1 Chronicles 14

1 One day Hiram, the king of Tyre [city], sent some messengers to David [to talk about making an agreement between their countries]. Then Hiram sent cedar logs, bricklayers, and carpenters to build a palace for David.

А Хіра́м, цар тирський, послав до Давида послів, і ке́дрового дерева, каменярі́в та теслярі́в, щоб збудувати йому дім.

2 [When that happened, ] David knew that Yahweh had truly caused him to be the king of Israel, and that he had caused his kingdom to be greatly respected. Yahweh did this because [he loved] his Israeli people.

І пізнав Дави́д, що Госпо́дь міцно поставив його́ царем над Ізраїлем, бо царство його було підне́сене ви́соко ради народу його, Ізраїля.

3 David married more women in Jerusalem, and [those women] gave birth to more sons and daughters for him.

І взяв Давид іще жіно́к в Єрусалимі, — і Давид породив іще сині́в та дочо́к.

4 The names of the children that were born to him there in Jerusalem are Shammua, Shobab, Nathan, Solomon,

А оце імена́ наро́джених йому в Єрусалимі: Шаммуа і Шовав, Натан і Соломон,

5 Ibhar, Elishua, Elpelet,

і Ївхар, і Елішуя, і Елпелет,

6 Nogah, Nepheg, Japhia,

і Ноґах, і Нефеґ, і Яфія,

7 Elishama, Beeliada, and Eliphelet.

і Елішама, і Ел'яда, і Еліфелет.

8 When the army of Philistia heard that David has been appointed to be king of all of Israel, they came to capture him. But David heard that they were coming, so he [and his soldiers] marched out to fight against them.

І почули филисти́мляни, що Давид був пома́заний на царя над усім Ізраїлем, — і підняли́ся всі филисти́мляни, щоб шукати Давида. А Давид почув про це, і вийшов проти них.

9 The army of Philistia had attacked the people in the Rephaim Valley [southwest of Jerusalem] and had robbed them.

А филисти́мляни прийшли й стали табо́рами в долині Рефаїм.

10 David asked God, “Should [my men and] I go and attack the army of Philistia? [If we go, ] will you enable us to defeat [IDM] them?” Yahweh replied, “Yes, go, and I will enable you to defeat [IDM] them.”

І питався Давид у Бога, говорячи: „Чи вихо́дити на филисти́млян, і чи даси Ти їх в руку мою?“І відказав йому Господь: „Вийди, — і Я дам їх у руку твою“.

11 So David and his men went up to a town where the soldiers of Philistia were staying and defeated them. Then David said, “God has enabled me [and my soldiers] to overwhelm my enemies like [MET] a flood.” So they named that place {That place is called} ‘Baal-Perazim’ [which means ‘Yahweh breaks through’].

І зійшли́ вони до Баал-Пераціму, — і Давид побив їх там. І сказав Давид: „Розбив Бог ворогів моїх рукою моєю, як прори́в води!“Тому назвали ім'я́ того місця: Баал-Перацім!

12 [As the soldiers of Philistia fled], they left their idols there. So David commanded his soldiers to burn those idols.

А вони позоста́вили там богів своїх, і Давид наказав, — і вони були спа́лені в огні.

13 But soon the army of Philistia attacked the people in that valley again.

А филисти́мляни ще ота́борилися в долині.

14 So again David prayed to God [to ask him what he should do], and God replied, saying “Do not attack the army of Philistia from the front. Instead, go around them, and attack them [from the rear] in front of the balsam trees.

А Давид іще питався Бога, і Бог йому сказав: „Не пі́деш за ними, а поверни́ від них, і прибу́деш до них з-навпроти бальза́мового ліска́.

15 When you hear something in the tops of the balsam trees that sounds like [soldiers] marching, attack them. I, God, will have gone ahead of you to enable you to defeat the army of Philistia.”

І станеться, як ти почуєш шелест ніби кроків на верхові́ттях бальза́мових дерев, тоді ви́йдеш на бій, бо то вийшов Бог перед тебе, щоб побити филисти́мський та́бір“.

16 So David did what God commanded him to do, and he and his army defeated the army of Philistia, all the way from Gibeon [city in the east] to Gezer [city in the west].

І зробив Давид так, як наказав йому Бог, і вони побили филисти́мський та́бір від Ґів'ону аж до Ґезеру.

17 So David became famous in all the nearby countries, and Yahweh caused [the leaders of] all the [nearby] nations to be afraid of him.

І не́слося Дави́дове ім'я́ по всіх края́х, а Госпо́дь дав, що всі наро́ди боялись його́.