Luke 22
1 The feast of the unleavened bread, known as the Passover, was near.
Наближа́лося ж свято Опрі́сноків, що Па́схою зветься.
2 The chief priest and the teachers of the Law were looking for an opportunity of destroying Jesus, for they were afraid of the people.
А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би вбити Його, та боялись наро́ду.
3 Now Satan took possession of Judas, who was known as Iscariot, and who belonged to the Twelve;
Сатана ж увійшов у Юду, зва́ного Іскаріо́т, одно́го з Дванадцятьо́х.
4 and he went and discussed with the chief priests and officers in charge at the Temple the best way of betraying Jesus to them.
І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, я́к він видасть Його.
5 They were glad of this, and agreed to pay him.
Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібнякі́в.
6 So Judas assented, and looked for an opportunity to betray Jesus to them, in the absence of a crowd.
І він обіцяв, і шукав відповідного ча́су, щоб їм видати Його без наро́ду.
7 When the day of the Festival of the unleavened bread came, on which the Passover lambs had to be killed,
І настав день Опрі́сноків, коли пасху прино́сити в жертву нале́жало.
8 Jesus sent forward Peter and John, saying to them, “Go and make preparations for our eating the Passover.”
І послав Він Петра та Івана, говорячи: „Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили́ ми“.
9 “Where do you wish us to make preparations?” they asked.
А вони запитали Його: „Де́ Ти хочеш, щоб ми приготува́ли?“
10 “Listen,” he answered, “when you have reached the city, a man carrying a pitcher of water will meet you; follow him into whatever house he enters;
А Він їм відказав: „Ось, як бу́дете вхо́дити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, — ідіть за ним аж до дому, куди він уві́йде.
11 and you will say to the owner of the house ‘The teacher says to you – Where is the room where I am to eat the Passover with my disciples?’
І скажіть до госпо́даря дому: Учитель питає тебе: „Де кімна́та, в якій споживу́ зо Своїми учнями пасху?“
12 The man will show you a large upstairs room, set out; there make preparations.”
I він вам покаже велику го́рницю вистелену: там приготуйте“.
13 So Peter and John went on, and found everything just as Jesus had told them, and they prepared the Passover.
І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, — і зачали́ там готува́ти пасху.
14 When the time came, Jesus took his place at the table, and the apostles with him.
А коли настав час, сів до сто́лу, і апо́столи з Ним.
15 “I have most earnestly wished,” he said, “to eat this Passover with you before I suffer.
І промовив до них: „Я ду́же бажав спожи́ти цю пасху із вами, перш ніж муки прийму́.
16 For I tell you that I will not eat it again, until it has had its fulfillment in the kingdom of God.”
Бо кажу́ вам, що вже споживати не буду її, поки спо́вниться в Божому Царстві вона“.
17 Then, on receiving a cup, after saying the thanksgiving, he said, “Take this and share it among you.
Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: „Візьміть її, і поділіть між собою.
18 For I tell you that I will not, after today, drink of the fruit of the vine, until the kingdom of God has come.”
Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього пло́ду виноградного, доки Боже Царство не при́йде“.
19 Then Jesus took some bread, and, after saying the thanksgiving, broke it and gave to them, with the words, “This is my body.
Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: „Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спо́мин про Мене!“
По вече́рі так само ж і чашу, говорячи: „Оця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.
21 Yet see! The hand of the man who is betraying me is beside me on the table!
Та однак, — за столом ось зо Мною рука Мого зра́дника.
22 True, the Son of Man is passing, by the way ordained for him, yet alas for that man by whom he is being betrayed!”
Бо Син Лю́дський іде, як призна́чено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!“
23 Then they began questioning one another which of them it could be who was going to do this.
А вони почали́ між собою питати, котри́й з них мав би це вчинити?
24 And a dispute arose among them as to which of them was to be regarded as the greatest.
І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.
25 Jesus, however, said, “The kings of the Gentiles lord it over them, and their oppressors are styled ‘Benefactors.’
Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться.
26 But with you it must not be so. No, let the greatest among you become like the youngest, and him who leads like him who serves.
Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга,
27 Which is the greater – the master at the table or his servant? Is not it the master at the table? Yet I myself am among you as one who serves.
Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга.
28 You are the men who have stood by me in my trials;
Ви ж оті, що перетривали зо Мною в споку́сах Моїх,
29 and, just as my Father has assigned me a kingdom, I assign you places,
і Я вам запові́тую Царство, як Отець Мій Мені заповів,
30 so that you may eat and drink at my table in my kingdom, and be seated on twelve thrones as judges of the twelve tribes of Israel.
щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племе́н Ізраїлевих“.
31 Simon! Simon! listen. Satan demanded leave to sift you all like wheat,
І промовив Господь: „Си́моне, Си́моне, — ось сатана жадав вас, щоб вас пересі́яти, мов ту пшеницю.
32 but I prayed for you, Simon, that your faith should not fail. And you, when you have returned to me, are to strengthen the others.”
Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“
33 “Master,” said Peter, “with you I am ready to go both to prison and to death.”
А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“
34 “I tell you, Peter,” replied Jesus, “the cock will not crow today until you have disowned all knowledge of me three times.”
Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“...
35 Then he said to them all, “When I sent you out as my messengers, without either purse, or bag, or sandals, were you in need of anything?” “No; nothing,” they answered.
І Він їм сказав: „Як Я вас посилав без кали́тки, і без торби, і без санда́ль, — чи вам бракувало чого?“Вони ж відказали: „Нічо́го“.
36 “Now, however,” he said, “he who has a purse must take it and his bag as well; and he who has not must sell his cloak and buy a sword.
„А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.
37 For, I tell you, that passage of scripture must be fulfilled in me, which says – ‘He was counted among the godless’; indeed all that refers to me is finding its fulfillment.”
Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“.
38 “Master,” they exclaimed, “look, here are two swords!” “Enough!” said Jesus.
І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“
39 Jesus then went out, and made his way as usual to the Mount of Olives, followed by his disciples.
І Він вийшов, і пішов за звича́єм на го́ру Оливну. А за Ним пішли учні Його.
40 And, when he reached the spot, he said to them, “Pray that you may not fall into temptation.”
А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“.
41 Then he withdrew about a stone’s throw, and knelt down and began to pray.
А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився,
42 “Father,” he said, “if it is your pleasure, spare me this cup; only, not my will but your be done.”
благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“
43 Presently there appeared to him an angel from heaven, who strengthened him.
І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили.
44 And, as his anguish became intense, he prayed still more earnestly, while his sweat was like great drops of blood falling on the ground.
А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю.
45 Then he rose from praying, and came to the disciples and found them sleeping for sorrow.
І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́.
46 “Why are you asleep?” he asked them. “Rise and pray so that you don’t fall into temptation.”
І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!
47 While he was still speaking, a crowd appeared in sight, led by the man called Judas, who was one of the Twelve. Judas approached Jesus, to kiss him;
І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“].
48 at which Jesus said to him, “Judas, is it by a kiss that you betray the Son of Man?”
Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“
49 But when those who were around Jesus saw what was going to happen, they exclaimed, “Master, should we use our swords?”
А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“
50 And one of them struck the high priest’s servant and cut off his right ear;
І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́.
51 at which Jesus said, “Let me at least do this”; and, touching his ear, he healed the wound.
Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його.
52 Then, turning to the chief priests and officers in charge at the Temple and the elders, who had come for him, he said, “Have you come out, as if after a robber, with swords and clubs?
А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями.
53 When I was with you day after day in the Temple Courts, you did not lay hands on me; but now your time has come, and the power of darkness.”
Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“.
54 Those who had taken Jesus prisoner took him away into the house of the high priest. Peter followed at a distance.
А схопи́вши Його, повели́ й привели́ у дім первосвященика. Петро ж зда́лека йшов слідкома́.
55 But, when they had lit a fire in the centre of the courtyard and had all sat down there, Peter seated himself in the middle of them.
Як розклали ж огонь серед дво́ру, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.
56 Presently a maidservant saw him sitting near the blaze of the fire. She looked carefully at him and said, “Why, this man was one of his companions!”
А служни́ця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: „І цей був із Ним!“
57 But Peter denied it. “I do not know him,” he replied.
І відрікся від Нього він, тве́рдячи: „Не знаю я, жінко, Його!“
58 A little while afterward someone else – a man – saw him and said, “Why, you are one of them!” “No,” Peter said, “I am not.”
Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“
59 About an hour later another man declared positively, “This man also was certainly with him. Why, he is a Galilean!”
І як ча́су минуло з годину, хтось інший твердив і казав: „Поправді, — і цей був із Ним, бо він галіле́янин“.
60 But Peter said, “I do not know what you are speaking about.” Instantly, while he was still speaking, a cock crowed.
А Петро відказав: „Чоловіче, — не відаю, про що́ ти говориш“... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.
61 And the Master turned and looked at Peter; and Peter remembered the words that the Master had said to him – “Before a cock has crowed today, you will disown me three times”;
І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: „Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.
62 and he went outside and wept bitterly.
І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!
63 The men who held Jesus kept making sport of him and beating him.
А люди, які ув'язни́ли Ісуса, знуща́лися з Нього та били.
64 They blindfolded him and then questioned him. “Now play the prophet,” they said. “Who was it that struck you?”
І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: „Пророкуй, хто́ то вдарив Тебе?“
65 And they heaped many other insults on him.
І багато інших богознева́г говорили на Нього вони...
66 At daybreak the assembly of the elders of the people met – both the chief priests and the teachers of the Law – and took Jesus before their High Council.
А коли настав день, то зібралися старші наро́ду, первосвященики й книжники, і повели́ Його в синедріо́н свій,
67 “If you are the Christ,” they said, “tell us so.” “If I tell you,” replied Jesus, “you will not believe me;
і казали: „Коли Ти Христос, скажи нам“. А Він їм відповів: „Коли Я вам скажу́, — не повірите ви.
68 and, if I question you, you will not answer.
А коли й поспитаю вас Я, — не дасте Мені відповіді.
69 But from this hour the Son of Man will be seated on the right hand of God Almighty.”
Незаба́ром Син Лю́дський сидітиме по прави́ці сили Божої!“
70 “Are you, then, the Son of God?” they all asked. “It is true,” answered Jesus, “I am.”
Тоді всі запитали: „То Ти Божий Син?“А Він їм відповів: „Самі кажете ви, що то Я“.
71 At this they exclaimed, “Why do we want any more evidence? We have heard it ourselves from his own lips!”
А вони відказали: „На́що потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!“
