Luke 7
1 After he had ended all his sayings in the ears of the people, he entered into Capernaum.
Як же скінчив усї глаголи свої в слух людям, увійшов у Капернаум.
2 And a certain centurion’s servant, who was dear unto him, was sick and at the point of death.
В одного ж сотника слуга недугуючи мав умирати, котрий був йому дорогий
3 And when he heard concerning Jesus, he sent unto him elders of the Jews, asking him that he would come and save his servant.
Почувши ж про Ісуса, післав до Него старших Жидівських, благаючи Його, щоб, прийшовши, спас слугу його.
4 And they, when they came to Jesus, besought him earnestly, saying, He is worthy that thou shouldest do this for him:
Вони ж, прийшовши до Ісуса, благали Його пильно, говорячи: Що достоєн він, щоб йому зробив се:
5 for he loveth our nation, and himself built us our synagogue.
любить бо нарід наш, і шкоду він збудував нам.
6 And Jesus went with them. And when he was now not far from the house, the centurion sent friends to him, saying unto him, Lord, trouble not thyself: for I am not worthy that thou shouldest come under my roof:
Ісус же пійшов з ними. І як вже він недалеко був од будинка, вислав до Него сотник другів, говорячи Йому: Господи, не трудись, бо я недостоєн, щоб Ти під стелю мою ввійшов;
7 wherefore neither thought I myself worthy to come unto thee: but say the word, and my servant shall be healed.
тим і себе не вважав достойним до Тебе прийти; тільки промов слово, то й одужає слуга мій.
8 For I also am a man set under authority, having under myself soldiers: and I say to this one, Go, and he goeth; and to another, Come, and he cometh; and to my servant, Do this, and he doeth it.
Бо й я чоловік під властю поставлений, маючи під собою воїнів; і скажу сьому: Йди, то й іде, а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби оце, то й зробить.
9 And when Jesus heard these things, he marveled at him, and turned and said unto the multitude that followed him, I say unto you, I have not found so great faith, no, not in Israel.
Почувши ж се Ісус, дивувавсь йому, й, обернувшись до йдучого за собою народу, рече: Глаголю вам: Навіть в Ізраїлі, такої віри не знайшов я.
10 And they that were sent, returning to the house, found the servant whole.
І вернувшись послані у будинок, знайшли недужнього слугу здоровим.
11 And it came to pass soon afterwards, that he went to a city called Nain; and his disciples went with him, and a great multitude.
І сталось опісля, ійшов Він у город, званий Наш, і йшло з Ним доволї учеників Його, й багато народу.
12 Now when he drew near to the gate of the city, behold, there was carried out one that was dead, the only son of his mother, and she was a widow: and much people of the city was with her.
Як же наближився до городських воріт, аж ось винесено мертвого, сина єдиного в матері своєї, вона ж була вдова; й багато народу з городу було з нею.
13 And when the Lord saw her, he had compassion on her, and said unto her, Weep not.
І побачивши її Господь, змилосердивсь над нею, і рече їй: Не плач.
14 And he came nigh and touched the bier: and the bearers stood still. And he said, Young man, I say unto thee, Arise.
І приступивши, приторкнув ся до мар; ті ж, що несли, з'упинились. І рече: Молодче, тобі глаголю: встань.
15 And he that was dead sat up, and began to speak. And he gave him to his mother.
І сїв мерлець, і почав говорити. І оддав його матері його.
16 And fear took hold on all: and they glorified God, saying, A great prophet is arisen among us: and, God hath visited his people.
Обняв же страх усїх; і прославляли вони Бога, кажучи: Що пророк великий устав між нами, й навідав Бог людей своїх.
17 And this report went forth concerning him in the whole of Judaea, and all the region round about.
І розійшлось слово се по всїй Юдеї про Него й по всїй околицї.
18 And the disciples of John told him of all these things.
І сповістили Йоана ученики його про все те.
19 And John calling unto him two of his disciples sent them to the Lord, saying, Art thou he that cometh, or look we for another?
І покликавши двох ученикїв своїх Йоан, післав до Ісуса, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?
20 And when the men were come unto him, they said, John the Baptist hath sent us unto thee, saying, Art thou he that cometh, or look we for another?
Прийшовши ж до Него чоловіки, казали: Йоан Хреститель прислав нас до Тебе, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?
21 In that hour he cured many of diseases and plagues and evil spirits; and on many that were blind he bestowed sight.
Того ж часу сцїляв Він многих від недуг і ран, і духів лихих, і многим слїпим давав прозрїннє.
22 And he answered and said unto them, Go your way, and tell John what things ye have seen and heard; the blind receive their sight, the lame walk, the lepers are cleansed, and the deaf hear, the dead are raised up, the poor have good tidings preached to them.
І озвавшись Ісус, рече їм: Ідїть сповістіть Йоана, що бачили й чули: як слїпі прозирають, криві ходять, прокаженні очищають ся, глухі чують, мертві встають, і вбогі благовіствують.
23 And blessed is he, whosoever shall find none occasion of stumbling in me.
І блажен, хто де зблазнить ся мною.
24 And when the messengers of John were departed, he began to say unto the multitudes concerning John, What went ye out into the wilderness to behold? a reed shaken with the wind?
Як же пійшли посланці Йоанові, почав глаголати до народу про Йоана: Чого виходили ви дивитись у пустиню? На тростину, що вітер колише?
25 But what went ye out to see? a man clothed in soft raiment? Behold, they which are gorgeously apparelled, and live delicately, are in kings’ courts.
Або чого ж виходили їй дивитись? На чоловіка, в мягку одежу одягненого? Ось ті, що в одежі пишній та роскоші, панують у царських дворах.
26 But what went ye out to see? a prophet? Yea, I say unto you, and much more than a prophet.
Або чого виходили ви дивитись: На пророка? Так, глаголю вам, і більш пророка.
27 This is he of whom it is written, Behold, I send my messenger before thy face, Who shall prepare thy way before thee.
Се той, про кого написано: Ось я досилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою.
28 I say unto you, Among them that are born of women there is none greater than John: yet he that is but little in the kingdom of God is greater than he.
Глаголю бо вам: Більшого між нарожденими від жінок пророка над Йоана Хрестителя нема; найменший же у царстві Божім більший від него.
29 And all the people when they heard, and the publicans, justified God, being baptized with the baptism of John.
І ввесь народ слухаючий, і митники, справдили Бога, хрестившись хрещеннєм Йоановим.
30 But the Pharisees and the lawyers rejected for themselves the counsel of God, being not baptized of him.
Фарисеї ж та законники раду Божу про них відкинули, не хрестившись від него.
31 Whereunto then shall I liken the men of this generation, and to what are they like?
Рече ж Господь: Кому ж оце уподоблю людей роду сього? й кому подобні вони?
32 They are like unto children that sit in the marketplace, and call one to another; which say, We piped unto you, and ye did not dance; we wailed, and ye did not weep.
Подобні вони дітям, що сидять на торгу та гукають одно на одного, та й кажуть: Ми сурмили вам, а ви не скакали; ми голосили вам, а ви не плакали.
33 For John the Baptist is come eating no bread nor drinking wine; and ye say, He hath a devil.
Прийшов бо Йоан Хреститель, що хлїба не їсть, анї вина не пє, і кажете: Диявола мав.
34 The Son of man is come eating and drinking; and ye say, Behold, a gluttonous man, and a winebibber, a friend of publicans and sinners!
Прийшов Син чоловічий, що їсть і пє, і кажете: Ось чоловік прожора та пяниця, митникам друг і грішникам.
35 And wisdom is justified of all her children.
І справдилась премудрість од дітей своїх усїх.
36 And one of the Pharisees desired him that he would eat with him. And he entered into the Pharisee’s house, and sat down to meat.
Просив же хтось Його з Фарисеїв, щоб їв з ним. І, ввійшовши з господу Фарисееву, сїв за столом.
37 And behold, a woman which was in the city, a sinner; and when she knew that he was sitting at meat in the Pharisee’s house, she brought an alabaster cruse of ointment,
І ось жінка у городі, що була грішниця, довідавшись, що сидить за столом у господї Фарисеевій, принісши любастровий збаночок мира,
38 and standing behind at his feet, weeping, she began to wet his feet with her tears, and wiped them with the hair of her head, and kissed his feet, and anointed them with the ointment.
і ставши коло ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слїзми, й волоссєм голови своєї обтирати; й цілувала ноги Його, й мастила миром.
39 Now when the Pharisee which had bidden him saw it, he spake within himself, saying, This man, if he were a prophet, would have perceived who and what manner of woman this is which touched him, that she is a sinner.
Бачивши ж Фарисей, що запросив Його, казав сам у собі, говорячи: Коли б сей був пророк, знав би, хто й яка се жінка, що приторкуєть ся до Него; бо грішниця вона.
40 And Jesus answering said unto him, Simon, I have somewhat to say unto thee. And he saith, Master, say on.
І озвавшись Ісус, рече до него: Симоне, маю тобі щось сказати. Він же каже: Учителю, скажи.
41 A certain lender had two debtors: the one owed five hundred pence, and the other fifty.
Два довжники були в одного вірителя: один завинив пятьсот денариїв, другий же пятьдесять.
42 When they had not [wherewith] to pay, he forgave them both. Which of them therefore will love him most?
Як же не мали чим оддавати, обом простив він. Хто ж оце з них, скажи, більш його любити ме?
43 Simon answered and said, He, I suppose, to whom he forgave the most. And he said unto him, Thou hast rightly judged.
Озвав ся ж Симон і Каже: Думаю, що той, кому більш простив він. Він же рече йому: Право судив єси.
44 And turning to the woman, he said unto Simon, Seest thou this woman? I entered into thine house, thou gavest me no water for my feet: but she hath wetted my feet with her tears, and wiped them with her hair.
І, обернувшись до жінки, рече Симонові: Чи бачиш ти сю жінку? Увійшов я в твою господу, - води на ноги мої не дав єси; ся ж слїзми обмила ноги мої, і волоссєм голови своєї обтерла.
45 Thou gavest me no kiss: but she, since the time I came in, hath not ceased to kiss my feet.
Цїлування не дав єси менї; ся ж, відколи ввійшов я, не перестала цілувати ноги мої.
46 My head with oil thou didst not anoint: but she hath anointed my feet with ointment.
Оливою голови моєї не намастив єси; ся ж миром намастила ноги мої.
47 Wherefore I say unto thee, Her sins, which are many, are forgiven; for she loved much: but to whom little is forgiven, [the same] loveth little.
Тим тлаголю тобі: Оставляють ся гріхи її многі, бо возлюбила много; кому ж мало оставляєть ся, мало любить.
48 And he said unto her, Thy sins are forgiven.
Рече ж їй: Оставляють ся гріхи твої.
49 And they that sat at meat with him began to say within themselves, Who is this that even forgiveth sins?
І почали ті, що вкупі сиділи, казати в собі: Хто сей, що й гріхи відпускає?
50 And he said unto the woman, Thy faith hath saved thee; go in peace.
Рече ж до жінки: Віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.
