Acts 14
1 And it came to pass in Iconium, that they went both together into the synagogue of the Jews, and so spoke, that a great multitude both of the Jews and also of the Greeks believed.
Стало ся ж в Їкониї, увійшли вони вкупі в Жидівську школу, і промовляли так, що увірувало велике множество і Жидів і Єленян.
2 But the unbelieving Jews stirred up the Gentiles, and made their minds evil affected against the brethren.
Невірні ж Жиди підіймали й озлобляди душі поган на братів.
3 A long time therefore they abode speaking boldly in the Lord, who gave testimony to the word of his grace, and granted signs and wonders to be done by their hands.
Доволї ж часу пробували вони, одважно промовляючи про Господа, що сьвідкував словом благодати своєї, і давав, щоб ознаки та чудеса робились руками їх.
4 But the multitude of the city was divided: and part held with the Jews, and part with the apostles.
Та розділилась громада городська, і одні були з Жидами, а другі з апостолами.
5 And when there was an assault made both of the Gentiles, and also of the Jews with their rulers, to use them despitefully, and to stone them,
Як же підняв ся заколот поган та Жидів з князями їх, щоб зневажати і покаменувати їх,
6 Being aware of it, they fled to Lystra and Derbe, cities of Lycaonia, and to the surrounding region:
вони довідавшись, повтікали в городи Ликаонські, Листру та Дервию, і в околицю,
7 And there they preached the gospel.
і там благовіствували.
8 And there sat a certain man at Lystra, impotent in his feet, being a cripple from his mother’s womb, who had never walked:
А один чоловік у Листрі сидів невдужавши ногами, кривий бувши від утроби матери своєї, котрий ніколи не ходив.
9 The same heard Paul speak: who steadfastly beholding him, and perceiving that he had faith to be healed,
Сей слухав, як Павел говорив; а той подививсь на него і, постерігши, що має віру, щоб одужати,
10 Said with a loud voice, Stand upright on thy feet. And he leaped and walked.
рече голосом великим: Стань просто на ноги твої. І підскочив і ходив.
11 And when the people saw what Paul had done, they lifted up their voices, saying in the speech of Lycaonia, The gods have come down to us in the likeness of men.
Народ же, видївши, що зробив Павел, підняв голос свій, говорячи по ликаонськи: Боги, уподобившись людям, зійшли до нас.
12 And they called Barnabas, Jupiter; and Paul, Mercury, because he was the chief speaker.
Назвали ж Варнаву Зевесом, а Павла Гермесом; бо він був проводирем слова.
13 Then the priest of Jupiter, who was before their city, brought oxen and garlands to the gates, and would have done sacrifice with the people.
Жерець же (ідола) Зевеса, що був перед городом їх, привівши воли з вінками до воріт, хотів зробити посьвят разом з народом.
14 Which when the apostles, Barnabas and Paul, heard of, they tore their clothes, and ran in among the people, crying out,
Почувши ж апостоли Варнава та Павел, роздерли одежу свою, і вбігли, покликуючи, між народ,
15 And saying, Sirs, why do ye these things? We also are men of like passions with you, and preach to you that ye should turn from these vanities to the living God, who made heaven, and earth, and the sea, and all things that are in them:
і глаголали: Мужі, на що се робите? Ми такі ж люде, як ви; благовіствуемо вам, щоб від сих дурниць навернулись до Бога живого, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що є в них.
16 Who in times past allowed all nations to walk in their own ways.
Він у минувші часи попустив усім поганам ходити дорогами їх.
17 Nevertheless he left not himself without witness, in that he did good, and gave us rain from heaven, and fruitful seasons, filling our hearts with food and gladness.
Тільки ж не оставляв себе без сьвідчення, роблячи добро: даючи дощі з неба й пори вроджайні, та сповняючи їжею й радощами серця наші.
18 And with these sayings they scarce restrained the people, from doing sacrifice to them.
се говорячи, ледве впинили народ, щоб не приносили їм посьвяту.
19 And there came there certain Jews from Antioch and Iconium, who persuaded the people, and, having stoned Paul, drew him out of the city, supposing him to be dead.
Прийшли ж з Антиохиї та Їкониї Жиди, і наустивши народ, і вкаменувавши Павла, виволїкли геть з города, думаючи, що він умер.
20 But, as the disciples stood around him, he rose, and came into the city: and the next day he departed with Barnabas to Derbe.
Як же обступили його ученики, уставши ввійшов у город, а назавтра вийшов з Варнавою в Дервию.
21 And when they had preached the gospel to that city, and had taught many, they returned again to Lystra, and to Iconium, and to Antioch,
І благовіствувавши городу сьому, і навчивши многих, вернулись вони в Листру, і Іконию, і Антиохию,
22 Confirming the souls of the disciples, exhorting them to continue in the faith, and that we must through much tribulation enter into the kingdom of God.
укріпляючи душі учеників, благаючи пробувати у вірі, і що многими муками треба нам увійти в царство Боже.
23 And when they had ordained for them elders in every church, and had prayed with fasting, they commended them to the Lord, on whom they believed.
Рукоположивши ж їм пресвитерів по церквах і помолившись з постом, передали їх Господеві, в котрого увірували.
24 And after they had passed throughout Pisidia, they came to Pamphylia.
І, перейшовши Писидию, прийшли в Памфилию.
25 And when they had preached the word in Perga, they went down into Attalia:
А глаголавши в Пергиї слово, прийшли в Аталию,
26 And from there sailed to Antioch, where they had been commended from to the grace of God for the work which they fulfilled.
а з відсіля поплили в Антиохию, звідкіля були передані благодаті Божій на дїло, котре сповнили.
27 And when they had come, and had gathered the church together, they reported all that God had done with them, and that he had opened the door of faith to the Gentiles.
Прибувши ж та зібравши церкву, оповідали все, що зробив Бог з ними, і як Він відчинив поганам двері віри.
28 And there they abode a long time with the disciples.
Пробували ж там час немалий з учениками.
