Luke 15
1 Now all the tax collectors and sinners were coming close to him to hear him.
Усі митники та грішники приходили до [Ісуса], щоб послухати Його.
2 The Pharisees and the scribes murmured, saying, “This man welcomes sinners, and eats with them.”
Але фарисеї та книжники нарікали кажучи: ―Він грішників приймає та їсть разом із ними.
3 He told them this parable:
Тоді Він розповів їм притчу:
4 “Which of you men, if you had one hundred sheep and lost one of them, wouldn’t leave the ninety-nine in the wilderness and go after the one that was lost, until he found it?
―Який чоловік із вас, маючи сто овець та загубивши одну з них, не залишить дев’яносто дев’ять у пустелі та не піде шукати загублену, доки не знайде її?
5 When he has found it, he carries it on his shoulders, rejoicing.
І, знайшовши, з радістю покладе її на свої плечі.
6 When he comes home, he calls together his friends and his neighbours, saying to them, ‘Rejoice with me, for I have found my sheep which was lost!’
Прийшовши додому, він покличе своїх друзів та сусідів, кажучи їм: «Радійте зі мною, бо я знайшов мою загублену вівцю».
7 I tell you that even so there will be more joy in heaven over one sinner who repents, than over ninety-nine righteous people who need no repentance.
Кажу вам: на небі буде більше радості за одного грішника, що кається, ніж за дев’яноста дев’ятьох праведників, які не потребують покаяння.
8 “Or what woman, if she had ten drachma coins, if she lost one drachma coin, wouldn’t light a lamp, sweep the house, and seek diligently until she found it?
Або яка жінка, маючи десять драхмта загубивши одну з них, не запалює світильника й не замітає в хаті, шукаючи уважно, доки не знайде?
9 When she has found it, she calls together her friends and neighbours, saying, ‘Rejoice with me, for I have found the drachma which I had lost!’
А знайшовши, кличе приятельок та сусідок і каже: «Радійте зі мною, бо я знайшла загублену драхму».
10 Even so, I tell you, there is joy in the presence of the angels of God over one sinner repenting.”
Такою, кажу вам, є радість ангелів Божих за одного грішника, який кається.
11 He said, “A certain man had two sons.
Він також сказав: ―Один чоловік мав двох синів.
12 The younger of them said to his father, ‘Father, give me my share of your property.’ So he divided his livelihood between them.
Молодший із них сказав батькові: «Батьку, дай мені мою частину спадщини». І той поділив між ними майно.
13 Not many days after, the younger son gathered all of this together and travelled into a far country. There he wasted his property with riotous living.
Через декілька днів молодший син, зібравши все, відправився в далекий край і там розтратив усе своє майно, живучи розпусно.
14 When he had spent all of it, there arose a severe famine in that country, and he began to be in need.
Коли ж він усе витратив, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати.
15 He went and joined himself to one of the citizens of that country, and he sent him into his fields to feed pigs.
І пішов та пристав до одного з жителів того краю, а той послав його на свої поля пасти свиней.
16 He wanted to fill his belly with the pods that the pigs ate, but no one gave him any.
Він бажав би наїстися хоча б стручками ріжкового дерева, які їли свині, але ніхто не давав йому.
17 But when he came to himself, he said, ‘How many hired servants of my father’s have bread enough to spare, and I’m dying with hunger!
Опам’ятавшись, він сказав: «Скільки наймитів мого батька мають хліба вдосталь, а я тут помираю з голоду!
18 I will get up and go to my father, and will tell him, “Father, I have sinned against heaven and in your sight.
Встану, піду до свого батька та скажу йому: „Батьку, согрішив я проти Неба та проти тебе
19 I am no more worthy to be called your son. Make me as one of your hired servants.”’
і вже не достойний називатися твоїм сином. Прийми мене, як одного з твоїх наймитів!“»
20 “He arose and came to his father. But while he was still far off, his father saw him and was moved with compassion, and ran, fell on his neck, and kissed him.
І, вставши, пішов до свого батька. Коли він був ще далеко, батько побачив його, змилосердився над ним та побіг до нього, обійняв його та почав цілувати.
21 The son said to him, ‘Father, I have sinned against heaven and in your sight. I am no longer worthy to be called your son.’
Син промовив до нього: «Батьку! Я согрішив проти Неба й проти тебе і вже недостойний називатися твоїм сином!»
22 “But the father said to his servants, ‘Bring out the best robe and put it on him. Put a ring on his hand and sandals on his feet.
Батько ж промовив до своїх рабів: «Принесіть швидко найкращу одежу, одягніть його і дайте перстень йому на руку та взуття на ноги!
23 Bring the fattened calf, kill it, and let’s eat and celebrate;
Приведіть відгодоване теля та заколіть його! Будемо їсти та веселитись,
24 for this, my son, was dead and is alive again. He was lost and is found.’ Then they began to celebrate.
бо цей син мій був мертвий та ожив, пропав та знайшовся!» І почали веселитися.
25 “Now his elder son was in the field. As he came near to the house, he heard music and dancing.
А старший його син був у полі; і коли, повертаючись із поля, наблизився до дому, почув музику й танці.
26 He called one of the servants to him and asked what was going on.
Покликавши одного зі слуг, запитав: «Що це таке?»
27 He said to him, ‘Your brother has come, and your father has killed the fattened calf, because he has received him back safe and healthy.’
«Твій брат прийшов, – сказав той, – і твій батько заколов відгодоване теля, бо [його син] повернувся живий та здоровий».
28 But he was angry and would not go in. Therefore his father came out and begged him.
Він розлютився та не схотів увійти в дім. Батько ж його, вийшовши, став його просити.
29 But he answered his father, ‘Behold, these many years I have served you, and I never disobeyed a commandment of yours, but you never gave me a goat, that I might celebrate with my friends.
Але він відповів своєму батькові: «Я стільки років служив тобі й ніколи не нехтував твоїм наказом, а ти жодного разу не дав мені й козенятка, щоб я повеселився з моїми друзями.
30 But when this your son came, who has devoured your living with prostitutes, you killed the fattened calf for him.’
Але коли прийшов цей син твій, що розтратив твоє майно з блудницями, ти заколов для нього відгодоване теля».
31 “He said to him, ‘Son, you are always with me, and all that is mine is yours.
[Батько] відповів йому: «Дитино, ти завжди зі мною, і все, що в мене є, – твоє.
32 But it was appropriate to celebrate and be glad, for this, your brother, was dead, and is alive again. He was lost, and is found.’”
Веселитися ж і радіти треба тому, що цей брат твій був мертвий та ожив, пропав та знайшовся».
