Luke 20
1 And it came to pass, [that] on one of those days, as he was teaching the people in the temple, and preaching the gospel, the chief priests and the scribes came upon [him], with the elders,
Одного дня, коли [Ісус] навчав народ у Храмі, проповідуючи Добру Звістку, до Нього підійшли первосвященники, книжники та старійшини
2 And spoke to him, saying, Tell us, By what authority doest thou these things? or who is he that gave thee this authority?
й запитали Його: ―Скажи нам, якою владою Ти це робиш? Або хто дав Тобі таку владу?
3 And he answered and said to them, I will also ask you one thing; and answer me:
[Ісус] сказав їм у відповідь: ―Запитаю і Я вас про одне. Скажіть Мені:
4 The baptism of John, was it from heaven, or from men?
Іванове хрещення було з Неба чи від людей?
5 And they reasoned with themselves, saying, If we shall say, From heaven; he will say, Why then believed ye him not?
Вони ж стали говорити між собою: ―Якщо скажемо: «З неба», Він запитає: «Чому ж ви не повірили йому?»
6 But if we say, From men; all the people will stone us: for they are persuaded that John was a prophet.
Якщо ж ми скажемо: «Від людей», то весь народ поб’є нас камінням, бо вони переконані, що Іван був пророком.
7 And they answered, that they could not tell whence [it was].
Тож вони відповіли, що не знають, звідки воно.
8 And Jesus said to them, Neither do I tell you by what authority I do these things.
Ісус сказав: ―Тоді і Я не скажу, якою владою це роблю.
9 Then he began to speak to the people this parable; A certain man planted a vineyard, and let it to husbandmen, and went into a far country for a long time.
І почав Він розповідати людям таку притчу: ―Один чоловік посадив виноградник, здав його в оренду виноградарям та вирушив у подорож на довгий час.
10 And at the season he sent a servant to the husbandmen, that they should give him of the fruit of the vineyard: but the husbandmen beat him, and sent [him] away empty.
Коли надійшов час, він надіслав одного раба до виноградарів, щоб вони віддали його частину врожаю. Однак виноградарі побили його й відіслали назад ні з чим.
11 And again he sent another servant: and they beat him also, and treated [him] shamefully, and sent [him] away empty.
Він надіслав іншого раба, але вони й того, побивши та зневаживши, відіслали ні з чим.
12 And again he sent the third: and they wounded him also, and cast [him] out.
Він надіслав третього, але вони й цього поранили та викинули з [виноградника].
13 Then said the lord of the vineyard, What shall I do? I will send my beloved son: it may be when they see him they will reverence him.
Тоді господар виноградника подумав: «Що ж мені робити? Надішлю [до них] мого улюбленого сина, може, його поважатимуть!»
14 But when the husbandmen saw him, they reasoned among themselves, saying, This is the heir; come, let us kill him, that the inheritance may be ours.
Але виноградарі, побачивши його, сказали один одному: «Це спадкоємець, ходімо та вб’ємо його, щоб спадщина дісталася нам!»
15 So they cast him out of the vineyard, and killed [him]. What therefore will the lord of the vineyard do to them?
Вони його вивели з виноградника та вбили. Що ж зробить із ними господар виноградника?
16 He will come and destroy these husbandmen, and will give the vineyard to others. And when they heard [it], they said, may that never be.
Він прийде та вб’є тих виноградарів, а виноградник віддасть іншим. Тоді ті, хто слухав, сказали: ―Нехай не станеться так!
17 And he beheld them, and said, What is this then that is written, The stone which the builders rejected, the same is become the head of the corner?
Але [Ісус], подивившись на них, запитав: ―Тоді що означає написане: «Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем»?
18 Whoever shall fall upon that stone, shall be broken: but on whomsoever it shall fall, it will grind him to powder.
Кожен, хто впаде на цей камінь, буде розбитий, а той, на кого він впаде, буде розчавлений.
19 And the chief priests and the scribes the same hour sought to lay hands on him; and they feared the people: for they perceived that he had spoken this parable against them.
Книжники та первосвященники шукали нагоди схопити [Ісуса], але боялися народу. Вони зрозуміли, що Він про них сказав цю притчу.
20 And they watched [him], and sent forth spies, who should feign themselves just men, that they might take hold of his words, that so they might deliver him to the power and authority of the governor.
І почали вони уважно слідкувати за Ним, надіслали людей, які вдавали із себе праведних, щоб спіймати Його на слові й видати владі намісника.
21 And they asked him, saying, Master, we know that thou sayest and teachest rightly, neither acceptest thou the person [of any], but teachest the way of God truly:
Вони запитали Його: ―Учителю, ми знаємо, що Ти правдиво говориш та навчаєш. Ти не зважаєш на людське обличчя, а правдиво навчаєш Божого шляху.
22 Is it lawful for us to give tribute to Cesar, or not?
Чи годиться нам платити податок Кесареві, чи ні?
23 But he perceived their craftiness, and said to them, Why tempt ye me?
Зрозумівши їхню хитрість, [Ісус] сказав їм:
24 Show me a penny. Whose image and superscription hath it? They answered and said, Cesar's.
―Покажіть Мені динарій! Чиє на ньому зображення та напис? Вони відповіли: ―Кесаря!
25 And he said to them, Render therefore to Cesar the things which are Cesar's, and to God the things which are God's.
Тоді Він сказав: ―Тож віддайте Кесареві Кесареве, а Богові – Боже!
26 And they could not take hold of his words before the people: and they marveled at his answer, and held their peace.
Вони не змогли впіймати Його на слові перед народом і, здивовані Його відповіддю, замовкли.
27 Then came to [him] certain of the Sadducees (who deny that there is any resurrection) and they asked him,
Тоді підійшли [до Ісуса] деякі садукеї, які кажуть, що немає воскресіння [з мертвих], і запитали Його:
28 Saying, Master, Moses wrote to us, If any man's brother should die, having a wife, and he should die without children, that his brother should take his wife, and raise up seed to his brother.
―Учителю, Мойсей написав нам: «Якщо чийсь брат помре та залишить дружину бездітною, то нехай його брат візьме дружину померлого та підніме нащадка своєму братові».
29 There were therefore seven brothers: and the first took a wife, and died without children.
Було семеро братів. Перший одружився та помер бездітним.
30 And the second took her for a wife, and he died childless.
Потім другий
31 And the third took her; and in like manner the seven also: And they left no children, and died.
і третій одружувалися з вдовою, і так усі семеро. Вони померли, не залишивши дітей після себе.
32 Last of all the woman died also.
Після всіх померла й жінка.
33 Therefore in the resurrection, whose wife of them is she? for seven had her to wife.
Отже, при воскресінні чиєю дружиною вона буде? Адже всі семеро мали її за дружину.
34 And Jesus answering, said to them, The children of this world marry, and are given in marriage: (aiōn g165)
Ісус відповів їм: ―Люди цього віку одружуються та виходять заміж. (aiōn g165)
35 But they who shall be accounted worthy to obtain that world, and the resurrection from the dead, neither marry, nor are given in marriage. (aiōn g165)
Але ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть одружуватись і не виходитимуть заміж. (aiōn g165)
36 Neither can they die any more: for they are equal to the angels; and are the children of God, being the children of the resurrection.
І померти вже не зможуть, а будуть як ангели, бо вони є синами Божими та синами воскресіння.
37 Now that the dead are raised, even Moses showed at the bush, when he calleth the Lord the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob.
А те, що мертві воскресають, показав Мойсей при полум’ї вогню тернового куща, коли назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова.
38 For he is not a God of the dead, but of the living: for all live to him.
Він є Богом не мертвих, а живих! Для Нього всі живі!
39 Then certain of the scribes answering, said, Master, thou hast well said.
Деякі з книжників сказали: ―Учителю, Ти добре сказав!
40 And after that, they durst not ask him any question at all.
І більше ніхто не наважувався ставити Йому запитання.
41 And he said to them, How say they that Christ is David's son?
Потім [Ісус] запитав їх: ―Чому вони кажуть, що Христос є сином Давида?
42 And David himself saith in the book of Psalms, The LORD said to my Lord, Sit thou on my right hand,
Сам же Давид каже в книзі Псалмів: «Господь сказав Господеві моєму: „Сядь праворуч від Мене,
43 Till I make thy enemies thy footstool.
доки Я не покладу ворогів Твоїх, як підніжок для Твоїх ніг“».
44 David therefore calleth him Lord, how is he then his son?
Давид називає Його Господом, як Він може бути його Сином?
45 Then in the audience of all the people, he said to his disciples,
Коли весь народ слухав, [Ісус] промовив до учнів:
46 Beware of the scribes, who desire to walk in long robes, and love greetings in the markets, and the highest seats in the synagogues, and the chief rooms at feasts;
«Стережіться книжників: їм подобається одягатись у довгі одежі, вони люблять привітання на ринках, перші місця в синагогах та почесні місця на бенкетах.
47 Who devour widows' houses, and for a show make long prayers: the same shall receive greater damnation.
Вони з’їдають доми вдів, але прикриваються довгими молитвами. Вони отримають суворіше покарання».
