Job 19
1 Then Job replied:
А Йов відповів та й сказав:
2 “How long will you [three] torment me and crush my spirit by saying to me [that I am wicked]?
„Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
3 You have already insulted me many [HYP] times; (are you not ashamed for saying these things to me?/you should be ashamed for saying these things to me.) [RHQ]
Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
4 Even if it were true that I have done things that are wrong, I have not injured you!
Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
5 If you truly think that you are better than I am, and you think that my being miserable now proves that I (am guilty/have committed many sins),
Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
6 you need to realize that it is God who has caused me to suffer. [It is as though] he has trapped me with his net.
Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
7 “I cry out, ‘Help me!’, but no one answers me. I call out loudly, but there is no one, [not even God, ] who acts fairly toward me.
Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
8 [It is as though] [MET] God has blocked my way, with the result that I cannot go where I want to; [it is as though] he has forced me to try to find my way in the darkness.
Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
9 He has (taken away my good reputation/caused people not to honor me any more); [it is as though] he removed [MET] a crown from my head.
Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
10 He batters me from every side, and I will soon die. He has caused me to no longer confidently expect [him to do good things for me].
Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
11 He attacks me because he is extremely angry with me [MET], and he considers that I am his enemy.
І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
12 [It is as though] he sends his army to attack me; they surround my tent, preparing to attack me.
полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
13 “God has caused my brothers to abandon me, and all those who know me act like strangers to me.
Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
14 All my relatives and good friends have left me.
мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
15 The people who were guests in my house have forgotten me, and my female servants consider that I am a stranger or that I am a foreigner.
Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
16 When I summon my servants, they do not answer; I plead with them to come [to help me, but they do not come].
Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
17 My wife does not want to come close to me because my breath [smells very bad], and even my brothers detest me.
Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
18 Even young children despise me; when I stand up [to talk to them], they laugh at me.
Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
19 My dearest friends detest me, and those whom I love [very much] have turned against me.
Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
20 My body is [only] skin and bones; I am barely alive [IDM].
До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
21 [“I plead with] you, my [three] friends, pity me, because God has (struck [EUP] me with his hand/caused me to suffer greatly).
Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
22 Why do you cause me to suffer like God does? Why do you continue to slander [MET] me?
Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
23 “I wish/desire that someone would take these words of mine and write them permanently in a book [in order that people can read them].
О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
24 Or else, I wish that he would carve them on a rock with (a chisel/an iron tool) in order that they would last forever.
коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
25 But I know that the one who vindicates/defends me in court is alive, and that some day he will stand [here] on the earth [and make the final decision about whether I deserve to be punished].
Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
26 And even after diseases have eaten away my skin, while I still have my body, I will see God.
цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
27 I will see him myself; I will see him with my own eyes! I am overwhelmed [as I think about that]!
сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
28 “If you three men say, ‘What more can we do to cause Job to suffer?’ and if you say, ‘He has caused his own [troubles],’
Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
29 you should be afraid that God will punish [MTY] you; he punishes those [like you] with whom he is angry; and when that happens, you will know that there is [someone who] judges [people].”
то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
