Ecclesiastes 1
1 The words of the Preacher, the son of David, king in Jerusalem:
Книга Пропові́дника, сина Давидового, царя в Єрусалимі.
2 “Vanity of vanities,” says the Preacher; “Vanity of vanities, all is vanity.”
Наймарні́ша марно́та, сказав Пропові́дник, наймарні́ша марно́та, — марно́та усе!
3 What does man gain from all his labour in which he labours under the sun?
Яка ко́ристь люди́ні в усім її тру́ді, який вона робить під сонцем?
4 One generation goes, and another generation comes; but the earth remains forever.
Поколі́ння відхо́дить, й поколі́ння приходить, а земля вікові́чно стоїть!
5 The sun also rises, and the sun goes down, and hurries to its place where it rises.
І со́нечко схо́дить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого́, де схо́дить воно.
6 The wind goes towards the south, and turns around to the north. It turns around continually as it goes, and the wind returns again to its courses.
Віє вітер на пі́вдень, і на північ верта́ється, кру́титься, крутиться він та й іде, і на круг свій верта́ється вітер.
7 All the rivers run into the sea, yet the sea is not full. To the place where the rivers flow, there they flow again.
Всі пото́ки до моря пливуть, але море — воно не напо́внюється: до місця, ізві́дки пливуть, ті потоки вони поверта́ються, щоб зно́ву плисти́!
8 All things are full of weariness beyond uttering. The eye is not satisfied with seeing, nor the ear filled with hearing.
Повні тру́ду всі ре́чі, — люди́на сказати всього́ не потра́пить! Не наси́титься ба́ченням око, і не напо́вниться слу́ханням ухо.
9 That which has been is that which shall be, and that which has been done is that which shall be done; and there is no new thing under the sun.
Що було́, воно й бу́де, і що робилося, бу́де робитись воно, — і немає нічо́го ново́го під сонцем!
10 Is there a thing of which it may be said, “Behold, this is new”? It has been long ago, in the ages which were before us.
Буває таке, що про нього говорять: „Дивись, — це нове́!“Та воно вже було́ від вікі́в, що були́ перед нами!
11 There is no memory of the former; neither shall there be any memory of the latter that are to come, amongst those that shall come after.
Нема згадки про перше, а тако́ж про насту́пне, що бу́де, — про них згадки не бу́де між тими, що бу́дуть пото́му.
12 I, the Preacher, was king over Israel in Jerusalem.
Я, Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.
13 I applied my heart to seek and to search out by wisdom concerning all that is done under the sky. It is a heavy burden that God has given to the sons of men to be afflicted with.
І поклав я на серце своє, щоб шукати й дослі́джувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка́, яку дав Бог для лю́дських синів, щоб мозо́литись нею.
14 I have seen all the works that are done under the sun; and behold, all is vanity and a chasing after wind.
Я бачив усі справи, що чини́лись під сонцем: й ось усе це — марно́та та ло́влення вітру!
15 That which is crooked can’t be made straight; and that which is lacking can’t be counted.
Покри́вленого не напра́виш, а неісну́ючого не полі́чиш!
16 I said to myself, “Behold, I have obtained for myself great wisdom above all who were before me in Jerusalem. Yes, my heart has had great experience of wisdom and knowledge.”
Говорив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до ме́не над Єрусалимом були́. І бачило серце моє всяку мудрість і знання.
17 I applied my heart to know wisdom, and to know madness and folly. I perceived that this also was a chasing after wind.
І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безу́мство й глупо́ту, — і збагну́в я, що й це все — то ло́влення вітру!
18 For in much wisdom is much grief; and he who increases knowledge increases sorrow.
Бо при мно́гості мудрости мно́житься й кло́піт, хто ж пізна́ння побільшує, той побільшує й біль!
