Psalms 35
1 By David. Contend, LORD, with those who contend with me. Fight against those who fight against me.
Давидів.
2 Take hold of shield and buckler, and stand up for my help.
візьми мало́го й великого щита́, — і встань мені на допомогу!
3 Brandish the spear and block those who pursue me. Tell my soul, “I am your salvation.”
Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасника́м, скажи до моєї душі: „Я — спасі́ння твоє“!
4 Let those who seek after my soul be disappointed and brought to dishonour. Let those who plot my ruin be turned back and confounded.
Нехай засоро́мляться й будуть пога́ньблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоро́мляться ті, хто лихо мені замишляє.
5 Let them be as chaff before the wind, the LORD’s angel driving them on.
Бодай вони стали, немов та поло́ва на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;
6 Let their way be dark and slippery, the LORD’s angel pursuing them.
нехай буде доро́га їхня те́мна й сковзька́, і Ангол Господній нехай їх жене, —
7 For without cause they have hidden their net in a pit for me. Without cause they have dug a pit for my soul.
бо вони безпричинно тене́та свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!
8 Let destruction come on him unawares. Let his net that he has hidden catch himself. Let him fall into that destruction.
Нехай на́гла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у на́гле нещастя, — бодай він до нього упав!
9 My soul shall be joyful in the LORD. It shall rejoice in his salvation.
А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!
10 All my bones shall say, “LORD, who is like you, who delivers the poor from him who is too strong for him; yes, the poor and the needy from him who robs him?”
Скажуть усі мої кості: „Господи, хто подібний до Тебе?“Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря́ — від його дерія́.
11 Unrighteous witnesses rise up. They ask me about things that I don’t know about.
Свідки встають неправдиві, чого я не знав — питають мене,
12 They reward me evil for good, to the bereaving of my soul.
віддають мені злом за добро, осиро́чують душу мою!
13 But as for me, when they were sick, my clothing was sackcloth. I afflicted my soul with fasting. My prayer returned into my own bosom.
А я, як вони хворували були́, зодягався в вере́ту, душу свою мучив по́стом, молитва ж моя поверталась на лоно моє.
14 I behaved myself as though it had been my friend or my brother. I bowed down mourning, as one who mourns his mother.
Як при́ятель, бу́цім то брат він для мене, — так я ходив, ніби був я в жало́бі по матері, був я засму́чений, схи́лений.
15 But in my adversity, they rejoiced, and gathered themselves together. The attackers gathered themselves together against me, and I didn’t know it. They tore at me, and didn’t cease.
А вони, як упав я, радіють та схо́дяться, напасники́ проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовка́ють,
16 Like the profane mockers in feasts, they gnashed their teeth at me.
з дармоїдами та пересмі́шниками скрего́чуть на мене своїми зубами.
17 Lord, how long will you look on? Rescue my soul from their destruction, my precious life from the lions.
Господи, — чи довго Ти бу́деш дивитись на це? Відверни́ мою душу від їхніх зубі́в, від отих левчуків одина́чку мою!
18 I will give you thanks in the great assembly. I will praise you amongst many people.
Я буду Тебе прославляти на збо́рах великих, буду Тебе вихваляти в числе́ннім наро́ді!
19 Don’t let those who are my enemies wrongfully rejoice over me; neither let those who hate me without a cause wink their eyes.
Нехай з мене не ті́шаться ті, хто ворогує на мене безви́нно, нехай ті не морга́ють очима, хто мене без причини нена́видить,
20 For they don’t speak peace, but they devise deceitful words against those who are quiet in the land.
бо говорять вони не про мир, але на спокі́йних у кра́ї облу́дні слова́ вимишляють,
21 Yes, they opened their mouth wide against me. They said, “Aha! Aha! Our eye has seen it!”
свої уста на мене вони розкрива́ють, говорять: „Ага, ага! Наші очі це бачили!“
22 You have seen it, LORD. Don’t keep silent. Lord, don’t be far from me.
Ти бачив це, Господи, — не помовчи́ ж, Господи, — не віддаляйся від мене!
23 Wake up! Rise up to defend me, my God! My Lord, contend for me!
Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на супере́чку мою,
24 Vindicate me, LORD my God, according to your righteousness. Don’t let them gloat over me.
розсуди Ти мене по Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,
25 Don’t let them say in their heart, “Aha! That’s the way we want it!” Don’t let them say, “We have swallowed him up!”
нехай не говорять у серці своїм: „Ага, — його маємо ми“, хай не кажуть вони: „Ми його проковтну́ли“.
26 Let them be disappointed and confounded together who rejoice at my calamity. Let them be clothed with shame and dishonour who magnify themselves against me.
Нехай посоромляться та застидаються ра́зом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в га́ньбу, хто рота свого розкриває на мене!
27 Let those who favour my righteous cause shout for joy and be glad. Yes, let them say continually, “May the LORD be magnified, who has pleasure in the prosperity of his servant!”
Хай співають та звесе ляються ті, хто бажає мені правоти́, і нехай кажуть за́вжди: „Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!“
28 My tongue shall talk about your righteousness and about your praise all day long.
А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!
