Job 10
1 “I am tired of living. And I will not be silent and stop saying what I am complaining about. Instead, being very unhappy, I will speak [IDM].
Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!
2 I will say to God, ‘Do not say that I must be punished; instead, tell me what wrong you are saying that I have done.
Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?
3 Does it seem to be good for you to oppress me, to abandon me, whom you created, and instead, to help wicked people to do the things that they plan to do?
Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?
4 Do you understand things the way that we humans do?
Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?
5 (Do you live for only a few years, like we do?/You certainly do not live for only a few years, like we do.) [RHQ]
Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,
6 So, why do you [RHQ] continue to search for my faults? Why do you hunt for my sins?
що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,
7 You know that I am not guilty, and that no one can rescue me from your power [MTY].
хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?
8 “'With your hands you created me and shaped/formed my body; but now you are [deciding that you should not have done that, and you are] destroying me.
Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.
9 Do not forget that you made me from [a piece of] clay; are you going to cause me to become dirt again [RHQ]?
Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.
10 You certainly [RHQ] directed/controlled it when I was conceived, and you formed me inside my mother’s womb [MET].
Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?
11 You fastened my bones together with sinews, and [then] you covered them with flesh inside my skin.
Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
12 You have caused me to be alive, and you have faithfully loved me, and you have carefully (preserved me/kept me alive).
Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
13 “'But you (kept secret/did not reveal) what [you were planning to do to me]; I am certain that you were planning [to do] these [things to me].
А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:
14 You were watching to see if I would sin, in order that [if I sinned, ] you would refuse to forgive me.
якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.
15 If I am a wicked man, I hope/wish that terrible things will happen to me. But even if I am righteous, I still must bow my head [and feel ashamed], because I am very disgraced and feel miserable.
Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!
16 And if I am proud, you hunt me like [SIM] a lion hunts [for some animal to kill], and you act powerfully to injure me.
А коли піднесе́ться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:
17 You constantly find more witnesses [to testify that I have done what is wrong], and you continually become more angry/perturbed with me. [It is as though] you are always bringing new troops to attack me.
поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.
18 “'God, why did you allow me to be born? I wish/desire that I had died before anyone [SYN] saw me.
І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,
19 [I consider that] it would have been better if I had been carried directly from my mother’s womb to the grave than for me to live.
як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.
20 [I think that] [RHQ] there are only a few days for me to remain alive; so (allow me to be alone/stop attacking me), in order that I may be a little cheerful
Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,
21 before I go to the place from which I will never return, where it is always gloomy and very dark [DOU],
поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,
22 a place of darkness and dark shadows, where [everything] is confused/disordered, where [even a small amount of] light there is like darkness (OR, there is no light, only darkness).’”
до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.
