Romans 9
1 [The] truth I speak in Christ, Not I am lying, while is bearing witness with me the conscience of mine in [the] Spirit Holy,
Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкуе менї (й) совість моя Духом сьвятим,
2 that grief to me is great and unceasing sorrow in the heart of me.
що великий мені смуток, і без устання болесть серцю моєму.
3 was wishing for a curse to be [my]self I myself separated from Christ for the brothers of mine the kinsmen of mine according to [the] flesh;
Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по тїлу;
4 who are Israelites, whose [is] the divine adoption as sons and the glory and the covenants and the lawgiving and the service and the promises,
вони ж Ізраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування;
5 whose [are] the patriarchs and from whom [is] Christ according to the flesh, who is being over all God blessed to the ages, Amen. (aiōn g165)
їх і отці, з них і Христос по тїлу, що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь. (aiōn g165)
6 [It is] not as however that has failed the word of God. Not for all who [are] of Israel [are] these Israel;
Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всі ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне,
7 Nor because they are seed of Abraham [are] all children, rather In Isaac will be named to you offspring.
анї всі дїти, тим що вони насіннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насіннє.
8 That is not the children of the flesh these [are] children of God, but the children of the promise are regarded as offspring.
Се єсть: не дїти тїлесні, се дїти Божі, а дїти обітування полічені в насіннє.
9 Of [the] promise for the word [is] this: At time this I will come and there will be to Sarah a son.
Слово бо обітування таке! Пори сієї прийду, і буде Сарі син.
10 Not only then, but also Rebecca by one conception having Isaac the father of us;
Не тільки ж (се); а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця нашого;
11 not yet not yet for having been born nor having done anything good or (evil, *N+kO) so that the according to election purpose of God may stand, not of works but of the [One] calling,
ще бо не родились, анї зробили нічого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по дїлам, а від Того, хто кличе).
12 it was said to her that The older will serve the younger;
сказано їй, що більший служити ме меншому,
13 (Even as *NK+o) it has been written: Jacob I loved, but Esau I hated.
яко ж писано: Якова злюбив я, а Ісава зненавидів.
14 What then will we say? Not injustice with God [is there]? Never would it be!
Що ж скажемо? чи вже ж несправедливість у Бога? Нехай не буде.
15 To Moses for He says: I will show mercy to whom maybe I may show mercy and I will have compassion on whom maybe I may have compassion.
Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь.
16 So then [it is] not of the [one who is] willing nor of the [one who is] running but of the [one who is] showing mercy of God.
Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога.
17 Says for the Scripture to Pharaoh that For this very therefore I have raised up you so that I may show in you the power of Mine and that may be declared the name of Me in all the earth.
Глаголе бо писаннє й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя мов по всій землі.
18 So then to whom He wants He shows mercy, whom now He wants He hardens.
Тим ж то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює).
19 You will say to me then: Why (then *NO) still does He find fault? The for purpose of Him who has been resisting?
Скажеш же мені: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його?
20 O man, but rather, you yourself who are who is answering against to God? Not will say the thing formed to the [One] having formed [it]; Why me did you make like this?
Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо вробив єси мене так?
21 Or not has authority the potter over the clay out of the same lump to make one indeed unto honor vessel one however unto dishonor?
Або не має впасти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?
22 What if now desiring God to show the wrath and to make known the power of Him bore with much patience [the] vessels of wrath fitted for destruction,
Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель,
23 also that He may make known the riches of the glory of Him upon [the] vessels of mercy which He prepared beforehand for glory?
і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу,
24 whom even He has called us not only out from [the] Jews but also out from [the] Gentiles,
як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган?
25 As also in Hosea He says: I will call that which [is] not people of Mine people of Mine and her who not loved loved.
Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою.
26 and It will happen that in the place where it was said to them; Not people of Mine [are] You yourselves, there they will be called sons of God [the] living.
І буде на місцї, де сказано їм: не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого.
27 Isaiah also cries out concerning Israel: Though shall be the number of the sons of Israel as the sand of the sea, [only] the (vestige *N+kO) will be saved;
Ісаія ж покликує про Ізраїля: Хочби було число синів Ізраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся:
28 [The] sentence for concluding and bringing swiftly (in righteousness for word brought swiftly *K) will perform [the] Lord upon the earth.
скінчивши бо слово, поскорить ся в правдї; бо скоро слово зробить Господь на землі.
29 And even as has foretold Isaiah: only unless [the] Lord of Hosts had left us descendants, like Sodom then we should have become and like Gomorrah then would we have been made.
І яко ж прорік Ісаія: Коли б Господь Саваот не зоставив нам насїння, були б ми, як Содома, й уподобились би Гоморі.
30 What then will we say? That Gentiles not pursuing righteousness have grasped righteousness, righteousness now that [is] by faith;
Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри;
31 Israel however pursuing a law of righteousness to [that] law (righteousness *k) not did attain.
Ізраїль же, вганяючи за праведностю, не настиг закону праведности.
32 Because of why? Because [it was] not by faith but as by works (of law; *K) They stumbled (for *k) over the stone of stumbling
Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання.
33 even as it has been written: Behold I lay in Zion a stone of stumbling and a rock of offense, and (everyone *K) who is believing on Him never will be put to shame.
Яко ж писано: Ось кладу в Сіонї камінь спотикання і камень поблазнї, а всякий, хто вірув в Него, не осоромить ся.
