Psalms 74
1 An Instructive Psalm. Asaph’s. Wherefore, O God, hast thou cast off utterly? Shall thine anger smoke against the flock of thine own pasturing?
Повчання Асафа. Боже, чому Ти покинув [нас] навіки? Чому гнів Твій палає на овець Твого пасовища?
2 Remember thine own assembly thou didst acquire aforetime, Thou didst redeem the tribe of thine own inheritance, Mount Zion, wherein thou didst take up thy habitation.
Згадай громаду Свою, яку придбав Ти віддавна, викупив як плем’я Свого спадку, гору Сіон, на якій Ти оселився.
3 Lift up thy steps unto the places utterly unsafe, All the mischief!—the foe in the sanctuary!
Спрямуй кроки Твої до вікових руїн – усе зруйнував ворог у святилищі!
4 Thine adversaries have roared in the midst of thine appointed meeting, They have set their ensigns as tokens!
Супротивники Твої ревли посеред місць зборів Твого [народу], поставили знамена свої як знаки [свого панування].
5 One used to be known according as he carried up high—into the thicket of trees—the axes;
Поводилися ніби лісоруб, що замахнувся сокирою на гущавину лісу.
6 But, now, the doors thereof all together, with axes and hammers, they batter down.
Та й тепер стесують разом різьблення [Храму] сокирами й топірцями.
7 They have cast, into the fire, thy sanctuary, To the ground, have they profaned the habitation of thy Name.
Вогню віддали святилище Твоє, збезчестили, із землею зрівняли помешкання імені Твого.
8 They have said in their heart, Let us suppress them altogether, They have burned up all the meeting-places of GOD in the land.
Промовили в серцях своїх: «Знищимо їх дотла!» Вони спалили усі місця зборів Божих на землі.
9 Our own signs, have we not seen, —There is no longer a prophet, —Neither is there with us, one who knoweth—How long!
Ми не бачимо ознак Божих, немає більше пророка, і немає з нами того, хто знав би, доки так буде.
10 How long, O God, shall the adversary, reproach? Shall the enemy revile thy Name perpetually?
Доки, Боже, глумитиметься супротивник? Невже вічно глузуватиме ворог з імені Твого?
11 Wherefore shouldst thou withdraw thy hand—thy right hand? [Bring it] out of the midst of thy bosom! (Selah)
Чому Ти стримуєш руку Свою, правицю Свою? Витягни її із пахви, вразь [їх]!
12 But, God, hath been my king from aforetime, Working Deliverances in the midst of the earth.
Боже, Царю мій споконвічний, що здійснюєш спасіння посеред землі!
13 Thou, didst cleave asunder, in thy might, the sea, Thou didst break in pieces the heads of the Crocodiles, [till they floated] on the waters;
Ти розділив море міццю Своєю, розтрощив голови морським чудовиськам.
14 Thou, didst crush the heads of the Sea-Monster, Thou didst give him to be food, for the people of the deserts;
Ти розбив голову Левіятана, віддав [його] на поживу народові пустелі.
15 Thou, didst cleave open fountain and torrent, Thou, didst dry up rivers of steady flow:
Ти висікав джерело і потік, Ти висушував ріки, завжди повноводні.
16 Thine, is the day, Yea, thine, the night, Thou, didst establish moon and sun;
Тобі належить і день, і ніч; Ти встановив світило [небесне] й сонце;
17 Thou, didst set up all the bounds of the earth, As for summer and winter, thou, didst form them!
Ти визначив усі межі землі, Ти створив літо й зиму.
18 Remember this, An enemy, hath reproached Yahweh, Yea, an impious people, have reviled thy Name.
Згадай, як ганьбив ворог [Тебе], Господи, і народ безумний зневажав Твоє ім’я.
19 Do not deliver up, to a wild beast, the life of thy turtle-dove, The living host of thine oppressed ones, do not forget perpetually.
Не віддавай звірам душі голубки Своєї, про життя страдників Твоїх не забувай навіки.
20 Have respect to thy covenant, For the dark places of the earth are full of the habitations of violence.
Поглянь на Завіт [Свій], бо наповнилися темні кутки землі осередками насильства.
21 May the crushed one not again be confounded, As for the oppressed and the needy, let them praise thy Name.
Нехай пригнічений не повертається посоромленим, пригноблений і бідний нехай прославлять ім’я Твоє.
22 Arise! O God, plead thine own cause, Remember the reproach of thee, from the impious one, all the day:
Повстань, Боже, втруться в судову суперечку Свою; згадай, як ганьбить Тебе нерозумний цілий день.
23 Do not forget the voice of thine adversaries, The noise of thine assailants, ascending continually.
Не забувай крику супротивників Своїх, лементу, що його здіймають безупинно бунтівники проти Тебе.
