Luke 20
1 And on one of those days, as he was teaching the people in the temple, and preaching, the chief priests and Scribes, with the Elders, came upon him,
Одного дня, коли [Ісус] навчав народ у Храмі, проповідуючи Добру Звістку, до Нього підійшли первосвященники, книжники та старійшини
2 and said to him: Tell us, by what authority thou doest these things? And who is it, that gave thee this authority?
й запитали Його: ―Скажи нам, якою владою Ти це робиш? Або хто дав Тобі таку владу?
3 Jesus answered, and said to them: I also will ask you a word, and tell ye me.
[Ісус] сказав їм у відповідь: ―Запитаю і Я вас про одне. Скажіть Мені:
4 The baptism of John, was it from heaven, or from men?
Іванове хрещення було з Неба чи від людей?
5 And they reasoned with themselves, and said: If we say, From heaven; he will say to us, And why did ye not believe him?
Вони ж стали говорити між собою: ―Якщо скажемо: «З неба», Він запитає: «Чому ж ви не повірили йому?»
6 But if we say, From men; all the people will stone us; for they are persuaded that John was a prophet.
Якщо ж ми скажемо: «Від людей», то весь народ поб’є нас камінням, бо вони переконані, що Іван був пророком.
7 And they said to him: We do not know, whence it was.
Тож вони відповіли, що не знають, звідки воно.
8 Jesus said to them: Neither do I tell you, by what authority I do these things.
Ісус сказав: ―Тоді і Я не скажу, якою владою це роблю.
9 And he began to utter this similitude to the people: A certain man planted a vineyard, and leased it to cultivators, and went abroad for a long time.
І почав Він розповідати людям таку притчу: ―Один чоловік посадив виноградник, здав його в оренду виноградарям та вирушив у подорож на довгий час.
10 And in time, he sent his servant to the cultivators, that they might give him of the fruits of the vineyard. But the cultivators beat him, and sent him away empty.
Коли надійшов час, він надіслав одного раба до виноградарів, щоб вони віддали його частину врожаю. Однак виноградарі побили його й відіслали назад ні з чим.
11 And again he sent another servant; and him also they beat, and treated with rudeness, and sent empty away.
Він надіслав іншого раба, але вони й того, побивши та зневаживши, відіслали ні з чим.
12 And again he sent the third. And they wounded him, and cast him out.
Він надіслав третього, але вони й цього поранили та викинули з [виноградника].
13 The lord of the vineyard said: What shall I do? I will send my dear son. Perhaps they will look upon him, and be ashamed.
Тоді господар виноградника подумав: «Що ж мені робити? Надішлю [до них] мого улюбленого сина, може, його поважатимуть!»
14 But when the cultivators saw him, they reasoned with themselves, and said: This is the heir; come, let us kill him, and the inheritance will be ours.
Але виноградарі, побачивши його, сказали один одному: «Це спадкоємець, ходімо та вб’ємо його, щоб спадщина дісталася нам!»
15 And they cast him out of the vineyard, and slew him. What therefore will the lord of the vineyard do to them?
Вони його вивели з виноградника та вбили. Що ж зробить із ними господар виноградника?
16 He will come, and destroy those cultivators, and will lease the vineyard to others. And when they heard it, they said: This shall not be.
Він прийде та вб’є тих виноградарів, а виноградник віддасть іншим. Тоді ті, хто слухав, сказали: ―Нехай не станеться так!
17 And he looked upon them, and said: What is that which is written, The stone, which the builders rejected, is become the chief corner stone?
Але [Ісус], подивившись на них, запитав: ―Тоді що означає написане: «Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем»?
18 And whoever shall fall upon this stone, will be broken; and on whomsoever it shall fall, it will crush him in pieces.
Кожен, хто впаде на цей камінь, буде розбитий, а той, на кого він впаде, буде розчавлений.
19 And the chief priests and Scribes sought to lay hands on him, at that time; but they were afraid of the people; for they knew, that he spoke this similitude against them.
Книжники та первосвященники шукали нагоди схопити [Ісуса], але боялися народу. Вони зрозуміли, що Він про них сказав цю притчу.
20 And they sent to him spies, who feigned themselves righteous men, that they might insnare him in discourse, and deliver him up to a court, and to the authority of the president.
І почали вони уважно слідкувати за Ним, надіслали людей, які вдавали із себе праведних, щоб спіймати Його на слові й видати владі намісника.
21 And they questioned him, and said to him: Teacher, we know that thou speakest and teachest correctly, and hast no respect of persons, but teachest the way of God in truth.
Вони запитали Його: ―Учителю, ми знаємо, що Ти правдиво говориш та навчаєш. Ти не зважаєш на людське обличчя, а правдиво навчаєш Божого шляху.
22 Is it lawful for us to pay head-money to Caesar, or not?
Чи годиться нам платити податок Кесареві, чи ні?
23 But he perceived their craftiness, and said: Why tempt ye me?
Зрозумівши їхню хитрість, [Ісус] сказав їм:
24 Show me a denarius. Whose is this image and superscription upon it? They said to him, Caesar's.
―Покажіть Мені динарій! Чиє на ньому зображення та напис? Вони відповіли: ―Кесаря!
25 Jesus said to them: Then, give to Caesar what is Caesar's, and to God what is God's.
Тоді Він сказав: ―Тож віддайте Кесареві Кесареве, а Богові – Боже!
26 And they could not catch from him a word of accusation before the people: and they were surprised at his answers, and were silent.
Вони не змогли впіймати Його на слові перед народом і, здивовані Його відповіддю, замовкли.
27 And some of the Sadducees, who say there is no resurrection, came and questioned him,
Тоді підійшли [до Ісуса] деякі садукеї, які кажуть, що немає воскресіння [з мертвих], і запитали Його:
28 and said to him: Teacher, Moses wrote to us, that if a man's brother die, who had a wife without children, his surviving brother shall take his wife, and raise up seed to his deceased brother.
―Учителю, Мойсей написав нам: «Якщо чийсь брат помре та залишить дружину бездітною, то нехай його брат візьме дружину померлого та підніме нащадка своєму братові».
29 Now, there were seven brothers; and the first took a wife, and died without children.
Було семеро братів. Перший одружився та помер бездітним.
30 And the second took her to wife; and he died without children.
Потім другий
31 And again, the third took her, and in like manner also all the seven; and they died, and left no children.
і третій одружувалися з вдовою, і так усі семеро. Вони померли, не залишивши дітей після себе.
32 At last, the woman likewise died.
Після всіх померла й жінка.
33 In the resurrection, therefore, of which of them will she be the wife, for the seven took her?
Отже, при воскресінні чиєю дружиною вона буде? Адже всі семеро мали її за дружину.
34 Jesus said to them: The children of this world take wives, and wives are given to husbands. (aiōn g165)
Ісус відповів їм: ―Люди цього віку одружуються та виходять заміж. (aiōn g165)
35 But they who are worthy of that world, and of the resurrection from the dead, do not take wives, nor are wives given to husbands. (aiōn g165)
Але ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть одружуватись і не виходитимуть заміж. (aiōn g165)
36 Neither can they die any more; for they are as the angels, and are the children of God, because they are children of the resurrection.
І померти вже не зможуть, а будуть як ангели, бо вони є синами Божими та синами воскресіння.
37 But that the dead will arise, even Moses showed; for, at the bush, he maketh mention, while he saith: The Lord, the God of Abraham, the God of Isaac, and the God of Jacob.
А те, що мертві воскресають, показав Мойсей при полум’ї вогню тернового куща, коли назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова.
38 Now God is not the God of the dead, but of the living; for they all live to him.
Він є Богом не мертвих, а живих! Для Нього всі живі!
39 And some of the Scribes answered, and said to him: Teacher, thou hast spoken well.
Деякі з книжників сказали: ―Учителю, Ти добре сказав!
40 And they did not again venture to question him, on any matter.
І більше ніхто не наважувався ставити Йому запитання.
41 And he said also to them: How do the Scribes say of Messiah, that he is the son of David?
Потім [Ісус] запитав їх: ―Чому вони кажуть, що Христос є сином Давида?
42 And David himself said, in the book of Psalms: The Lord said to my Lord, seat thyself at my right hand,
Сам же Давид каже в книзі Псалмів: «Господь сказав Господеві моєму: „Сядь праворуч від Мене,
43 until I shall place thy foes under thy feet.
доки Я не покладу ворогів Твоїх, як підніжок для Твоїх ніг“».
44 If David, therefore, called him, My Lord; how is he his son?
Давид називає Його Господом, як Він може бути його Сином?
45 And while all the people heard, he said to his disciples:
Коли весь народ слухав, [Ісус] промовив до учнів:
46 Beware of the Scribes, who choose to walk in long robes, and love a salutation in the streets, and the chief seats in the synagogues, and the chief couches at suppers:
«Стережіться книжників: їм подобається одягатись у довгі одежі, вони люблять привітання на ринках, перші місця в синагогах та почесні місця на бенкетах.
47 who eat up the houses of widows, under pretence that they prolong their prayers. They will receive a greater condemnation.
Вони з’їдають доми вдів, але прикриваються довгими молитвами. Вони отримають суворіше покарання».
