Hebrews 4
1 Let us therefore fear, lest, a promise being left us of entering into his rest, any of you should seem to come short of it.
Біймо ся ж оце, щоб, коли зостаєть ся обітниця ввійти в покій Його, не явив ся хто з вас опізнившись.
2 For to us was the gospel preached, as well as to them: but the word which they heard did not profit them, not being mixed with faith in them that heard it.
Бо й нам благовіствовано, як і тим, тільки не було користне їм слово проповіді, не зеднавшись з вірою тих, що слухали Його.
3 For we who have believed do enter into rest, as he said, As I have sworn in my wrath, if they shall enter into my rest: although the works were finished from the foundation of the world.
Входимо бо в відпочинок ми, що увірували, яко ж рече: "Так що покляв ся я в гніві моїм, що не ввійдуть в відпочинок мій," хоч дїла від настання сьвіту скінчені.
4 For he spoke in a certain place of the seventh day on this wise, And God rested the seventh day from all his works.
Рече бо десь про семий день так: "І відпочив Бог дня семого від усїх дїл своїх."
5 And in this place again, If they shall enter into my rest.
І в сьому (місці) знов: "Чи коли ввійдуть у відпочинок мій."
6 Seeing therefore it remaineth that some must enter into it, and they to whom it was first preached entered not because of unbelief:
Коли ж оставляєть ся, щоб деякі ввійшли в него, а котрим перше благовіствовано, не ввійшли за непослух;
7 Again, he limiteth a certain day, saying in David, To day, after so long a time; as it is said, To day if ye will hear his voice, harden not your hearts.
то знов означає якийсь день, "сьогоднї" глаголючи в Давиді, по стільких лїтах, яко ж було сказано: "Сьогоднї, як почуєте голос Ного, не закаменяйте сердець ваших."
8 For if Joshua had given them rest, then he would not afterward have spoken of another day.
Бо коли б Ісус тих упокоїв, не говорив би про инший день після того.
9 There remaineth therefore a rest to the people of God.
Оце ж оставлено ще суботованнє людям божпм.
10 For he that hath entered into his rest, he also hath ceased from his own works, as God did from his.
Хто бо ввійшов у відпочинок Його, той відпочив от дїл своїх, яко ж од своїх Бог.
11 Let us labour therefore to enter into that rest, lest any man fall after the same example of unbelief.
Стараймо ся ж увійти в той відпочинок, щоб хто не впав тим же робом у нсдовірство.
12 For the word of God is living, and powerful, and sharper than any twoedged sword, piercing even to the dividing asunder of soul and spirit, and of the joints and marrow, and is a discerner of the thoughts and intents of the heart.
Живе бо слово Боже і дїйственне, і гостріше всякого обоюдного меча, і проходить аж до розділення душі і духа, членів і мозків, і розсуджує помишлення і думки серця.
13 Neither is there any creature that is hidden in his sight: but all things are naked and opened to the eyes of him with whom we have to do.
І нема творпва невідомого перед Ним; усе ж наге і явне перед очима Його, про кого наше слово.
14 Seeing then that we have a great high priest, that hath passed into the heavens, Jesus the Son of God, let us hold fast our profession.
Маючи ж Архиєрея великого, що пройшов небеса, Ісуса Сина Божого, держімось визнання.
15 For we have not an high priest who cannot be touched with the feeling of our infirmities; but who was in all points tempted as we are, yet without sin.
Не маємо бо архиєрея, що не міг би болїти серцем у немощах наших, а такого, що дізнав усякої спокуси по подобию, окрім гріха.
16 Let us therefore come boldly to the throne of grace, that we may obtain mercy, and find grace to help in time of need.
Приступаймо ж з одвагою до престола благодати, щоб прийняти милость і знайти благодать на поміч зачасу.
