2 Corinthians 10
1 Now I Paul myself beseech you by the meekness and gentleness of Christ, who in presence am base among you, but being absent am bold toward you:
А я сам, Павло, благаю вас ла́гідністю й ласка́вістю Христовою; я, коли присутній — слухня́ний між вами, а не бувши між вами — сміли́вий я супроти вас.
2 But I beseech you, that I may not be bold when I am present with that confidence, with which I think to be bold against some, who think of us as if we walked according to the flesh.
І благаю, щоб я, прибувши, не осмі́лився надією, що нею я ду́маю сміли́вим бути проти деяких, що про нас вони гада́ють, ніби ми поступаємось за тілом.
3 For though we walk in the flesh, we do not war according to the flesh:
Бо хо́дячи в тілі, не за тілом воюємо ми, —
4 ( For the weapons of our warfare are not carnal, but mighty through God to the pulling down of strong holds; )
зброя бо нашого воюва́ння не тілесна, але міцна́ Богом на зруйнува́ння тверди́нь, — ми руйнуємо за́думи,
5 Casting down imaginations, and every high thing that exalteth itself against the knowledge of God, and bringing into captivity every thought to the obedience of Christ;
і всяке ви́несення, що підіймається проти пізна́ння Бога, і поло́нимо всяке знання́ на по́слух Христові,
6 And having in a readiness to punish all disobedience, when your obedience is fulfilled.
і покарати ми готові всякий непо́слух, коли зді́йсниться послух ваш.
7 Do ye look on things after the outward appearance? If any man trusteth to himself that he is Christ’s, let him of himself think this again, that, as he is Christ’s, even so are we Christ’s.
Чи на обличчя ви дивитеся? Як хто певний про себе, що Христовий він, нехай ду́має знов по собі, що як сам він Христовий, так само Христові й ми.
8 For though I should boast somewhat more of our authority, which the Lord hath given us for edification, and not for your destruction, I should not be ashamed:
Бо коли б я ще більш став хвалитися нашою вла́дою, яку дав нам Господь на збудува́ння, а не на зруйнува́ння ваше, то не осоро́млюсь.
9 That I may not seem as if I would terrify you by letters.
Та щоб не здавалось, ніби хочу лякати вас листами.
10 For his letters, say they, are weighty and powerful; but his bodily presence is weak, and his speech contemptible.
„Бо листи його — кажуть — важкі́ та міцні́, але особисто присутній — слабий, а мова його незначна́“,
11 Let such a person think this, that, such as we are in word by letters when we are absent, such will we be also in deed when we are present.
такий нехай знає оце, що які ми на слові в листах, неприсутніми бувши, такі ми й на ді́лі, присутніми бувши.
12 For we dare not make ourselves of the number, or compare ourselves with some that commend themselves: but they measuring themselves by themselves, and comparing themselves among themselves, are not wise.
Бо не сміємо вважати себе чи рівняти до інших, що самі себе хвалять, — вони нерозумно самі себе міряють собою, і рівняють з собою себе.
13 But we will not boast of things without our measure, but according to the measure of the rule which God hath distributed to us, a measure to reach even to you.
Ми ж не будем хвалитись над міру, а в міру міри́ла, що його Бог призна́чив на міру для нас, щоб і до нас досягти́.
14 For we stretch not ourselves beyond our measure, as though we reached not to you: for we are come as far as to you also in preaching the gospel of Christ:
Бо ми не розтягуємося над міру, ніби не досягли́ ми до вас, бо ми досягли́ аж до вас із Єва́нгелією Христовою.
15 Not boasting of things without our measure, that is, of other men’s labours; but having hope, when your faith is increased, that we shall be enlarged by you according to our rule abundantly,
Ми не хвалимось над міру у чужих працях, але маємо надію, що як буде рости ваша віра, то за нашим міри́лом сильно звели́чимося ми між вами,
16 To preach the gospel in the regions beyond you, and not to boast in another man’s line of things made ready to our hand.
щоб і в дальших за вами країнах звіщати Єва́нгелію, а не хвалитись готовим, як це чужі тве́рдять.
17 But he that glorieth, let him glory in the Lord.
А „хто хва́литься, нехай хва́литься в Господі!“
18 For not he that commendeth himself is approved, but whom the Lord commendeth.
Бо достойний не той, хто сам себе хва́лить, але кого хвалить Госпо́дь!
