Luke 20
1 And it came to pass, [that] on one of those days, as he was teaching the people in the temple, and preaching the gospel, the chief priests and the scribes came upon [him], with the elders,
І сталось одно́го з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Нови́ну звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,
2 And spoke to him, saying, Tell us, By what authority doest thou these things? or who is he that gave thee this authority?
та й до Нього промовили, кажучи: „Скажи нам, якою вла́дою Ти чиниш оце? Або хто Тобі вла́ду цю дав?“
3 And he answered and said to them, I will also ask you one thing; and answer me:
І промовив до них Він у відповідь: „Запитаю й Я вас одну річ, — і відповідайте Мені:
4 The baptism of John, was it from heaven, or from men?
Іванове хрищення з неба було́, чи від людей?“
5 And they reasoned with themselves, saying, If we shall say, From heaven; he will say, Why then believed ye him not?
Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „З неба“, відкаже: „Чого ж ви йому не повірили?“
6 But if we say, From men; all the people will stone us: for they are persuaded that John was a prophet.
А як скажемо: „Від людей“, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переко́нані, що Іван — то пророк“.
7 And they answered, that they could not tell whence [it was].
І вони відповіли, що не знають, ізвідки.
8 And Jesus said to them, Neither do I tell you by what authority I do these things.
А Ісус відказав їм: „То й Я не скажу́ вам, якою вла́дою Я це чиню́“.
9 Then he began to speak to the people this parable; A certain man planted a vineyard, and let it to husbandmen, and went into a far country for a long time.
І Він розповідати почав людям при́тчу оцю. „Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винаря́м, та й відбув на час довший.
10 And at the season he sent a servant to the husbandmen, that they should give him of the fruit of the vineyard: but the husbandmen beat him, and sent [him] away empty.
А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб дали йому частку з плоді́в виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.
11 And again he sent another servant: and they beat him also, and treated [him] shamefully, and sent [him] away empty.
І знову послав він до них раба і́ншого, а вони й того збили й знева́жили, — та й відіслали ні з чим.
12 And again he sent the third: and they wounded him also, and cast [him] out.
І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.
13 Then said the lord of the vineyard, What shall I do? I will send my beloved son: it may be when they see him they will reverence him.
Сказав тоді пан виноградника: „Що́ маю робити? Пошлю свого сина улю́бленого, — може його посоро́мляться“.
14 But when the husbandmen saw him, they reasoned among themselves, saying, This is the heir; come, let us kill him, that the inheritance may be ours.
Винарі́ ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, щоб спа́дщина наша була́“.
15 So they cast him out of the vineyard, and killed [him]. What therefore will the lord of the vineyard do to them?
І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що́ ж зробить їм пан виноградника?
16 He will come and destroy these husbandmen, and will give the vineyard to others. And when they heard [it], they said, may that never be.
Він при́йде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть“. Слухачі ж повіли́: „Нехай цього не станеться!“
17 And he beheld them, and said, What is this then that is written, The stone which the builders rejected, the same is become the head of the corner?
А Він глянув на них та й сказав: „Що ж оце, що написане: „Камінь, що його будівничі відкинули, той нарі́жним став каменем!
18 Whoever shall fall upon that stone, shall be broken: but on whomsoever it shall fall, it will grind him to powder.
Кожен, хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде́, — то розчавить його́“.
19 And the chief priests and the scribes the same hour sought to lay hands on him; and they feared the people: for they perceived that he had spoken this parable against them.
А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись наро́ду. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.
20 And they watched [him], and sent forth spies, who should feign themselves just men, that they might take hold of his words, that so they might deliver him to the power and authority of the governor.
І вони слідкували за Ним, і підіслали підгля́дачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й вла́ді намісника.
21 And they asked him, saying, Master, we know that thou sayest and teachest rightly, neither acceptest thou the person [of any], but teachest the way of God truly:
І вони запитали Його та сказали: „Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обли́ччя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.
22 Is it lawful for us to give tribute to Cesar, or not?
Чи годи́ться давати податок для ке́саря, чи ні?“
23 But he perceived their craftiness, and said to them, Why tempt ye me?
Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: „Чого ви Мене випробо́вуєте?
24 Show me a penny. Whose image and superscription hath it? They answered and said, Cesar's.
Покажіте дина́рія Мені. Чий образ і напис він має?“Вони відказали: „Кесарів“.
25 And he said to them, Render therefore to Cesar the things which are Cesar's, and to God the things which are God's.
А Він їм відказав: „Тож віддайте ке́сареве — ке́сареві, а Богові — Боже!“
26 And they could not take hold of his words before the people: and they marveled at his answer, and held their peace.
І не могли вони перед людьми́ зловити на слові Його. І дивува́лись вони з Його відповіді, та й замовкли.
27 Then came to [him] certain of the Sadducees (who deny that there is any resurrection) and they asked him,
І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресі́ння, і запитали Його,
28 Saying, Master, Moses wrote to us, If any man's brother should die, having a wife, and he should die without children, that his brother should take his wife, and raise up seed to his brother.
та сказали: „Учителю, Мойсей написав нам: „Як умре кому брат, який має дружи́ну, а помре бездітний, — то нехай його брат візьме дружи́ну, і відно́вить насіння для брата свого“.
29 There were therefore seven brothers: and the first took a wife, and died without children.
Було ж сім братів. І перший, узявши дружи́ну, бездітний умер.
30 And the second took her for a wife, and he died childless.
І другий узяв був ту дружи́ну, та й той вмер бездітний.
31 And the third took her; and in like manner the seven also: And they left no children, and died.
І третій узяв був її, так само й усі се́меро, — і вони дітей не позоставили, та й повмирали.
32 Last of all the woman died also.
А по всіх умерла й жінка.
33 Therefore in the resurrection, whose wife of them is she? for seven had her to wife.
А в воскресі́нні котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружину її“.
34 And Jesus answering, said to them, The children of this world marry, and are given in marriage: (aiōn g165)
Ісус же промовив у відповідь їм: „Женяться й заміж виходять сини цього віку. (aiōn g165)
35 But they who shall be accounted worthy to obtain that world, and the resurrection from the dead, neither marry, nor are given in marriage. (aiōn g165)
А ті, що будуть достойні того віку й воскресі́ння з мертвих, — не будуть ні женитись, ні заміж вихо́дити, (aiōn g165)
36 Neither can they die any more: for they are equal to the angels; and are the children of God, being the children of the resurrection.
ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони ангола́м, і вони сини Божі, синами воскресі́ння бувши.
37 Now that the dead are raised, even Moses showed at the bush, when he calleth the Lord the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob.
А що мертві встають, то й Мойсей показав — при кущі, — коли він назвав Господа „Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим“.
38 For he is not a God of the dead, but of the living: for all live to him.
Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.“
39 Then certain of the scribes answering, said, Master, thou hast well said.
Дехто ж із книжників відповіли та сказали: „Учителю, — Ти добре сказав!“
40 And after that, they durst not ask him any question at all.
І вже не насмілювалися питати Його ні про що́.
41 And he said to them, How say they that Christ is David's son?
І сказав Він до них: „Як то кажуть, що Христос син Давидів?
42 And David himself saith in the book of Psalms, The LORD said to my Lord, Sit thou on my right hand,
Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене,
43 Till I make thy enemies thy footstool.
поки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“
44 David therefore calleth him Lord, how is he then his son?
Отже, Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“
45 Then in the audience of all the people, he said to his disciples,
І, як увесь наро́д слухав, Він промовив до учнів Своїх:
46 Beware of the scribes, who desire to walk in long robes, and love greetings in the markets, and the highest seats in the synagogues, and the chief rooms at feasts;
„Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на бенке́тах,
47 Who devour widows' houses, and for a show make long prayers: the same shall receive greater damnation.
що вдови́ні хати́ поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“
