Luke 7
1 Now when he had ended all his sayings in the audience of the people, he entered into Capernaum.
Як же скінчив усї глаголи свої в слух людям, увійшов у Капернаум.
2 And a certain centurion's servant, who was dear to him, was sick, and ready to die.
В одного ж сотника слуга недугуючи мав умирати, котрий був йому дорогий
3 And when he heard of Jesus, he sent to him the elders of the Jews, beseeching him that he would come and heal his servant.
Почувши ж про Ісуса, післав до Него старших Жидівських, благаючи Його, щоб, прийшовши, спас слугу його.
4 And when they came to Jesus, they besought him earnestly, saying, That he was worthy for whom he should do this:
Вони ж, прийшовши до Ісуса, благали Його пильно, говорячи: Що достоєн він, щоб йому зробив се:
5 For he loveth our nation, and he hath built us a synagogue.
любить бо нарід наш, і шкоду він збудував нам.
6 Then Jesus went with them. And when he was now not far from the house, the centurion sent friends to him, saying to him, Lord, trouble not thyself: for I am not worthy that thou shouldest enter under my roof;
Ісус же пійшов з ними. І як вже він недалеко був од будинка, вислав до Него сотник другів, говорячи Йому: Господи, не трудись, бо я недостоєн, щоб Ти під стелю мою ввійшов;
7 Wherefore neither thought I myself worthy to come to thee; but say in a word, and my servant shall be healed.
тим і себе не вважав достойним до Тебе прийти; тільки промов слово, то й одужає слуга мій.
8 For I also am a man set under authority, having under me soldiers, and I say to one, Go, and he goeth; and to another, Come, and he cometh; and to my servant, Do this, and he doeth [it].
Бо й я чоловік під властю поставлений, маючи під собою воїнів; і скажу сьому: Йди, то й іде, а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби оце, то й зробить.
9 When Jesus heard these things, he marveled at him, and turned himself about and said to the people that followed him, I say to you, I have not found so great faith, no, not in Israel.
Почувши ж се Ісус, дивувавсь йому, й, обернувшись до йдучого за собою народу, рече: Глаголю вам: Навіть в Ізраїлі, такої віри не знайшов я.
10 And they that were sent, returning to the house, found the servant well that had been sick.
І вернувшись послані у будинок, знайшли недужнього слугу здоровим.
11 And it came to pass the day after, that he went into a city called Nain: and many of his disciples went with him, and many people.
І сталось опісля, ійшов Він у город, званий Наш, і йшло з Ним доволї учеників Його, й багато народу.
12 Now when he came nigh to the gate of the city, behold, there was a dead man carried out, the only son of his mother, and she was a widow: and many people of the city were with her.
Як же наближився до городських воріт, аж ось винесено мертвого, сина єдиного в матері своєї, вона ж була вдова; й багато народу з городу було з нею.
13 And when the Lord saw her, he had compassion on her, and said to her, Weep not.
І побачивши її Господь, змилосердивсь над нею, і рече їй: Не плач.
14 And he came and touched the bier: And they that bore [him] stood still. And he said, Young man, I say to thee, Arise.
І приступивши, приторкнув ся до мар; ті ж, що несли, з'упинились. І рече: Молодче, тобі глаголю: встань.
15 And he that was dead sat up, and began to speak, and he delivered him to his mother.
І сїв мерлець, і почав говорити. І оддав його матері його.
16 And there came a fear on all: and they glorified God, saying, That a great prophet hath risen among us; and, That God hath visited his people.
Обняв же страх усїх; і прославляли вони Бога, кажучи: Що пророк великий устав між нами, й навідав Бог людей своїх.
17 And this rumor of him went forth throughout all Judea, and throughout all the neighboring region.
І розійшлось слово се по всїй Юдеї про Него й по всїй околицї.
18 And the disciples of John informed him of all these things.
І сповістили Йоана ученики його про все те.
19 And John calling two of his disciples sent [them] to Jesus, saying, Art thou he that should come? or look we for another?
І покликавши двох ученикїв своїх Йоан, післав до Ісуса, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?
20 When the men had come to him, they said, John the Baptist hath sent us to thee, saying, Art thou he that should come? or look we for another?
Прийшовши ж до Него чоловіки, казали: Йоан Хреститель прислав нас до Тебе, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?
21 And in that same hour he cured many of [their] infirmities, and diseases, and of evil spirits; and to many [that were] blind he gave sight.
Того ж часу сцїляв Він многих від недуг і ран, і духів лихих, і многим слїпим давав прозрїннє.
22 Then Jesus answering, said to them, Go, and tell John what things ye have seen and heard; that the blind see, the lame walk, lepers are cleansed, the deaf hear, the dead are raised, to the poor the gospel is preached.
І озвавшись Ісус, рече їм: Ідїть сповістіть Йоана, що бачили й чули: як слїпі прозирають, криві ходять, прокаженні очищають ся, глухі чують, мертві встають, і вбогі благовіствують.
23 And blessed is [he], to whom I shall not be a stumbling block.
І блажен, хто де зблазнить ся мною.
24 And when the messengers of John had departed, he began to speak to the people concerning John, What went ye out into the wilderness to see? A reed shaken with the wind?
Як же пійшли посланці Йоанові, почав глаголати до народу про Йоана: Чого виходили ви дивитись у пустиню? На тростину, що вітер колише?
25 But what went ye out to see? A man clothed in soft raiment? behold, they who are gorgeously appareled, and live delicately, are in kings' courts.
Або чого ж виходили їй дивитись? На чоловіка, в мягку одежу одягненого? Ось ті, що в одежі пишній та роскоші, панують у царських дворах.
26 But what went ye out to see? A prophet? Yes, I say to you, and much more than a prophet.
Або чого виходили ви дивитись: На пророка? Так, глаголю вам, і більш пророка.
27 This is [he], concerning whom it is written, Behold, I send my messenger before thy face, who shall prepare thy way before thee.
Се той, про кого написано: Ось я досилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою.
28 For I say to you, Among those that are born of women, there is not a greater prophet than John the Baptist: but he that is least in the kingdom of God, is greater than he.
Глаголю бо вам: Більшого між нарожденими від жінок пророка над Йоана Хрестителя нема; найменший же у царстві Божім більший від него.
29 And all the people that heard [him], and the publicans, justified God, being baptized with the baptism of John.
І ввесь народ слухаючий, і митники, справдили Бога, хрестившись хрещеннєм Йоановим.
30 But the Pharisees and lawyers rejected the counsel of God against themselves, being not baptized by him.
Фарисеї ж та законники раду Божу про них відкинули, не хрестившись від него.
31 And the Lord said, To what then shall I liken the men of this generation? and to what are they like?
Рече ж Господь: Кому ж оце уподоблю людей роду сього? й кому подобні вони?
32 They are like children sitting in the market-place, and calling one to another, and saying, We have piped to you, and ye have not danced; we have mourned to you, and ye have not wept.
Подобні вони дітям, що сидять на торгу та гукають одно на одного, та й кажуть: Ми сурмили вам, а ви не скакали; ми голосили вам, а ви не плакали.
33 For John the Baptist came neither eating bread, nor drinking wine; and ye say, He hath a demon.
Прийшов бо Йоан Хреститель, що хлїба не їсть, анї вина не пє, і кажете: Диявола мав.
34 The Son of man is come eating and drinking; and ye say, Behold, a gluttonous man, and a wine-bibber, a friend of publicans and sinners.
Прийшов Син чоловічий, що їсть і пє, і кажете: Ось чоловік прожора та пяниця, митникам друг і грішникам.
35 But wisdom is justified by all her children.
І справдилась премудрість од дітей своїх усїх.
36 And one of the Pharisees desired him that he would eat with him. And he went into the Pharisee's house, and sat down at table.
Просив же хтось Його з Фарисеїв, щоб їв з ним. І, ввійшовши з господу Фарисееву, сїв за столом.
37 And behold, a woman in the city, who was a sinner, when she knew that [Jesus] sat at table in the Pharisee's house, brought an alabaster-box of ointment,
І ось жінка у городі, що була грішниця, довідавшись, що сидить за столом у господї Фарисеевій, принісши любастровий збаночок мира,
38 And stood at his feet behind [him] weeping, and began to wash his feet with tears, and wiped [them] with the hairs of her head, and kissed his feet, and anointed [them] with the ointment.
і ставши коло ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слїзми, й волоссєм голови своєї обтирати; й цілувала ноги Його, й мастила миром.
39 Now when the Pharisee who had invited him, saw [it], he spoke within himself, saying, This man, if he were a prophet, would have known who, and what manner of woman [this is] that toucheth him, for she is a sinner.
Бачивши ж Фарисей, що запросив Його, казав сам у собі, говорячи: Коли б сей був пророк, знав би, хто й яка се жінка, що приторкуєть ся до Него; бо грішниця вона.
40 And Jesus answering, said to him, Simon, I have somewhat to say to thee. And he saith, Master, speak.
І озвавшись Ісус, рече до него: Симоне, маю тобі щось сказати. Він же каже: Учителю, скажи.
41 There was a certain creditor, who had two debtors: the one owed five hundred pence, and the other fifty.
Два довжники були в одного вірителя: один завинив пятьсот денариїв, другий же пятьдесять.
42 And when they had nothing to pay, he frankly forgave them both. Tell me therefore, which of them will love him most?
Як же не мали чим оддавати, обом простив він. Хто ж оце з них, скажи, більш його любити ме?
43 Simon answered and said, I suppose that [he], to whom he forgave most. And he said to him, Thou hast rightly judged.
Озвав ся ж Симон і Каже: Думаю, що той, кому більш простив він. Він же рече йому: Право судив єси.
44 And he turned to the woman, and said to Simon, Seest thou this woman? I entered into thy house, thou gavest me no water for my feet: but she hath washed my feet with tears, and wiped [them] with the hairs of her head.
І, обернувшись до жінки, рече Симонові: Чи бачиш ти сю жінку? Увійшов я в твою господу, - води на ноги мої не дав єси; ся ж слїзми обмила ноги мої, і волоссєм голови своєї обтерла.
45 Thou gavest me no kiss: but this woman, since the time I came in, hath not ceased to kiss my feet.
Цїлування не дав єси менї; ся ж, відколи ввійшов я, не перестала цілувати ноги мої.
46 My head with oil thou didst not anoint: but this woman hath anointed my feet with ointment.
Оливою голови моєї не намастив єси; ся ж миром намастила ноги мої.
47 Wherefore I say to thee, Her sins, which are many, are forgiven; for she loved much: but to whom little is forgiven, [the same] loveth little.
Тим тлаголю тобі: Оставляють ся гріхи її многі, бо возлюбила много; кому ж мало оставляєть ся, мало любить.
48 And he said to her, Thy sins are forgiven.
Рече ж їй: Оставляють ся гріхи твої.
49 And they that sat at table with him, began to say within themselves, Who is this that forgiveth sins also?
І почали ті, що вкупі сиділи, казати в собі: Хто сей, що й гріхи відпускає?
50 And he said to the woman, Thy faith hath saved thee; go in peace.
Рече ж до жінки: Віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.
