Philippians 3
1 Finally, my brethren, rejoice in the Lord. To write the same things to you, to me indeed is not tedious, but for you it is safe.
Зрештою, браття мої, радійте у Господі! Писати вам те саме не прикро мені, а для вас це навча́льне.
2 Beware of dogs, beware of evil workers, beware of the false circumcision.
Стережіться собак, — стережіться працівникі́в лихих, стережіться обрі́зання!
3 For we are the true circumcision, who worship God in the spirit, and rejoice in Christ Jesus, and have no confidence in the flesh.
Бо обрі́зання — то ми, що слу́жимо Богові духом, а хвалимося Христом Ісусом, і не кладемо надії на тіло,
4 Though I might also have confidence in the flesh. If any other man thinketh that he hath reason to trust in the flesh, I more:
хоч і я міг би мати надію на тіло. Як хто інший на тіло надіятись ду́має, то тим більше я, —
5 Circumcised the eighth day, of the stock of Israel, of the tribe of Benjamin, an Hebrew of the Hebrews; with respect to the law, a Pharisee;
обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїля, з племени Веніяминового, єврей із євреїв, фарисей за Законом.
6 Concerning zeal, persecuting the church; with respect to the righteousness which is by the law, blameless.
Через горли́вість я був переслідував Церкву, бувши невинний, щодо праведности в Законі.
7 But what things were gain to me, those I counted loss for Christ.
Але те, що́ для мене було́ за надба́ння, те ради Христа я за втрату вважав.
8 Yea doubtless, and I count all things to be loss for the excellency of the knowledge of Christ Jesus my Lord: for whom I have suffered the loss of all things, and do count them to be dung, that I may win Christ,
Тож усе я вважаю за втрату ради переважного позна́ння Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всьо́го, і вважаю все за сміття́, щоб придбати Христа,
9 And be found in him, not having my own righteousness, which is from the law, but that which is through the faith of Christ, the righteousness which is from God by faith:
щоб знайтися в Нім не з власною праведністю, яка від Зако́ну, але з тією, що з віри в Христа, праведністю від Бога за вірою,
10 That I may know him, and the power of his resurrection, and the fellowship of his sufferings, being made conformable to his death;
щоб пізнати Його й силу Його воскресіння, та участь у му́ках Його, уподо́блюючись Його смерті,
11 If by any means I may attain to the resurrection of the dead.
аби досягнути я́кось воскресіння з мертвих.
12 Not as though I had already attained, either were already perfect: but I press on, if that I may apprehend that for which also I am apprehended by Christ Jesus.
Не тому́, що я вже досягнув, або вже вдоскона́лився, але пра́гну, чи не досягну́ я того, чим і Христос Ісус досягнув був мене.
13 Brethren, I count not myself to have apprehended: but this one thing I do, forgetting those things which are behind, and reaching forward to those things which are before,
Браття, я себе не вважаю, що я досягну́в. Та тільки, забуваючи те, що поза́ду, і спішачи́ до того, що попе́реду,
14 I press toward the mark for the prize of the high calling of God in Christ Jesus.
я женусь до мети за нагородою високого по́клику Божого в Христі Ісусі.
15 Let us therefore, as many as are perfect, be thus minded: and if in any thing ye are otherwise minded, God shall reveal even this to you.
Тож усі, хто досконалий, ду́маймо це; коли ж ду́маєте ви щось інше, то Бог вам відкриє й це.
16 Nevertheless, to what we have already attained, let us walk by the same rule, let us mind the same thing.
Та до чо́го дійшли ми, поступаймо в тім самім далі.
17 Brethren, be followers together of me, and mark them who walk even as ye have us for an example.
Будьте до мене подібні, браття, і дивіться на тих, хто пово́диться так, як маєте ви за взір нас.
18 ( For many walk, of whom I have told you often, and now tell you even weeping, that they are the enemies of the cross of Christ:
Багато бо хто, що про них я вам часто казав, а тепер говорю́ навіть пла́чучи, пово́дяться, як вороги хреста Христового.
19 Whose end is destruction, whose God is their appetite, and whose glory is in their shame, who mind earthly things.)
Їхній кінець — то загибіль, шлу́нок — їхній бог, а слава — в їхньому соромі... Вони ду́мають тільки про зе́мне!
20 For our citizenship is in heaven; from which also we look for the Saviour, the Lord Jesus Christ:
Життя ж наше на небі, звідки ждемо́ й Спаси́теля, Господа Ісуса Христа,
21 Who shall change our lowly body, that it may be fashioned like his glorious body, according to the working by which he is able even to subdue all things to himself.
Який перемінить тіло нашого пони́ження, щоб стало подібне до славного тіла Його, силою, якою Він може і все підкорити Собі.
