Mark 4
1 Once more He began to teach by the side of the Lake, and a vast multitude of people came together to listen to Him. He therefore went on board the boat and sat there, a little way from the land; and all the people were on the shore close to the water.
І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на і морі; а ввесь народ був на землї при морю.
2 Then He proceeded to teach them many lessons in figurative language; and in His teaching He said,
І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй:
3 "Listen: the sower goes out to sow.
Слухайте: Ось вийшов сїяч сіяти:
4 As he sows, some of the seed falls by the way-side, and the birds come and peck it up.
і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його.
5 Some falls on the rocky ground where it finds but little earth, and it shoots up quickly because it has no depth of soil;
Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї.
6 but when the sun is risen, it is scorched, and through having no root it withers away.
Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло.
7 Some, again, falls among the thorns; and the thorns spring up and stifle it, so that it yields no crop.
А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.
8 But some of the seed falls into good ground, and gives a return: it comes up and increases, and yields thirty, sixty, or a hundred-fold."
А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро.
9 "Listen," He added, "every one who has ears to listen with!"
І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає.
10 When He was alone, the Twelve and the others who were about Him requested Him to explain His figurative language.
Як же був на самоті, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість.
11 "To you," He replied, "has been entrusted the secret truth concerning the Kingdom of God; but to those others outside your number all this is spoken in figurative language;
І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся,
12 that "'They may look and look but not see, and listen and listen but not understand, lest perchance they should return and be pardoned.'"
щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколй не навернулись, і не простились їм гріхи.
13 "Do you all miss the meaning of this parable?" He added; "how then will you understand the rest of my parables?"
І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всі приповістї зрозумієте?
14 "What the sower sows is the Message.
Сїяч слово сіє.
15 Those who receive the seed by the way-side are those in whom the Message is sown, but, when they have heard it, Satan comes at once and carries away the Message sown in them.
Що ж над шляхом, се ті, де сіється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посіяне в серцях їх.
16 In the same way those who receive the seed on the rocky places are those who, when they have heard the Message, at once accept it joyfully,
Подібно ж і ті, що на каменистому посіяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його,
17 but they have no root within them. They last for a time; then, when suffering or persecution comes because of the Message, they are immediately overthrown.
та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнять ся.
18 Others there are who receive the seed among the thorns: these are they who have heard the Message,
А ті, що посіяні між терниною, се ті, що слухали слово,
19 but worldly cares and the deceitfulness of wealth and the excessive pursuit of other objects come in and stifle the Message, and it becomes unfruitful. (aiōn g165)
та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно. (aiōn g165)
20 Those, on the other hand, who have received the seed on the good ground, are all who hear the Message and welcome it, and yield a return of thirty, sixty, or a hundred fold."
А на землю добру посіяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.
21 He went on to say, "Is the lamp brought in in order to be put under the bushel or under the bed? Is it not rather in order that it may be placed on the lampstand?
І рече до них: Чи нате приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити?
22 Why, there is nothing hidden except with a view to its being ultimately disclosed, nor has anything been made a secret but that it may at last come to light.
Нема бо нічого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло.
23 Listen, every one who has ears to listen with!"
Коли хто має уші слухати, нехай слухає.
24 He also said to them, "Take care what you hear. With what measure you measure, it will be measured to you, and that with interest.
І рече їм: Вважайте, що чуете: Якою мірою міряєте, відміряється вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.
25 For those who have will have more given them; and from those who have not, even what they have will be taken away."
Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него.
26 Another saying of His was this: "The Kingdom of God is as if a man scattered seed over the ground:
І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю,
27 he spends days and nights, now awake, now asleep, while the seed sprouts and grows tall, he knows not how.
та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як він не знає.
28 Of itself the land produces the crop-- first the blade, then the ear; afterwards the perfect grain is seen in the ear.
Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї.
29 But no sooner is the crop ripe, than he sends the reapers, because the time of harvest has come."
Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.
30 Another saying of His was this: "How are we to picture the Kingdom of God? or by what figure of speech shall we represent it?
І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його?
31 It is like a mustard-seed, which, when sown in the earth, is the smallest of all the seeds in the world;
Воно мов зерно горчицї, що, як сієш його в землю, то воно дрібніше від усїх зерен, які є на землї;
32 yet when sown it springs up and becomes larger than all the herbs, and throws out great branches, so that the birds build under its shadow."
а як посієть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тінню його кублитись може птаство небесне.
33 With many such parables He used to speak the Message to them according to their capacity for receiving it.
І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати.
34 But except in figurative language He spoke nothing to them; while to His own disciples He expounded everything, in private.
Без приповістї ж не говорив їм; на самоті ж ученикам своїм вияснював усе.
35 The same day, in the evening, He said to them, "Let us cross to the other side."
І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік.
36 So they got away from the crowd, and took Him--as He was--in the boat; and other boats accompanied Him.
І, відпустивши народ, узяли Його, яв був в човні. І инші ж човни були з Ним.
37 But a heavy squall came on, and the waves were now dashing into the boat, so that it was fast filling.
І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув.
38 But He Himself was in the stern asleep, with His head on the cushion: so they woke Him. "Rabbi," they cried, "is it nothing to you that we are drowning?"
А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо?
39 So He roused Himself and rebuked the wind, and said to the waves, "Silence! Be still!" The wind sank, and a perfect calm set in.
І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика.
40 "Why are you so timid?" He asked; "have you still no faith?"
І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри?
41 Then they were filled with terror, and began to say to one another, "Who is this, then? For even wind and sea obey Him."
І полякались страхом великим, і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його?
