Job 11
1 Then answered Zophar the Naamathite, and said,
І заговорив наама́тянин Цофа́р та й сказав:
2 Should not the multitude of words be answered? and should a man full of talk be justified?
„Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів? І хіба язика́та люди́на невинною буде?
3 Should thy boastings make men hold their peace? and when thou mockest, shall no man make thee ashamed?
Чи мужі замо́вчать твої тереве́ні, й не бу́де кому засоро́мити тебе?
4 For thou sayest, My doctrine is pure, and I am clean in thine eyes.
Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння, і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“
5 But Oh that God would speak, and open his lips against thee;
О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до те́бе,
6 And that he would shew thee the secrets of wisdom, that is manifold in effectual working! Know therefore that God exacteth of thee less than thine iniquity deserveth.
і представив тобі таємни́ці премудрости, бо вони — як ті чу́да розду́мування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!
7 Canst thou by searching find out God? canst thou find out the Almighty unto perfection?
Чи ти Божу глибі́нь досліди́ш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього?
Вона вища від неба, — що зможеш зробити? І глибша вона за шео́л, — як пізна́єш її? (Sheol h7585)
9 The measure thereof is longer than the earth, and broader than the sea.
її міра — довша за землю, і ширша за море вона!
10 If he pass through, and shut up, and call unto judgment, then who can hinder him?
Якщо Він пере́йде й замкне́ щось, і згрома́дить, — то хто заборо́нить Йому?
11 For he knoweth vain men: he seeth iniquity also, even though he consider it not.
Бо Він знає нікче́мності лю́дські та бачить насилля, — і Він не догля́не?
12 But vain man is void of understanding, yea, man is born as a wild ass’s colt.
Тож люди́на порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля́!
13 If thou set thine heart aright, and stretch out thine hands toward him;
Якщо ти зміцни́ш своє серце, і свої ру́ки до Нього простя́гнеш, —
14 If iniquity be in thine hand, put it far away, and let not unrighteousness dwell in thy tents;
якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його, і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, —
15 Surely then shalt thou lift up thy face without spot; yea, thou shalt be stedfast, and shalt not fear:
тож тоді ти піді́ймеш обличчя невинне своє, і бу́деш міцни́й, і не будеш боятись!
16 For thou shalt forget thy misery; thou shalt remember it as waters that are passed away:
Бо забудеш стражда́ння, — про них будеш зга́дувати, як про воду, яка пропливла́.
17 And [thy] life shall be clearer than the noonday; though there be darkness, it shall be as the morning.
Від пі́вдня повстане життя, а те́мрява буде, як ра́нок.
18 And thou shalt be secure, because there is hope; yea, thou shalt search [about thee], and shalt take thy rest in safety.
І будеш ти певний, бо маєш наді́ю, і ви́копаєш собі яму та й будеш безпе́чно лежати, —
19 Also thou shalt lie down, and none shall make thee afraid; yea, many shall make suit unto thee.
і будеш лежати, й ніхто не споло́шить, і багато-хто будуть підле́щуватися до обличчя твого́.
20 But the eyes of the wicked shall fail, and they shall have no way to flee, and their hope shall be the giving up of the ghost.
А очі безбожних мину́ться, і згине приту́лок у них, а їхня наді́я — то сто́гін душі!“
