Psalms 83
1 A Song, a Melody of Asaph. O God, Do not keep quiet, Do not hold thy peace, Neither be thou still, O GOD!
Пісня. Псалом Аса́фів. Боже, не будь мовчазни́м, не мовчи, і не будь Ти спокійним, о Боже, —
2 For lo! thine enemies, are tumultuous, And, they who hate thee, have lifted up the head;
бо ось зашуміли Твої вороги́, а Твої ненави́сники го́лови попідійма́ли!
3 Against thy people, they craftily devise a secret plot, And conspire against thy treasured ones.
Вони проти народу Твого хитрий за́дум видумують, і нара́джуються проти тих, кого Ти береже́ш!
4 They have said—Come, and let us wipe them out from being a nation, That the name of Israel may be remembered no more.
Вони кажуть: „Ходіть но, та знищимо їх з-між наро́дів, - і згадуватись більш не буде іме́ння Ізраїля!“
5 For they have taken counsel with one heart, Against thee—a covenant, would they solemnize—
Бо вони одноду́шно нара́дилися, проти Тебе умови склада́ють, —
6 The tents of Edom, and the Ishmaelites, of Moab and the Hagarenes;
намети Едо́ма й ізмаїльтя́н, Моа́в та агаря́ни,
7 Gebal and Ammon, and Amalek, The Philistines, with the dwellers in Tyre;
Ґева́л і Аммо́н, і Амали́к, Филисте́я з мешка́нцями Ти́ру.
8 Even Assyria hath joined herself with them, They have become an arm to the sons of Lot. (Selah)
І Ашшу́р поєднався був з ними, — вони синам Ло́товим стали раме́ном. (Се́ла)
9 Make them like Midian, like Sisera, like Jabin, by the torrent of Kishon;
Зроби їм, як Мідія́нові, як Сісе́рі, як Явінові в долині Кішо́н, —
10 They perished at En-dor, They become manure for the soil!
при Ен-До́рі вони були зни́щені, стали погно́єм землі!
11 Make them—their nobles—like Oreb and like Zeeb, And, like Zebah and like Zalmunna, all their princes:
Поклади їх та їхніх вельмож, як Оре́ва, й як Зе́ева, й як Зе́ваха, й як Цалму́нну, усіх їхніх князі́в,
12 Who said—Let us take a possession for ourselves, The pastures of God!
що казали були́: „Візьмі́мо на спа́док для себе поме́шкання Боже“!
13 O my God, make them, As whirling [dust], As chaff before a wind;
Боже мій, — бодай стали вони, немов по́рох у вихрі, як солома на вітрі!
14 As a fire burneth a forest, —And as a flame setteth mountains ablaze,
Як огонь па́лить ліс, й як запалює полу́м'я го́ри,
15 So, wilt thou pursue them with thy tempest, —And, with thy storm-wind, wilt terrify them:
так Ти їх пожени Своїм ви́хром, і настра́ш Своєю бурею!
16 Fill thou their faces with dishonour, That men may seek thy Name, O Yahweh;
Напо́вни обличчя їхнє со́ромом, і хай шукають вони Твоє Ймення, о Господи!
17 Let them turn pale, and be terrified to futurity, Yea let them blush, and perish:
Нехай будуть вони засоро́млені, й за́вжди хай будуть настра́шені, і хай застида́ються, й хай вони зги́нуть!
18 That men may know that, thou, Whose Name alone is Yahweh, Art Most High over all the earth.
І нехай вони знають, що Ти, — Твоє Ймення Госпо́дь, Сам Ти, Всевишній, на цілій землі!
