каміннє, будуйте дім духовний, сьвященьство сьвяте, щоб приношено духовні жертви любоприємні Богу через Ісуса Христа.
6 Because it is contained in Scripture, “Behold, I lay in Zion a chief cornerstone, chosen and precious. He who believes in him will not be disappointed.”
Тим то й стоїть в писанню: "Ось, владу в Сионї угольний, камінь, ви. браний, дорогий; і віруючий в Него не осоромить ся."
7 For you who believe therefore is the honor, but for those who are disobedient, “The stone which the builders rejected has become the chief cornerstone,”
Оце як вам віруючим, - дорогий, неслухняним же "камінь, що відкинули будівничі, та став ся у голову угла, - камінь спотикання і скеля поблазнї";
8 and, “a stumbling stone and a rock of offense.” For they stumble at the word, being disobedient, to which also they were appointed.
і спотикають ся, не слухаючи слова, на що вони й полишені.
9 But you are a chosen race, a royal priesthood, a holy nation, a people for God’s own possession, that you may proclaim the excellence of him who called you out of darkness into his marvelous light.
Ви ж - рід вибраний, царске Сьвященьство, нарід сьвятий, люде прибрані, щоб звіщали чесноти Покликавшого вас із темряви у дивне своє сьвітло;
10 In the past, you were not a people, but now are God’s people, who had not obtained mercy, but now have obtained mercy.
ви, колись і не народ, а тепер народ Божий; непомилувані, а тепер помилувані.
11 Beloved, I beg you as foreigners and pilgrims to abstain from fleshly lusts which war against the soul,
Любі, молю, як чужосторонцїв ї прохожих, ухилятись від тілесного хотїння, котре воює проти душі,
12 having good behavior among the nations, so in that of which they speak against you as evildoers, they may see your good works and glorify God in the day of visitation.
і вести добре життє своє між поганами, щоб, у чому судять вас яко лиходіїв, наглядаючи добрі дїла (ваші), славили Бога в день одвідання.
13 Therefore subject yourselves to every ordinance of man for the Lord’s sake: whether to the king, as supreme,
Тим то коріть ся всякому чоловічому начальству ради Господа: чи то цареві, яко значному,
14 or to governors, as sent by him for vengeance on evildoers and for praise to those who do well.
чи то начальникам, яко від него посланим на одмщеннє лиходїям, а на хвалу добротворпям.
15 For this is the will of God, that by well-doing you should put to silence the ignorance of foolish men.
Така бо воля Божа, щоб ви, роблячи добро, затикали уста невіжи безрозумних людей,
16 Live as free people, yet not using your freedom for a cloak of wickedness, but as bondservants of God.
яко свобідні, а не яко ті, що мають свободу за покриттє злоби, а яко слуги Божі.
17 Honor all men. Love the brotherhood. Fear God. Honor the king.
Усїх шануйте; браттівство любіте; Бога лякайтесь; царя честїть.
18 Servants, be in subjection to your masters with all respect, not only to the good and gentle, but also to the wicked.
Слуги, з усяким страхом корітесь панам, не тільки добрим і лагідним, а також лукавим.
19 For it is commendable if someone endures pain, suffering unjustly, because of conscience toward God.
Се бо угодно перед Богом, коли хто ради совісти Божої переносить смуток, страждаючи не по правдї.
20 For what glory is it if, when you sin, you patiently endure beating? But if when you do well, you patiently endure suffering, this is commendable with God.
Яка бо похвала, коли, согрішаючи й биті в лице, терпите? Тільки коли добре робите, і, страждаючи терпите, то се угодно перед Богом.
21 For you were called to this, because Christ also suffered for us, leaving you an example, that you should follow his steps,
На се бо ви покликані, бо і Христос страждав за вас, оставляючи вам приклад, щоб ви йшли слїдом за Його стопами;
22 who didn’t sin, “neither was deceit found in his mouth.”
котрий не зробив гріха, анї не знайдено підступу в устах Його;
23 When he was cursed, he didn’t curse back. When he suffered, he didn’t threaten, but committed himself to him who judges righteously.
котрий, злословлений, не злословив, і страждаючи, не грозив, а передав Судячому праведно;
24 He himself bore our sins in his body on the tree, that we, having died to sins, might live to righteousness. You were healed by his wounds.
котрий гріхи наші сам піднїс на тїлї своїм на дереві, щоб ми, для гріхів умерши, правдою жили; котрого "ранами сцїлились".
25 For you were going astray like sheep; but now you have returned to the Shepherd and Overseer of your souls.
Були бо ви, як вївцї блукаючі; тільки ж вернулись нинї до Пастиря і Владики душ ваших.
