Luke 18
1 And he put forth a similitude vnto the signifyinge that men ought alwayes to praye and not to be wery
Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,
2 sayinge: Ther was a Iudge in a certayne cite which feared not god nether regarded man.
глаголючи: Один суддя був у якомусь городі, й Бога ж бояв ся, і чоловіка не соромив ся.
3 And ther was a certayne wedowe in the same cite which came vnto him sayinge: avenge me of myne adversary.
Вдовиця ж була одна у городі тім, і прийшла до него, кажучи: Пометись за мене над противником моїм.
4 And he wolde not for a whyle. But afterwarde he sayd vnto him selfe: though I feare not God nor care for man
І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,
5 yet because this wedowe troubleth me I will avenge her lest at the laste she come and hagge on me.
то, що докучав менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.
6 And the lorde sayd: heare what the vnrightewes Iudge sayeth.
Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!
7 And shall not god avenge his electe which crye daye and nyght vnto him ye though he differre them?
Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?
8 I tell you he will avenge them and that quickly. Neverthelesse when the sonne of man cometh suppose ye that he shall fynde faithe on the erthe.
Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?
9 And he put forthe this similitude vnto certayne which trusted in the selves yt they were perfecte and despysed other.
Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:
10 Two men went vp into ye teple to praye: ye one a pharise and the other a publican.
Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.
11 The pharise stode and prayed thus wt him selfe. God I thanke the yt I am not as other men are extorsioners vniuste advoutrers or as this publican.
фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.
12 I fast twyse in ye weke. I geve tythe of all that I possesse.
Я пощу два рази на тиждень, і даю десятину з усього, що придбаю.
13 And the publican stode afarre of and wolde not lyfte vp his eyes to heven but smote his brest sayinge: God be mercyfull to me a synner.
А митник, оддалеки ставши, не хотів і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.
14 I tell you: this ma departed hoe to his housse iustified moore then the other. For every man that exalteth him selfe shalbe brought low: And he yt hubleth him selfe shalbe exalted
Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.
15 They brought vnto him also babes yt he shuld touche the. When his disciples sawe that they rebuked the.
Приносили ж йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.
16 But Iesus called the vnto him and sayde: Suffre chyldren to come vnto me and forbidde the not. For of soche is ye kyngdome of God.
Ісус же, покликавши їх, рече: Пустіть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.
17 Verely I saye vnto you: whosoever receaveth not the kyngdome of God as a chylde: he shall not enter therin.
Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.
18 And a certayne ruler axed him sayinge: Good Master: what ought I to do to obtayne eternall lyfe? (aiōnios g166)
І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життв вічне насліджу. (aiōnios g166)
19 Iesus sayd vnto him: Why callest thou me good? No man is good save God only.
Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один Бог.
20 Thou knowest ye comaundmentes: Thou shalt not commit advoutry: thou shalt not kyll: thou shalt not steale: thou shalt not beare false witnes: Honoure thy father and thy mother.
Заповіді знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай. Не кради. Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.
21 And he sayde: all these have I kept from my youthe.
Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.
22 When Iesus hearde that he sayde vnto him: Yet lackest thou one thinge. Sell all that thou hast and distribute it vnto the poore and thou shalt have treasure in heven and come and folowe me.
Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь ійди слїдом за мною.
23 When he heard that he was hevy: for he was very ryche.
Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.
24 When Iesus sawe him morne he sayde: with what difficulte shall they that have ryches enter into the kyngdome of God:
Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!
25 it is easyer for a camell to goo thorow a nedles eye then for a ryche man to enter into the kyngdome of God.
Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
26 Then sayde they that hearde that: And who shall then be saved?
Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?
27 And he sayde: Thinges which are vnpossible with men are possible with God.
Він же рече: Неможливе у людей - можливе у Бога.
28 Then Peter sayde: Loo we have lefte all and have folowed the.
Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
29 And he sayde vnto them: Verely I saye vnto you ther is noo man that leaveth housse other father and mother other brethren or wyfe or chyldren for the kyngdome of Goddes sake
Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нікого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,
31 He toke vnto him twelve and sayde vnto them. Beholde we go vp to Ierusalem and all shalbe fulfilled that are written by ye Prophetes of the sonne of man.
Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через, пророків, Синові чоловічому.
32 He shalbe delivered vnto the gentils and shalbe mocked and shalbe despytfully entreated and shalbe spetted on:
Буде бо виданий поганам, і насьміхатимуть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,
33 and when they have scourged him they will put him to deeth and the thyrde daye he shall aryse agayne.
і бивши убють Його; а третього дня воскресне.
34 But they vnderstode none of these thinges. And this sayinge was hid fro them. And they perceaved not the thinges which were spoken.
А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.
35 And it came to passe as he was come nye vnto Hierico a certayne blynde man sate by the waye syde begginge.
Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидів при дорозї просячи;
36 And when he hearde the people passe by he axed what it meant.
чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.
37 And they sayde vnto him yt Iesus of Nazareth passed by.
Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.
38 And he cryed sayinge: Iesus ye sonne of David have thou mercy on me.
І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.
39 And they which went before rebuked him that he shuld holde his peace. But he cryed so moche the moare thou sonne of David have mercy on me.
А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
40 And Iesus stode styll and commaunded him to be brought vnto him. And when he was come neare he axed him
Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,
41 sayinge: What wilt thou that I do vnto the? And he sayde: Lorde yt I maye receave my sight.
глаголючи: Що хочеш, щоб вробив тобі? Він же каже: Господи, щоб я прозрів.
42 Iesus sayde vnto him: receave thy sight: thy faith hath saved the.
А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.
43 And immediatly he sawe and folowed him praysinge God. And all the people when they sawe it gave laude to God.
І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.
