Luke 7
1 When Jesus had brought to a conclusion all that he had then had to say to the people, he entered Capernaum.
Як же скінчив усї глаголи свої в слух людям, увійшов у Капернаум.
2 A centurion in the Roman army had a slave whom he valued, and who was seriously ill – almost at the point of death.
В одного ж сотника слуга недугуючи мав умирати, котрий був йому дорогий
3 And, hearing about Jesus, he sent some Jewish elders to him, with the request that he would come and save his slave’s life.
Почувши ж про Ісуса, післав до Него старших Жидівських, благаючи Його, щоб, прийшовши, спас слугу його.
4 When they found Jesus, they earnestly implored him to do so. “He deserves the favor from you,” they said,
Вони ж, прийшовши до Ісуса, благали Його пильно, говорячи: Що достоєн він, щоб йому зробив се:
5 “For he is devoted to our nation, and himself built our synagogue for us.”
любить бо нарід наш, і шкоду він збудував нам.
6 So Jesus went with them. But, when he was no great distance from the house, the centurion sent some friends with the message – “Do not trouble yourself, Sir; for I am unworthy to receive you under my roof.
Ісус же пійшов з ними. І як вже він недалеко був од будинка, вислав до Него сотник другів, говорячи Йому: Господи, не трудись, бо я недостоєн, щоб Ти під стелю мою ввійшов;
7 That was why I did not even venture to come to you myself; but speak, and let my manservant be cured.
тим і себе не вважав достойним до Тебе прийти; тільки промов слово, то й одужає слуга мій.
8 For I myself am a man under the orders of others, with soldiers under me; and if I say to one of them ‘Go,’ he goes, and to another ‘Come,’ he comes, and to my slave ‘Do this,’ he does it.”
Бо й я чоловік під властю поставлений, маючи під собою воїнів; і скажу сьому: Йди, то й іде, а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби оце, то й зробить.
9 Jesus was surprised to hear these words from him; and, turning to the crowd which was following him, he said, “I tell you, nowhere in Israel have I met with such faith as this!”
Почувши ж се Ісус, дивувавсь йому, й, обернувшись до йдучого за собою народу, рече: Глаголю вам: Навіть в Ізраїлі, такої віри не знайшов я.
10 And, when the messengers returned to the house, they found the slave recovered.
І вернувшись послані у будинок, знайшли недужнього слугу здоровим.
11 Shortly after, Jesus went to a town called Nain, his disciples and a great crowd going with him.
І сталось опісля, ійшов Він у город, званий Наш, і йшло з Ним доволї учеників Його, й багато народу.
12 Just as he approached the gate of the town, there was a dead man being carried out for burial – an only son, and his mother was a widow. A large number of the people of the town were with her.
Як же наближився до городських воріт, аж ось винесено мертвого, сина єдиного в матері своєї, вона ж була вдова; й багато народу з городу було з нею.
13 When he saw her, the Master was moved with compassion for her, and he said to her, “Do not weep.”
І побачивши її Господь, змилосердивсь над нею, і рече їй: Не плач.
14 Then he went up and touched the bier, and the bearers stopped; and Jesus said, “Young man, I am speaking to you – Rise!”
І приступивши, приторкнув ся до мар; ті ж, що несли, з'упинились. І рече: Молодче, тобі глаголю: встань.
15 The dead man sat up and began to talk, and Jesus restored him to his mother.
І сїв мерлець, і почав говорити. І оддав його матері його.
16 Everyone was awe-struck and began praising God. “A great prophet has arisen among us,” they said. “God has visited his people.”
Обняв же страх усїх; і прославляли вони Бога, кажучи: Що пророк великий устав між нами, й навідав Бог людей своїх.
17 And this story about Jesus spread all through Judea, and in the neighboring countries as well.
І розійшлось слово се по всїй Юдеї про Него й по всїй околицї.
18 All these events were reported to John by his disciples.
І сповістили Йоана ученики його про все те.
19 So he summoned two of them, and sent them to the Master to ask – “Are you ‘the coming one,’ or are we to look for someone else?”
І покликавши двох ученикїв своїх Йоан, післав до Ісуса, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?
20 When these men found Jesus, they said, “John the Baptist has sent us to you to ask – Are you ‘the coming one,’ or are we to look for somebody else?”
Прийшовши ж до Него чоловіки, казали: Йоан Хреститель прислав нас до Тебе, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?
21 At that very time Jesus had cured many people of diseases, afflictions, and wicked spirits, and had given many blind people their sight.
Того ж часу сцїляв Він многих від недуг і ран, і духів лихих, і многим слїпим давав прозрїннє.
22 So his answer to the question was, “Go and report to John what you have witnessed and heard – the blind recover their sight, the lame walk, the lepers are made clean, and the deaf hear, the dead are raised to life, the good news is told to the poor.
І озвавшись Ісус, рече їм: Ідїть сповістіть Йоана, що бачили й чули: як слїпі прозирають, криві ходять, прокаженні очищають ся, глухі чують, мертві встають, і вбогі благовіствують.
23 And blessed is the person who finds no hindrance in me.”
І блажен, хто де зблазнить ся мною.
24 When John’s messengers had left, Jesus, speaking to the crowds, began to say with reference to John,
Як же пійшли посланці Йоанові, почав глаголати до народу про Йоана: Чого виходили ви дивитись у пустиню? На тростину, що вітер колише?
25 “What did you go out into the wilderness to look at? A reed waving in the wind? If not, what did you go out to see? A man dressed in rich clothing? Why, those who are accustomed to fine clothes and luxury live in royal palaces.
Або чого ж виходили їй дивитись? На чоловіка, в мягку одежу одягненого? Ось ті, що в одежі пишній та роскоші, панують у царських дворах.
26 What then did you go to see? A prophet? Yes, I tell you, and far more than a prophet.
Або чого виходили ви дивитись: На пророка? Так, глаголю вам, і більш пророка.
27 This is the man of whom scripture says – ‘I am sending my messenger ahead of you, and he will prepare your way before you.’
Се той, про кого написано: Ось я досилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою.
28 There is, I tell you, no one born of a woman who is greater than John; and yet the least in the kingdom of God is greater than he.”
Глаголю бо вам: Більшого між нарожденими від жінок пророка над Йоана Хрестителя нема; найменший же у царстві Божім більший від него.
29 (All the people, when they heard this, and even the tax collectors, having accepted John’s baptism, acknowledged the justice of God.
І ввесь народ слухаючий, і митники, справдили Бога, хрестившись хрещеннєм Йоановим.
30 But the Pharisees and the students of the Law, having rejected John’s baptism, frustrated God’s purpose in regard to them.)
Фарисеї ж та законники раду Божу про них відкинули, не хрестившись від него.
31 “To what then,” Jesus continued, “should I compare the people of the present generation? What are they like?
Рече ж Господь: Кому ж оце уподоблю людей роду сього? й кому подобні вони?
32 They are like some little children who are sitting in the marketplace and calling out to one another – ‘We have played the flute for you, but you have not danced; We have wailed, but you have not wept!’
Подобні вони дітям, що сидять на торгу та гукають одно на одного, та й кажуть: Ми сурмили вам, а ви не скакали; ми голосили вам, а ви не плакали.
33 For now that John the Baptist has come, not eating bread or drinking wine, you are saying ‘He has a demon in him’;
Прийшов бо Йоан Хреститель, що хлїба не їсть, анї вина не пє, і кажете: Диявола мав.
34 and now that the Son of Man has come, eating and drinking, you are saying ‘Here is a glutton and a wine-drinker, a friend of tax collectors and outcasts.’
Прийшов Син чоловічий, що їсть і пє, і кажете: Ось чоловік прожора та пяниця, митникам друг і грішникам.
35 And yet wisdom is vindicated by all her children.”
І справдилась премудрість од дітей своїх усїх.
36 One of the Pharisees asked Jesus to dine with him, so Jesus went to his house and took his place at the table.
Просив же хтось Його з Фарисеїв, щоб їв з ним. І, ввійшовши з господу Фарисееву, сїв за столом.
37 Just then a woman, who was an outcast in the town, having heard that Jesus was eating in the Pharisee’s house, brought an alabaster jar of perfume,
І ось жінка у городі, що була грішниця, довідавшись, що сидить за столом у господї Фарисеевій, принісши любастровий збаночок мира,
38 and placed herself behind Jesus, near his feet, weeping. Then she began to make his feet wet with her tears, and she dried them with the hair of her head, repeatedly kissing his feet and anointing them with the perfume.
і ставши коло ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слїзми, й волоссєм голови своєї обтирати; й цілувала ноги Його, й мастила миром.
39 When the Pharisee who had invited Jesus saw this, he said to himself, “Had this man been ‘the prophet,’ he would have known who, and what sort of woman, this is who is touching him, and that she is an outcast.”
Бачивши ж Фарисей, що запросив Його, казав сам у собі, говорячи: Коли б сей був пророк, знав би, хто й яка се жінка, що приторкуєть ся до Него; бо грішниця вона.
40 But, addressing him, Jesus said, “Simon, I have something to say to you.” “Pray do so, teacher,” Simon answered; and Jesus began,
І озвавшись Ісус, рече до него: Симоне, маю тобі щось сказати. Він же каже: Учителю, скажи.
41 “There were two people who were in debt to a moneylender; one owed five hundred silver coins, and the other fifty.
Два довжники були в одного вірителя: один завинив пятьсот денариїв, другий же пятьдесять.
42 As they were unable to pay, he forgave them both. Which of them, do you think, will love him the more?”
Як же не мали чим оддавати, обом простив він. Хто ж оце з них, скажи, більш його любити ме?
43 “I suppose,” answered Simon, “it will be the man to whom he forgave the greater debt.” “You are right,” said Jesus,
Озвав ся ж Симон і Каже: Думаю, що той, кому більш простив він. Він же рече йому: Право судив єси.
44 and then, turning to the woman, he said to Simon, “Do you see this woman? I came into your house – you gave me no water for my feet, but she has made my feet wet with her tears and dried them with her hair.
І, обернувшись до жінки, рече Симонові: Чи бачиш ти сю жінку? Увійшов я в твою господу, - води на ноги мої не дав єси; ся ж слїзми обмила ноги мої, і волоссєм голови своєї обтерла.
45 You did not give me one kiss, but she, from the moment I came in, has not ceased to kiss my feet.
Цїлування не дав єси менї; ся ж, відколи ввійшов я, не перестала цілувати ноги мої.
46 You did not anoint even my head with oil, but she has anointed my feet with perfume.
Оливою голови моєї не намастив єси; ся ж миром намастила ноги мої.
47 So I tell you, her great love shows that her sins, many as they are, have been pardoned. One who is pardoned little loves little.”
Тим тлаголю тобі: Оставляють ся гріхи її многі, бо возлюбила много; кому ж мало оставляєть ся, мало любить.
48 Then he said to the woman, “Your sins have been pardoned.”
Рече ж їй: Оставляють ся гріхи твої.
49 The other guests began to say to one another, “Who is this man who even pardons sins?”
І почали ті, що вкупі сиділи, казати в собі: Хто сей, що й гріхи відпускає?
50 But Jesus said to the woman, “Your faith has delivered you; go, and peace be with you.”
Рече ж до жінки: Віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.
