Mark 14
1 It was now two days before the Passover and the feast of Unleavened Bread, and the High Priests and Scribes were bent on finding how to seize Him by stratagem and put Him to death.
Була ж пасха й опрісноки по двох днях; і шукали архиєреї, та письменники, як би Його, підступом узявши, вбити.
2 But they said, "Not on the Festival-day, for fear there should be a riot among the people."
Та казали: Тільки не в сьвято, щоб бучі не було в народі.
3 Now when He was at Bethany, in the house of Simon the Leper, while He was at table, there came a woman with a jar of pure, sweet-scented ointment very costly: she broke the jar and poured the ointment over His head.
А як був Він у Витаниї, в господї Симона прокаженного, та сидїв за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову.
4 But there were some who said indignantly among themselves, "Why has the ointment been thus wasted?
Були ж деякі, що сердились у собі, кажучи: На що ся втрата мира?
5 For that ointment might have been sold for fifteen pounds or more, and the money have been given to the poor." And they were exceedingly angry with her.
Можна бо було се продати більш нїж за триста денариїв, та дати вбогим. І дорекали їй.
6 But Jesus said, "Leave her alone: why are you troubling her? She has done a most gracious act towards me.
Ісус же рече: Оставте її. На що завдаєте їй жалю? добре діло вчинила на мені.
7 For you always have the poor among you, and whenever you choose you can do acts of kindness to them; but me you have not always.
Всякого бо часу вбогих маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро робити; мене ж не всякого часу маєте.
8 What she could she did: she has perfumed my body in preparation for my burial.
Що змогла ся, зробила: попередила намастити тіло мов на погребеннє.
9 And I solemnly tell you that wherever in the whole world the Good News shall be proclaimed, this which she has done shall also be told in remembrance of her."
Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.
10 But Judas Iscariot, already mentioned as one of the Twelve, went to the High Priests to betray Jesus to them.
А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його.
11 They gladly listened to his proposal, and promised to give him a sum of money. So he looked out for an opportunity to betray Him.
Вони ж почувши, зраділи, й обіцяли йому срібняків дати. І шукав, як би у добру годину Його зрадити.
12 On the first day of the feast of Unleavened Bread--the day for killing the Passover lamb--His disciples asked Him, "Where shall we go and prepare for you to eat the Passover?"
І первого дня опрісночного, як пасхове ягня кололи, кажуть Йому ученики Його: Де хочеш, щоб пійшовши, наготовили Тобі їсти пасху?
13 So He sent two of His disciples with instructions, saying, "Go into the city, and you will meet a man carrying a pitcher of water: follow him,
І посилає двох з учеників своїх, і рече їм: Ідіть у город, і зустріне вас чоловік, несучи глек води; йдіть за ним,
14 and whatever house he enters, tell the master of the house, 'The Rabbi asks, Where is my room where I can eat the Passover with my disciples?'
і куди ввійде він, скажіть господареві: Що учитель каже: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми менї їсти?
15 Then he will himself show you a large room upstairs, ready furnished: there make preparation for us."
І він вам покаже гірницю простору, прибрану й готову; там приготовте нам.
16 So the disciples went out and came to the city, and found everything just as He had told them; and they got the Passover ready.
І вийшли ученики Його, й прийшли в город, й знайшли, як Він сказав їм, і приготовили пасху.
17 When it was evening, He came with the Twelve.
І, як настав вечір, приходить з дванайдятьма.
18 And while they were at table Jesus said, "I solemnly tell you that one of you will betray me--one who is eating with me."
І, як сидїли вони за столом та їли, рече Ісус: Істино глаголю вам: Що один з вас зрадить мене, котрий їсть зо мною.
19 They were filled with sorrow, and began asking Him, one by one, "Not I, is it?"
Вони ж почали смутити ся і казати до Него один по одному: Ажеж не я? і другий: Аже ж не я?
20 "It is one of the Twelve," He replied; "he who is dipping his fingers in the dish with me.
Він же, озвавшись, рече їм: Один з дванайцяти, що вмочає зо мною руку в миску.
21 For the Son of Man is going His way as it is written about Him; but alas for the man by whom the Son of Man is betrayed! It had been a happy thing for that man, had he never been born."
Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.
22 Also during the meal He took a Passover biscuit, blessed it, and broke it. He then gave it to them, saying, "Take this, it is my body."
Як же їли вони, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав і давав їм, і рече: Прийміть їжте: се єсть гїло моє.
23 Then He took the cup, gave thanks, and handed it to them, and they all of them drank from it.
І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, і пили з неї всі.
24 "This is my blood," He said, "which is to be poured out on behalf of many--the blood which makes the Covenant sure.
І рече їм: Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся.
25 I solemnly tell you that never again will I taste the produce of the vine till I shall drink the new wine in the Kingdom of God."
Істино глаголю вам: Що більше не пити му від плоду винограднього, аж до дня того, коли його пити му новим у царстві Божому.
26 After singing a hymn, they went out to the Mount of Olives.
І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.
27 Then said Jesus to them, "All of you are about to stumble and fall, for it is written, 'I will strike down the Shepherd, and the sheep will be scattered in all directions.'
І рече їм Ісус: Що всї поблазнитесь мною ночи сієї, бо писано: Поражу пастиря і розсиплють ся вівці.
28 But after I have risen to life again I will go before you into Galilee."
Тільки ж по воскресенню моїм попереджу вас у Галилею.
29 "All may stumble and fall," said Peter, "yet I never will."
Петр же рече Йому: Хоч і всі поблазнять ся, тільки не я.
30 "I solemnly tell you," replied Jesus, "that to-day--this night--before the cock crows twice, you yourself will three times disown me."
І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Що сьогодні, ночи сієї, перш ніж двічи півень запїє, тричі відречеш ся мене.
31 "Even if I must die with you," declared Peter again and again, "I will never disown you." In like manner protested also all the disciples.
Він же ще більш говорив: Хоч-би мені і вмерти з Тобою, не відречусь Тебе. Так само ж і всі казали.
32 So they came to a place called Gethsemane. There He said to His disciples, "Sit down here till I have prayed."
І приходять на врочище Гетсиман; і рече ученикам своїм: Сидіть тут, поки молити мусь.
33 Then He took with Him Peter and James and John, and began to be full of terror and distress,
І бере Петра, та Якова, та Йоана з собою, і почав скорбіти та вдаватись у тугу;
34 and He said to them, "My heart is oppressed with anguish to the very point of death: wait here and keep awake."
і рече їм: Тяжко сумна душа моя аж до смерти. Підождіть тут і пильнуйте.
35 Going forward a short distance He threw Himself upon His face and prayed repeatedly that, if it was possible, He might be spared that time of agony;
І, пройшовши трохи далїй, припав до землі, і молив ся, щоб, коли можна, мимо йшла від Него ся година.
36 and He said, "Abba! my Father! all things are possible for Thee: take this cup of suffering away from me: and yet not what I desire, but what Thou desirest."
І рече: Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чащу сю - тільки ж не що я хочу, а що Ти.
37 Then He came and found them asleep, and He said to Peter, "Simon, are you asleep? Had you not strength to keep awake a single hour?
І приходить і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Симоне, ти спиш? не міг ти однієї години попильнувати?
38 Be wakeful, all of you, and keep on praying, that you may not come into temptation: the spirit is right willing, but the body is frail."
Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу. Дух-то охочий, тіло ж немошне.
39 He again went away and prayed, using the very same words.
І знов пійшовши, молив ся, те ж саме слово промовляючи.
40 When He returned He again found them asleep, for they were very tired; and they knew not how to answer Him.
І вернувшись знайшов їх знов сплячих: були бо їх очі важкі; і не знали вони, що Йому відказати.
41 A third time He came, and then He said, "Sleep on and rest. Enough! the hour has come. Even now they are betraying the Son of Man into the hands of sinful men.
І приходить утретє, і рече їм: Спіть уже й спочивайте. Годі, пристигла година; ось виданий буде Сиа чоловічий у руки грішникам.
42 Rouse yourselves, let us be going: my betrayer is close at hand."
Вставайте, ходімо: ось зрадник мій наближуєть ся.
43 Immediately, while He was still speaking, Judas, one of the Twelve, came and with him a crowd of men armed with swords and cudgels, sent by the High Priests and Scribes and Elders.
І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванадцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших.
44 Now the betrayer had arranged a signal with them. "The one I kiss," he said, "is the man: lay hold of him, and take him safely away."
Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцілую, той і єсть Він; беріть Його, та й ведіть осторожно.
45 So he came, and going straight to Jesus he said, "Rabbi!" and kissed Him with seeming affection;
І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже; Учителю, учителю, та й поцілував Його.
46 whereupon they laid hands on Him and held Him firmly.
Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його.
47 But one of those who stood by drew his sword and struck a blow at the High Priest's servant, cutting off his ear.
Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиєрейського, й відтяв йому ухо.
48 "Have you come out," said Jesus, "with swords and cudgels to arrest me, as if you had to fight with a robber?
І озвавшись Ісус, рече їм: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене?
49 Day after day I used to be among you in the Temple teaching, and you never seized me. But this is happening in order that the Scriptures may be fulfilled.'
Що-дня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене; та щоб справдились писання.
50 Then His friends all forsook Him and fled.
І, покинувши Його, всі повтікали.
51 One youth indeed did follow Him, wearing only a linen cloth round his bare body. Of him they laid hold,
А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодці (воїни);
52 but he left the linen cloth in their hands and fled without it.
він же, зоставивши полотно, нагий утік од них.
53 So they led Jesus away to the High Priest, and with him there assembled all the High Priests, Elders, and Scribes.
І поведи Ісуса до архиєрея; сходять ся до него всї архиєреї, і старші й письменники.
54 Peter followed Jesus at a distance, as far as the outer court of the High Priest's palace. But there he remained sitting among the officers, and warming himself by the fire.
А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєреиський і сидів із слугами, та й грівсь коло багаття.
55 Meanwhile the High Priests and the entire Sanhedrin were endeavouring to get evidence against Jesus in order to put Him to death, but could find none;
Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли.
56 for though many gave false testimony against Him, their statements did not tally.
Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх.
57 Then some came forward as witnesses and falsely declared,
І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи:
58 "We have heard him say, 'I will pull down this Sanctuary built by human hands, and three days afterwards I will erect another built without hands.'"
Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три дні иншу нерукотворну збудую.
59 But not even in this shape was their testimony consistent.
Та й так не сходились сьвідчення їх.
60 At last the High Priest stood up, and advancing into the midst of them all, asked Jesus, "Have you no answer to make? What is the meaning of all this that these witnesses allege against you?"
І ставши архиєрей посередині, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш? Що сї на Тебе сьвідкують?
61 But He remained silent, and gave no reply. A second time the High Priest questioned Him. "Are you the Christ, the Son of the Blessed One?" he said.
Він же мовчавші нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного?
62 "I am," replied Jesus, "and you and others will see the Son of Man sitting at the right hand of the divine Power, and coming amid the clouds of the sky."
Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правиці сили і йдучого на хмарах небесних.
63 Rending his garments the High Priest exclaimed, "What need have we of witnesses after that?
Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків?
64 You all heard his impious words. What is your judgement?" Then with one voice they condemned Him as deserving of death.
Ви чули хулу: як вам здасть ся? Вони ж усі осудили Його, що винен смерти.
65 Thereupon some began to spit on Him, and to blindfold Him, while striking Him with their fists and crying, "Prove that you are a prophet." The officers too struck Him with open hands as they took Him in charge.
І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним.
66 Now while Peter was below in the quadrangle, one of the High Priest's maidservants came,
І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дівчат архиєрейських,
67 and seeing Peter warming himself she looked at him and said, "You also were with Jesus, the Nazarene."
і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином?
68 But he denied it, and said, "I don't know--I don't understand--What do you mean?" And then he went out into the outer court. Just then a cock crowed.
Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв.
69 Again the maidservant saw him, and again began to say to the people standing by, "He is one of them."
І дївчина, побачивши його знов, Почала казати тим, що стояли: Що сей з них.
70 A second time he repeatedly denied it. Soon afterwards the bystanders again accused Peter, saying, "You are surely one of them, for you too are a Galilaean."
Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справді з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна.
71 But he broke out into curses and oaths, declaring, "I know nothing of the man you are talking about."
Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете.
72 No sooner had he spoken than a cock crowed for the second time, and Peter recollected the words of Jesus, "Before the cock crows twice, you will three times disown me." And as he thought of it, he wept aloud.
І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі. І став плакати.
