Psalms 106
1 Praise ye the LORD. O give thanks to the LORD; for he is good: for his mercy endureth for ever.
Алілуя! Славте Господа, бо Він добрий, бо навіки Його милосердя!
2 Who can utter the mighty acts of the LORD? who can show forth all his praise?
Хто може виразити словами могутність Господа й сповістити всю хвалу Його?
3 Blessed are they that keep judgment, and he that doeth righteousness at all times.
Блаженні ті, хто стереже правосуддя, хто справедливо діє повсякчасно!
4 Remember me, O LORD, with the favour that thou bearest to thy people: O visit me with thy salvation;
Згадай мене, Господи, заради прихильності до Свого народу, з’яви Себе мені в порятунку Твоєму,
5 That I may see the good of thy chosen, that I may rejoice in the gladness of thy nation, that I may glory with thy inheritance.
щоб [міг я] побачити добробут обраних Тобою, радіти радістю за народ Твій, похвалитися разом зі спадком Твоїм.
6 We have sinned with our fathers, we have committed iniquity, we have done wickedly.
Згрішили ми, як і предки наші, вчинили беззаконно, діяли нечестиво.
7 Our fathers understood not thy wonders in Egypt; they remembered not the multitude of thy mercies; but provoked him at the sea, even at the Red sea.
Батьки наші в Єгипті не збагнули Його чудес, не пам’ятали величі милості Твоєї, але збунтувалися біля моря, моря Червоного.
8 Nevertheless he saved them for his name’s sake, that he might make his mighty power to be known.
Та Він все ж врятував їх заради Свого імені, щоб виявити Свою могутність.
9 He rebuked the Red sea also, and it was dried up: so he led them through the depths, as through the wilderness.
Пригрозив Він морю Червоному, і висохло воно, і провів Він їх через безодні морські, як по пустелі.
10 And he saved them from the hand of him that hated them, and redeemed them from the hand of the enemy.
І врятував їх від руки ненависника, визволив від руки ворога.
11 And the waters covered their enemies: there was not one of them left.
Покрили води супротивників їхніх – жоден з них не лишився [живим].
12 Then they believed his words; they sang his praise.
Тоді повірили вони словам Його й заспівали Йому хвалу.
13 They soon forgot his works; they waited not for his counsel:
Та швидко забули Його діяння, не чекали на пораду від Нього.
14 But lusted exceedingly in the wilderness, and tempted God in the desert.
Запалали пристрастю в пустелі й випробовували Бога в дикій землі.
15 And he gave them their request; but sent leanness into their soul.
Тоді Він задовольнив прохання їхнє, але послав виснаження їхнім душам.
16 They envied Moses also in the camp, and Aaron the saint of the LORD.
Та вони позаздрили Мойсею у стані й Аарону, святому Господа.
17 The earth opened and swallowed up Dathan, and covered the company of Abiram.
Відкрилася земля, і поглинула Датана, і накрила все зборище Авірама.
18 And a fire was kindled in their company; the flame burned up the wicked.
Запалав вогонь серед їхнього зборища, полум’я пожерло нечестивих.
19 They made a calf in Horeb, and worshipped the molten image.
Вони зробили теля на Хориві й вклонилися істукану, вилитому з металу,
20 Thus they changed their glory into the similitude of an ox that eateth grass.
проміняли Славу свою на зображення бика, що їсть траву.
21 They forgot God their saviour, who had done great things in Egypt;
Забули Бога, Рятівника свого, Що звершив великі діяння в Єгипті,
22 Wondrous works in the land of Ham, and terrible things by the Red sea.
чудеса в землі Хамовій, дії страшні на морі Червоному.
23 Therefore he said that he would destroy them, had not Moses his chosen stood before him in the breach, to turn away his wrath, lest he should destroy them.
Він наказав би знищити їх, якби Мойсей, обранець Його, не став перед Ним у проломі, щоб відвернути гнів Його, аби Він не погубив [їх].
24 Yea, they despised the pleasant land, they believed not his word:
І знехтували вони Землею Бажаною, не повірили Його слову,
25 But murmured in their tents, and hearkened not to the voice of the LORD.
і ремствували в шатрах своїх, і не слухали голосу Господа.
26 Therefore he lifted up his hand against them, to overthrow them in the wilderness:
Тоді Він простягнув руку Свою на них, щоб повалити їх в пустелі,
27 To overthrow their seed also among the nations, and to scatter them in the lands.
і розкидати нащадків їхніх поміж народами, і розсіяти їх по [чужих] землях.
28 They joined themselves also to Baalpeor, and ate the sacrifices of the dead.
Вони пристали до Ваал-Пеора і їли жертви мертвим [богам].
29 Thus they provoked him to anger with their deeds: and the plague broke in upon them.
І гнівили [Бога] вчинками своїми, тоді спалахнула серед них моровиця.
30 Then stood up Phinehas, and executed judgment: and so the plague was stopped.
Постав Пінхас і вчинив суд, і моровиця припинилася.
31 And that was counted to him for righteousness to all generations for evermore.
Це зараховано було йому в праведність з роду в рід, навіки.
32 They angered him also at the waters of strife, so that it went ill with Moses for their sakes:
І розлютили Його при водах Мериви, і Мойсей зазнав через них лиха,
33 Because they provoked his spirit, so that he spoke unadvisedly with his lips.
бо засмутили вони його дух, і він говорив нерозсудливо своїми вустами.
34 They did not destroy the nations, concerning whom the LORD commanded them:
Вони не знищили народів, про які сказав їм Господь,
35 But were mingled among the heathen, and learned their works.
але змішалися з народами й навчилися [діяти] за їхніми вчинками;
36 And they served their idols: which were a snare to them.
служили ідолам їхнім, які стали для них пасткою.
37 Yea, they sacrificed their sons and their daughters to demons,
Приносили синів своїх і доньок у жертву бісам
38 And shed innocent blood, even the blood of their sons and of their daughters, whom they sacrificed to the idols of Canaan: and the land was polluted with blood.
і проливали невинну кров, кров своїх синів і доньок, яких вони приносили в жертву ідолам ханаанським, і осквернилася земля кров’ю.
39 Thus were they defiled with their own works, and went astray with their own deeds.
Вони стали нечистими через свої діяння, розпусно поводилися у своїх вчинках.
40 Therefore was the wrath of the LORD kindled against his people, insomuch that he abhorred his own inheritance.
Тоді спалахнула лють Господа на народ Його, гидким став Йому спадок Його.
41 And he gave them into the hand of the heathen; and they that hated them ruled over them.
І віддав Він їх у руки народів, і ненависники їхні панували над ними.
42 Their enemies also oppressed them, and they were brought into subjection under their hand.
Вороги гнобили їх, і вони підкорилися під їхню руку.
43 Many times did he deliver them; but they provoked him with their counsel, and were brought low for their iniquity.
Він багато разів визволяв їх, але вони бунтували у своїх задумах і занурилися у гріхи свої.
44 Nevertheless he regarded their affliction, when he heard their cry:
Але Він зглянувся на скорботу їхню, коли почув їхнє волання,
45 And he remembered for them his covenant, and repented according to the multitude of his mercies.
і згадав про Завіт Свій з ними, і змилувався через велике Своє милосердя.
46 He made them also to be pitied by all those that carried them captives.
І викликав співчуття до них у тих, хто тримав їх у полоні.
47 Save us, O LORD our God, and gather us from among the heathen, to give thanks to thy holy name, and to triumph in thy praise.
Врятуй нас, Господи, Боже наш, і збери нас з-поміж народів, щоб прославити Твоє святе ім’я, піднесено співати Тобі хвалу.
48 Blessed be the LORD God of Israel from everlasting to everlasting: and let all the people say, Amen. Praise ye the LORD.
Благословенний Господь, Бог Ізраїлю, споконвіку й повіки! І нехай скаже увесь народ: «Амінь!» Алілуя!
