Job 16
1 Job replied [to Eliphaz and the others: ]
А Йов відповів та й сказав:
2 “I have heard things like that before; all of you, [instead of helping me, ] are only causing me to feel more miserable.
„Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!
3 Will your speeches, which are only hot air, never end [RHQ]? Eliphaz, what bothers/irritates you so much that you continue replying to me?
Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?
4 If it were you [three and not I] who were suffering, I could say the things that you are saying; I could make great speeches [to criticize/condemn you], and I could shake my head at you [to ridicule you].
I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
5 But, [unlike all of you, ] with what I said [MTY] I would encourage you and try to cause your pain to be less.
уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
6 “But now, if I talk, my pain does not decrease, and if I am silent, my pain still certainly does not [RHQ] go away.
Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?
7 God has now taken away all my strength, and he has destroyed my family.
Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
8 He has shriveled me up, and people think that shows that I [am a sinner]. And people see that I am only skin and bones, and they think that proves that I [am guilty].
і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!
9 Because God is very angry with me and hates me, [it is as though he is a wild animal that] [MET] has gnashed his teeth at me because he is my enemy.
Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...
10 People gape/stare at me with their mouths open [to sneer at me]; they have struck me on the face/cheek to ridicule me, and they crowd around me to threaten me.
Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:
11 [It is as though] God has handed me over to ungodly people and turned me over to the wicked [DOU].
Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.
12 Previously, I was living peacefully, but he crushed me; [it is as though] he grabbed my neck and smashed me to pieces. [It is as though] [MET] he set me up like a target;
Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
13 people are surrounding me [and shooting arrows at me]. His arrows pierce my kidneys and cause the bile [from my liver] to spill onto the ground, and God does not pity me at all.
Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.
14 [It is as though] [MET] I am a wall that he is breaking through; he rushes at me like [SIM] a soldier [attacking his enemies].
Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.
15 [“Because I am mourning, ] I wear pieces of rough cloth that I have sewed together, and I sit [here] in the dirt, very depressed/discouraged.
Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.
16 My face is red because I have cried very much, and there are dark circles around my eyes.
Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,
17 [All this has happened to me] even though I have not acted violently [toward anyone], and I [always] pray sincerely/honestly [to God].
хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!
18 [When I die, ] I want the ground [APO] to [act as though I had been murdered and] cry out against those who killed me, and I do not want anyone to stop me while I am demanding [that God act justly toward] me.
Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —
19 But even now, [I know that] there is someone in heaven who will testify for me, and he will say that what I have done is right.
бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.
20 My [three] friends scorn/ridicule me, but my eyes are full of tears [while I cry out] to God.
Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,
21 I pray that [the] one [who knows what I have done] would come to plead with God for me like people plead for their friends.
і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
22 [I say this because] within a few years [I will die]; I will walk along the [to the grave] from which I will never return.”
бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.
