Luke 5
1 And it came to pass, while the multitude was pressing upon him, and was hearing the word of God, that, he, was standing near the lake of Gennesaret;
І сталось, як народ товпивсь до Него слухати слово Боже, Він стояв коло озера Генисарецького.
2 and he saw two boats placed near the lake, and, the fishers, having gone away, from them, were washing their nets.
І побачив два човни, що стояли край озера, рибалки ж, одійшовши від них, полоскали неводи.
3 And, entering into one of the boats, which was Simon’s, he requested him, to put off from the land, a little; and, taking a seat, out of the boat, began he teaching the multitudes.
Ввійшовши ж ув один з човнів, що був Симонів, просив його від землі відчалити трохи. І сівши, навчав народ із човна.
4 And, when he ceased speaking, he said unto Simon—Put off into the deep, and let down your nets for a draught.
Як же перестав глаголати, рече до Симона: Поступи на глибінь, та закиньте неводи ваші на ловитву.
5 And Simon, answering, said—Master! although through the whole night we toiled, we took, nothing; howbeit, at thy bidding, I will let down the nets.
І озвавшись Симон, каже Йому: Наставниче, всю ніч трудившись, нїчого не піймали ми; тільки ж, по слову Твоєму, закину невода.
6 And, when this they had done, they enclosed a very large number of fishes, and their nets began to break.
І, се зробивши, вловили пребагато риби; роздер ся ж невід їх,
7 And they made signs to their partners in the other boat, to come and help them; and they came, and filled both the boats, —so that they began to sink.
і махнули вони на товаришів своїх, що були в другому човні, щоб прийшли помогти їм. І прийшли вони, й сповнили обидва човни, так що потопали вони.
8 And Simon, beholding, fell down at the knees of Jesus, saying—Depart from me! Because, a sinful man, am I, O Lord!
Бачивши ж Симон Петр, припав до колїн Ісусових, кажучи: Йди від мене: бо я чоловік грішний. Господи.
9 For, amazement, overcame him, and all them who were with him, on account of the draught of the fishes which they had taken;
Страх бо обняв його і всіх із ним од улову риби, що вловили.
10 likewise also, both James and John, sons of Zebedee, who were partners with Simon. And Jesus said unto Simon—Do not fear! henceforth, shall thou be taking, men, that they may, live.
Так само й Якова і Йоана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симоновими. І рече до Симона Ісус: Не лякай ся, від нині людей ловити меш.
11 And, bringing the boats down on to the land, they left all, and followed him.
І пригнавши вони човни свої до берега, та покинувши все, пійшли слідом за Ним.
12 And it came to pass, while he was in one of the cities, that lo! there was a man full of leprosy; and, seeing Jesus, he fell on his face, and entreated him, saying—Lord! if thou be willing, thou canst cleanse me.
І сталось, як був Він ув однім городі, аж ось чоловік увесь у проказі. І, побачивши Ісуса, упавши на лице, благав Його, кажучи; Господи, коли хочеш, можеш мене очистити.
13 And, stretching forth the hand, he touched him, saying—I am willing: Be cleansed! And, straightway, the leprosy departed from him.
І простягши Він руку, приторкнувсь до него, глаголючи: Хочу, очистись. І зараз проказа покинула його.
14 And, he, charged him to tell, no one, —but, departing, Show thyself to the priest, and offer for thy cleansing, according as Moses enjoined, for a witness unto them.
І наказав Він йому нікому не говорити, а, пійшовши, покажи себе священикові та принеси за очищеннє твоє, як звелїв Мойсей, на сьвідкуваннє їм.
15 But the report concerning him the more went abroad, and many multitudes were coming together, to hear, and be getting cured from their infirmities;
Та слово про Него розійшлось тим більш, і насходилось народу пребагато слухати й сцїлятись у Него від недуг своїх.
16 howbeit, he, was retiring in the deserts, and engaging in prayer.
Він же виходив у пустиню та молив ся.
17 And it came to pass, on one of the days, that, he, was teaching, and there were sitting Pharisees and Teachers of the law, who had come out of every village of Galilee and Judaea and Jerusalem; and, the power of the Lord, was there, that he might heal.
І сталось одного дня, що Він учив, і сиділи Фарисеї та учителї закону, що; поприходили з усіх сїл Галилейських та Юдейських і з Єрусалиму, й сила Господня була на сцїленнє їх.
18 And lo! men bearing, upon a couch, one who was paralyzed, and they were seeking to bring him in, and lay him before him.
І ось мужі принесли на постелї чоловіка, що був розслаблений, і шукали, як би внести його та положити перед Ним.
19 And, not finding by what means they might bring him in, because of the multitude, going up on the house-top, through the tiling, let they him down, with the little-couch, into the midst before Jesus.
І, не знайшовши, як би внести його кріз натовп, вилїзли на хату, й кріз черепяну стелю спустили його з постїллю в середину перед Ісуса.
20 And, beholding their faith, he said—O man! thy sins are forgiven thee.
І, бачивши віру їх, рече йому: Чоловіче, оставляють ся тобі гріхи твої.
21 And the Scribes and the Pharisees began to reason, saying—Who is this that speaketh profanities? Who can forgive, sins, save, God alone?
І почали міркувати письменники та Фарисеї, кажучи: Хто сей, що говорить хулу? Хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог?
22 And Jesus, taking note of their reasonings, answering, said unto them—Why are ye reasoning in your hearts?
Постерігши ж Ісус думки їх і озвавшись, рече до них: Що ви говорите в серцях ваших?
23 Which is easier, To say—Thy sins are forgiven thee; or to say—Arise and be walking?
Що легше? сказати: Оставляють ся тобі гріхи твої; або сказати: Встань та й ходи?
24 But, that ye may know that, the Son of Man, hath, authority, upon the earth to forgive sins—he said to the paralyzed man—To thee, I say, Arise, and, taking up thy couch, be going thy way unto thy house.
От же, щоб знали ви, що власть має Син чоловічий на землі оставляти гріхи, розслабленому: Тобі глаголю: Устань, і, взявши постїль твою, йди до дому твого.
25 And, instantly arising before them, he took up that whereon he had been lying, and departed unto his house, glorifying God.
І зараз уставши перед ними й узявши на чому лежав, пійшов до дому свого, прославляючи Бога.
26 And, astonishment, seized one and all, and they began glorifying God, and were filled with fear, saying—We have seen unaccountable things, to-day!
І острах обняв усїх, і прославляли Бога, й сповнили ся страхом, кажучи: Що бачили предивне сьогодні.
27 And, after these things, he went forth, and looked upon a tax-collector, by name Levi, —presiding over the tax-office; and he said to him—Be following me!
А після сього вийшов, і побачив митника на ймя Левію, сидячого на митниці, і рече йому: Йди слідом за мною.
28 And, forsaking all, he arose, and was following him.
І, зоставивши все, уставши пійшов слїдом за Ним.
29 And Levi made a great reception for him, in his house, and there was a great multitude of tax-collectors, and others, —who were with them reclining.
і справив гостину велику Левій Йому у господі своїй, і було там багато митників і инших, що свдїли з ними.
30 And the Pharisees and their Scribes began murmuring unto his disciples, saying—Wherefore, with the tax-collectors and sinners, are ye eating and drinking?
І нарікали письменники їх та Фарисеї на учеників Його, кажучи: На що з митниками та грішниками їсте й пете?
31 And, answering, Jesus said unto them—No need, have, the whole, of a physician, but, they who are sick.
І озвавшись Ісус, рече до них: Не треба здоровому лікаря, а недужому.
32 I have not come to call, righteous, men, but, sinners, unto repentance.
Не прийшов я кликати праведників, а грішників до покаяння.
33 But, they, said unto him—The disciples of John, do fast much, and, supplications, do make, —likewise also the disciples of the Pharisees; but, thine, do eat and drink!
Вони, ж казали до Него: Чого ж ученики Йоанові постять часто й молять ся, так само й Фарисейські, Твої ж їдять і пють?
34 Jesus, however, said unto them—Can, ye make, the sons of the bridechamber, fast, while the bridegroom is with them?
Він же рече до них: Чи зможете синів весільних, поки жених з ними, заставити постити?
35 But there will come days, even when the bridegroom shall be taken from them, then, will they fast, in those days.
Прийдуть же днї, що візьмуть жениха від них, тоді постити муть у ті дні.
36 Moreover, he went on to speak, a parable also, unto them—No one, rending a patch from a new mantle, patcheth it upon an old mantle; otherwise, at least, both, the new, he will rend, and, with the old, the patch which is from the new, will not agree.
Сказав же й приповість до них; Що ніхто латки з одежини нової не пришиває до одежини старої; коли ж нї, то й нову розідре, й старій не личить латка з нового.
37 And, no one, poureth new wine into old skins; otherwise, at least, the new wine, will burst the skins, and will, itself, be poured out, and the skins be destroyed.
І ніхто не наливав вина нового в бурдюки старі; коли ж ні, порве нове вино бурдюки, й вино витече, й бурдюки пропадуть.
38 But, new wine, into unused skins, must be poured.
А вино нове в бурдюки нові наливають, то й буде все ціле.
39 [No one, having drunk old, desireth new; for he saith, The old, is, mellow.]
Ніхто, пивши старе, не бажав зараз нового; каже бо: Старе лучче.
