John 1
1 In the beginning the Word was; and the Word was with God; and the Word was God.
Упочинї було Слово, й Слово було в Бога, й Бог було Слово.
2 He was in the beginning with God;
Воно було в починї у Бога.
3 through him all things came into being, and nothing came into being apart from him.
Все Ним стало ся; і без Него не стало ся нїщо, що стало ся.
4 That which came into being in him was life; and the life was the light of humanity;
У Йому життє було: й життв було сьвітлом людям.
5 and the light shines in the darkness, and the darkness never overpowered it.
І сьвітло у темряві сьвітить, і темрява Його не обняла.
6 There appeared a man sent from God, whose name was John;
Був чоловік посланий від Бога, ймя йому Йоан.
7 he came as a witness – to bear witness to the light so that through him everyone might believe.
Сей прийшов на сьвідкуваннє, щоб сьвідкувати про сьвітло, щоб усї вірували через него.
8 He was not the light, but he came to bear witness to the light.
Не був він сьвітло, а щоб сьвідкувати про сьвітло.
9 That was the true light which enlightens everyone coming into the world.
Було сьвітло правдиве, що просьвічує кожного чоловіка, що приходить на сьвіт.
10 He was in the world; and through him the world came into being – yet the world did not know him.
На сьвітї був, і сьвіт Ним настав, і сьвіт Його не пізнав.
11 He came to his own – yet his own did not receive him.
У своє прийшов, і свої не прийняли Його.
12 But to all who did receive him he gave power to become children of God – to those who believe in his name.
Которі ж прийняли Його, дав їм власть дїтьми Божими стати ся, що вірують в імя Його:
13 For not to natural conception, nor to human instincts, nor to human will did they owe the new life, but to God.
що не від крові, нї від хотіння тілесного, нї від хотїння мужеського, а від Бога родили ся.
14 And the Word became human, and lived among us, (We saw his glory – the glory of the Only Son sent from the Father), full of love and truth.
І Слово тїлом стало ся, і пробувало між нами (й бачили ми славу Його, славу, яко Єдинородного від Отця), повне благодати і правди.
15 (John bears witness to him; he cried aloud – for it was he who spoke – ‘He who is coming after me is now before me, for he was ever first’);
Йоан сьвідкує про Него, й покликував, глаголючи: Се той, про кого казав я: За мною грядущий поперед мене був; бо перш мене був.
16 out of his fullness we have all received gift after gift of love;
І з повноти Його ми всї прийняли й благодать за благодать.
17 for the Law was given through Moses, love and truth came through Jesus Christ.
Бо закон через Мойсея даний був; благодать і правда через Ісуса Христа стала ся.
18 No one has ever yet seen God; God the only Son, who is ever with the Father – he has revealed him.
Бога ніхто не бачив ніколи; единородний Син, що в лонї Отця, той вияснив.
19 When the religious authorities in Jerusalem sent some Priests and Levites to ask John – ‘Who are you?’,
І се сьвідченнє Йоанове, як післали Жиди з Єрусалиму священиків та левитів, щоб спитали Його: Хто ти єси?
20 he told them clearly and simply, ‘I am not the Christ.’
І визнав, і не відпер ся; а визвав: Що я не Христос.
21 ‘What then?’ they asked. ‘Are you Elijah?’ ‘No,’ he said, ‘I am not.’ ‘Are you “the prophet”?’ He answered, ‘No.’
І питали його: Що ж? Ілия єси ти? І рече: Нї. Пророк єси ти? І відказав: Нї.
22 ‘Who then are you?’ they continued. ‘Tell us so that we have an answer to give to those who have sent us. What do you say about yourself?’
Казали ж йому: Хто ж єси? щоб нам одповідь дати тим, що післали нас. Що кажеш про себе?
23 ‘I,’ he answered, ‘am – “The voice of one crying aloud in the wilderness: make a straight road for the Lord”, as the prophet Isaiah said.’
Рече: Я голос покликуючого в пустинї: Випростайте дорогу Господню, як глаголав Ісаїя пророк.
24 These men had been sent from the Pharisees;
А послані були з Фарисеїв.
25 and their next question was, ‘Why then do you baptize, if you are not the Christ or Elijah or “the prophet”?’
І питали вони його, й казали йому: Чого ж хрестиш, коли ти не Христос, нї їлия, нї пророк.
26 John’s answer was – ‘I baptize with water, but among you stands one whom you do not know;
Відказав їм Йоан, глаголючи: Я хрещу вас водою; серед вас же стоїть, котрого ви не знаєте:
27 he is coming after me, yet I am not worthy even to unfasten his sandal.’
се за мною Грядущий, що поперед мене був; котрому я недостоєя розвязати ременя обувя Його.
28 This happened at Bethany, across the Jordan, where John was baptizing.
Се в Витаварі стало ся, за Йорданом, де Йоан хрестив.
29 The next day John saw Jesus coming towards him, and exclaimed, ‘Here is the Lamb of God, who takes away the sin of the world!
Назавтра бачить Йоан, що Ісус ійде до него, й рече: Ось Агнець Божий, що бере на себе гріх сьвіта.
30 I was talking about him when I said “After me there is coming a man who ranks ahead of me, because before I was born he already was.”
Ое Той, про кого я казав: За мною гряде муж, що поперед мене був, бо перше мене був.
31 I did not know who he was, but I have come baptizing with water to make him known to Israel.’
І я не знав Його, та, щоб явив ся Ізраїлеві, для того прийшов я, хрестячи водою.
32 John also said: ‘I saw the Spirit come down from heaven like a dove and rest on him.
І сьвідкував Йоан, глаголючи: Що бачив я Духа, злинувшого як голуб з неба, і став він над Ним.
33 I myself did not know him, but he who sent me to baptize with water, he said to me “He on whom you see the Spirit descending, and remaining on him – he it is who baptizes with the Holy Spirit.”
І я не знав Його; та пославший мене хрестити водою, той менї глаголав: На кого побачиш, що Дух злине та стане над Ним, се той, що хрестить Духом сьвятим.
34 This I have seen myself, and I have declared my belief that he is the Son of God.’
І бачив я, і сьвідкував, що се є Син Божий.
35 The next day, when John was standing with two of his disciples,
Назавтра знов стояв Йоан і два з учеників його;
36 he looked at Jesus as he passed and exclaimed, ‘There is the Lamb of God!’
і, споглянувши на Ісуса йдучого, рече: ось Агнець Божий.
37 The two disciples heard him say this, and followed Jesus.
І чули його два ученики глаголючого, й пійшли слїдом за Ісусом.
38 But Jesus turned round, and saw them following. ‘What are you looking for?’ he asked. ‘Rabbi,’ they answered (or, as we should say, “Teacher”), ‘where are you staying?’
І обернувшись Ісус та побачивши їх слїдом ідучих, рече їм: Чого шукаєте? Вони ж сказали Йому: Рави (що єсть перекладом: Учителю), де пробуваєш?
39 ‘Come, and you will see,’ he replied. So they went, and saw where he was staying, and spent that day with him. It was then about four in the afternoon.
Рече їм: Ідїть і подивіть ся. Пійшли вони, та й бачили, де пробуває, і перебули в Него день той; було ж коло десятої години.
40 One of the two, who heard what John said and followed Jesus, was Andrew, Simon Peter’s brother.
Один з двох, що чули від Йоана та й пійшли слїдом за ним, був Андрей, брат Симона Петра.
41 He first found his own brother Simon, and said to him, ‘We have found the Messiah!’ (a word which means “Christ,” or “Consecrated”.)
Він знаходить первий брата свого Симона, й каже йому: Знайшли ми Месию (що єсть перекладом: Христос).
42 Then he brought him to Jesus. Looking straight at him, Jesus said, ‘You are Simon, the son of John; you will be called Cephas’ (which means “Peter,” or “Rock”).
І привів його до Ісуса. Поглянувши ж на него Ісус, рече: Ти єси Симон, син Йони; ти назвеш ся Кифа (що єсть перекладом: Петр).
43 The following day Jesus decided to leave for Galilee. He found Philip, and said to him, ‘Follow me.’
Назавтра хотів Ісус вийти в Галилею і знаходить Филипа, й рече йому: Йди слїдом за мною.
44 Philip was from Bethsaida, the same town as Andrew and Peter.
Був же Филип із Витсаїди, з города Андреєвого та Петрового.
45 He found Nathanael and said to him, ‘We have found him of whom Moses wrote in the Law, and of whom the prophets also wrote – Jesus of Nazareth, Joseph’s son!’
Знаходить Филип Натанаїла, й каже йому: Про кого писав Мойсей у законї й пророки, знайшли ми, Ісуса, сина Йосифового, що з Назарету.
46 ‘Can anything good come out of Nazareth?’ asked Nathanael. ‘Come and see,’ replied Philip.
І каже Натанаїл до него: З Назарету хиба може що добре бути? Каже йому Филип: Іди та й подивись!
47 When Jesus saw Nathanael coming towards him, he said, ‘Here is a true Israelite, in whom there is no deceit!’
Побачив Ісус Натанаїла, йдучого до Него, й рече про него: Ось справді Ізраїлитянин, що в йому підступу нема.
48 ‘How do you know me?’ asked Nathanael. ‘Even before Philip called you,’ replied Jesus, ‘when you were under the fig tree, I saw you.’
Каже Йому Натанаїл: Звідкіля мене знаєш? Озвавсь Ісус і рече йому: Перш нїж Филип покликав тебе, як був єси під смоківницею, бачив я тебе.
49 ‘Rabbi,’ Nathanael exclaimed, ‘you are the Son of God, you are king of Israel!’
Озвавсь Натанаїл і каже Йому: Рави, Ти єси Син Божий, Ти єси цар Ізраїлїв.
50 ‘Do you believe in me,’ asked Jesus, ‘because I told you that I saw you under the fig tree? You will see greater things than those!
Озвавсь Ісус і рече йому: Що сказав тобі: Я бачив тебе під смоківницею, то й віруєш? Більше сього бачити меш.
51 In truth I tell you,’ he added, ‘you will all see heaven open, and the angels of God ascending and descending on the Son of Man.’
І рече йому: Істино, істино глаголю вам: Від нині бачити мете небо відкрите, й ангелів Божих, що сходять угору і вниз на Сина чоловічого.
