Luke 18
1 He was speaking then (and *ko) a parable to them about it needing always to pray (they *no) and not to lose heart
Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,
2 saying; A judge certain there was in a certain city God not fearing and man not respecting.
глаголючи: Один суддя був у якомусь городі, й Бога ж бояв ся, і чоловіка не соромив ся.
3 A widow then there was in the city that and she was coming to him saying; do avenge me of the adversary of mine.
Вдовиця ж була одна у городі тім, і прийшла до него, кажучи: Пометись за мене над противником моїм.
4 And not (he was desiring [to do] *N+kO) for a time. afterward however he said within himself; If even God not I fear (nor *N+kO) man respect,
І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,
5 because yet it occasioning me trouble widow this I will avenge her, so that not to end coming she may exhaust me.
то, що докучав менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.
6 Said then the Lord; do hear what the judge unrighteous says;
Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!
7 And God certainly not (may do *N+kO) the avenging of the elect of Him the [ones] crying out (to *k) (to Him *N+kO) day and night, and (be patient *N+kO) in regard to them?
Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?
8 I say to you that He will carry out the avenging of them with speed. Nevertheless the Son of Man having come surely not will He find faith on the earth?
Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?
9 He spoke now also to some having trusted in themselves that they are righteous and (despising *NK+o) the others parable this.
Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:
10 Men two went up into the temple to pray, the one a Pharisee and the other a tax collector.
Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.
11 The Pharisee having stood toward himself these things was praying; O God, I thank You that not I am (like *NK+o) the rest of the men — swindlers, unrighteous, adulterers — or even like this tax collector.
фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.
12 I fast twice in the week, I tithe all things as much as I gain.
Я пощу два рази на тиждень, і даю десятину з усього, що придбаю.
13 (and *ko) (but *no) the tax collector afar off having stood not was willing not even the eyes to lift up to heaven but was striking (into *k) the breast (of him *NK+o) saying: O God, do be merciful to me to the sinner!
А митник, оддалеки ставши, не хотів і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.
14 I say to you; went down this one justified to the house of him (rather than *k) (compared with *n+o) (that [one]. *N+kO) For everyone who is exalting himself will be humbled, the [one] however humbling himself will be exalted.
Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.
15 They were bringing then to Him also the infants that them He may touch; having seen however the disciples (were rebuking *N+kO) them.
Приносили ж йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.
16 But Jesus (called *N+kO) them (speaking; *N+kO) do permit the little children to come to Me and not do forbid them; for of such is the kingdom of God.
Ісус же, покликавши їх, рече: Пустіть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.
17 Amen I say to you; who[ever] (maybe *N+kO) not shall receive the kingdom of God as a child, certainly not shall enter into it.
Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.
18 And asked a certain Him ruler saying; Teacher good, what having done life eternal will I inherit? (aiōnios g166)
І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життв вічне насліджу. (aiōnios g166)
19 Said then to him Jesus; Why Me you call good? No [one is] good only except one God.
Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один Бог.
20 The commandments You know: Not shall you commit adultery, not shall you murder, not shall you steal, not shall you bear false witness, do honor the father of you and the mother (of you. *k)
Заповіді знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай. Не кради. Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.
21 And he said; These all (I kept *N+kO) from [the] youth (of mine. *ko)
Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.
22 Having heard then (these things *k) Jesus said to him; Yet one thing to you is lacking: All as much as you have do sell and do distribute to [the] poor, and you will have treasure in (the *no) (heavens; *N+kO) and come, do follow Me.
Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь ійди слїдом за мною.
23 And having heard these things very sorrowful (he became; *N+kO) he was for rich extremely.
Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.
24 Having seen then him Jesus sorrowful became saying; How difficult [for] those riches having [when] into the kingdom of God (they enter. *N+kO)
Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!
25 Easier for it is a camel through (an eye of a needle *N+kO) to go than a rich man into the kingdom of God to enter.
Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
26 Said then those having heard; Then who is able to be saved?
Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?
27 But He said; The [things] impossible with men possible with God are.
Він же рече: Неможливе у людей - можливе у Бога.
28 Said then Peter; Behold we ourselves (having abandoned *N+kO) ([our] own [things] *N+kO) (and *k) followed You.
Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
29 And He said to them; Amen I say to you that no [one] there is who has left house or wife or brothers or parents or children for the sake of the kingdom of God,
Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нікого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,
31 Having taken aside then the Twelve He said to them; Behold we go up to (Jerusalem, *N+kO) and will be accomplished all things which written through the prophets about the Son of Man;
Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через, пророків, Синові чоловічому.
32 He will be betrayed for to the Gentiles and will be mocked and will be insulted and will be spit upon,
Буде бо виданий поганам, і насьміхатимуть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,
33 And having flogged [Him] they will kill Him, and on the day third He will rise again.
і бивши убють Його; а третього дня воскресне.
34 And they themselves no [thing] of these things understood, and was declaration this hidden from them, and neither they were knowing the [things] being spoken.
А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.
35 It came to pass then in the drawing near by Him to Jericho a blind [man] certain was sitting beside the road (begging. *N+kO)
Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидів при дорозї просячи;
36 Having heard now a crowd passing along he was asking what (maybe *o) would be this.
чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.
37 They told then to him that Jesus of Nazareth is passing by.
Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.
38 And he called out saying; Jesus Son of David, do have mercy on me.
І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.
39 And those going before were rebuking him that (he may be silent. *N+kO) He himself however much more was crying out; Son of David, do have mercy on me.
А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
40 Having stopped then Jesus commanded him to be brought to Him. When was approaching then he He asked him;
Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,
41 (saying *ko) What to you desire you I may do? And he said; Lord, that I may receive sight.
глаголючи: Що хочеш, щоб вробив тобі? Він же каже: Господи, щоб я прозрів.
42 And Jesus said to him; do receive sight: The faith of you has healed you.
А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.
43 And immediately he received sight and was following Him glorifying God. And all the people having seen [it] gave praise to God.
І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.
