Job 23

1 Then Job answered,

А Йов відповів та й сказав:

2 “Even today my complaint is rebellious. His hand is heavy in spite of my groaning.

„Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.

3 Oh that I knew where I might find him! That I might come even to his seat!

О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!

4 I would set my cause in order before him, and fill my mouth with arguments.

Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —

5 I would know the words which he would answer me, and understand what he would tell me.

розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.

6 Would he contend with me in the greatness of his power? No, but he would listen to me.

Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!

7 There the upright might reason with him, so I should be delivered forever from my judge.

Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.

8 “If I go east, he is not there. If I go west, I can’t find him.

Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,

9 He works to the north, but I can’t see him. He turns south, but I can’t catch a glimpse of him.

на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.

10 But he knows the way that I take. When he has tried me, I will come out like gold.

А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!

11 My foot has held fast to his steps. I have kept his way, and not turned away.

Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.

12 I haven’t gone back from the commandment of his lips. I have treasured up the words of his mouth more than my necessary food.

Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.

13 But he stands alone, and who can oppose him? What his soul desires, even that he does.

Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:

14 For he performs that which is appointed for me. Many such things are with him.

бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!

15 Therefore I am terrified at his presence. When I consider, I am afraid of him.

Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.

16 For God has made my heart faint. The Almighty has terrified me.

А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,

17 Because I was not cut off before the darkness, neither did he cover the thick darkness from my face.

бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!