Lamentations 3
1 I am the man who has seen affliction by the rod of his wrath.
Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —
2 He has led me and caused me to walk in darkness, and not in light.
Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.
3 Surely he turns his hand against me again and again all day long.
Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.
4 He has made my flesh and my skin old. He has broken my bones.
Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,
5 He has built against me, and surrounded me with bitterness and hardship.
обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,
6 He has made me dwell in dark places, as those who have been long dead.
у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.
7 He has walled me about, so that I can’t go out. He has made my chain heavy.
Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.
8 Yes, when I cry, and call for help, he shuts out my prayer.
І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,
9 He has walled up my ways with cut stone. He has made my paths crooked.
Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.
10 He is to me as a bear lying in wait, as a lion in hiding.
Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!
11 He has turned away my path, and pulled me in pieces. He has made me desolate.
Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!
12 He has bent his bow, and set me as a mark for the arrow.
Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —
13 He has caused the shafts of his quiver to enter into my kidneys.
пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́
14 I have become a derision to all my people, and their song all day long.
Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.
15 He has filled me with bitterness. He has stuffed me with wormwood.
Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.
16 He has also broken my teeth with gravel. He has covered me with ashes.
І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,
17 You have removed my soul far away from peace. I forgot prosperity.
і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.
18 I said, “My strength has perished, along with my expectation from the LORD.”
І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.
19 Remember my affliction and my misery, the wormwood and the bitterness.
Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —
20 My soul still remembers them, and is bowed down within me.
душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.
21 This I recall to my mind; therefore I have hope.
Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:
22 It is because of the LORD’s loving kindnesses that we are not consumed, because his mercies don’t fail.
Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —
23 They are new every morning. Great is your faithfulness.
нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!
24 “The LORD is my portion,” says my soul. “Therefore I will hope in him.”
Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!
25 The LORD is good to those who wait for him, to the soul who seeks him.
Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!
26 It is good that a man should hope and quietly wait for the salvation of the LORD.
Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.
27 It is good for a man that he bear the yoke in his youth.
Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —
28 Let him sit alone and keep silence, because he has laid it on him.
нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;
29 Let him put his mouth in the dust, if it is so that there may be hope.
хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;
30 Let him give his cheek to him who strikes him. Let him be filled full of reproach.
хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.
31 For the Lord will not cast off forever.
Бо Господь не наві́ки ж покине!
32 For though he causes grief, yet he will have compassion according to the multitude of his loving kindnesses.
Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю, —
33 For he does not afflict willingly, nor grieve the children of men.
бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.
34 To crush under foot all the prisoners of the earth,
Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,
35 to turn away the right of a man before the face of the Most High,
щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,
36 to subvert a man in his cause, the Lord doesn’t approve.
щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!
37 Who is he who says, and it comes to pass, when the Lord doesn’t command it?
Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?
38 Doesn’t evil and good come out of the mouth of the Most High?
Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?
39 Why should a living man complain, a man for the punishment of his sins?
Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.
40 Let us search and try our ways, and turn again to the LORD.
Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!
41 Let’s lift up our heart with our hands to God in the heavens.
підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!
42 “We have transgressed and have rebelled. You have not pardoned.
Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,
43 “You have covered us with anger and pursued us. You have killed. You have not pitied.
закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
44 You have covered yourself with a cloud, so that no prayer can pass through.
закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.
45 You have made us an off-scouring and refuse in the middle of the peoples.
Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,
46 “All our enemies have opened their mouth wide against us.
наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,
47 Terror and the pit have come on us, devastation and destruction.”
страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.
48 My eye runs down with streams of water, for the destruction of the daughter of my people.
Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.
49 My eye pours down and doesn’t cease, without any intermission,
Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,
50 until the LORD looks down, and sees from heaven.
аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —
51 My eye affects my soul, because of all the daughters of my city.
моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.
52 They have chased me relentlessly like a bird, those who are my enemies without cause.
Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,
53 They have cut off my life in the dungeon, and have cast a stone on me.
життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.
54 Waters flowed over my head. I said, “I am cut off.”
Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „ Вже погу́блений я!“
55 I called on your name, LORD, out of the lowest dungeon.
Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,
56 You heard my voice: “Don’t hide your ear from my sighing, and my cry.”
Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!
57 You came near in the day that I called on you. You said, “Don’t be afraid.”
Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“
58 Lord, you have pleaded the causes of my soul. You have redeemed my life.
За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
59 LORD, you have seen my wrong. Judge my cause.
Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!
60 You have seen all their vengeance and all their plans against me.
Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,
61 You have heard their reproach, LORD, and all their plans against me,
Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,
62 the lips of those that rose up against me, and their plots against me all day long.
мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.
63 You see their sitting down and their rising up. I am their song.
Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!
64 You will pay them back, LORD, according to the work of their hands.
Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
65 You will give them hardness of heart, your curse to them.
Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!
66 You will pursue them in anger, and destroy them from under the heavens of the LORD.
Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!
