Luke 20
1 On one of those days, as he was teaching the people in the temple and preaching the Good News, the priests and Torah-Teachers came to him with the elders.
І сталось одно́го з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Нови́ну звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,
2 They asked him, “Tell us: by what authority do you do these things? Or who is giving you this authority?”
та й до Нього промовили, кажучи: „Скажи нам, якою вла́дою Ти чиниш оце? Або хто Тобі вла́ду цю дав?“
3 He answered them, “I also will ask you one question. Tell me:
І промовив до них Він у відповідь: „Запитаю й Я вас одну річ, — і відповідайте Мені:
4 the baptism of John [Yah is gracious], was it from heaven, or from men?”
Іванове хрищення з неба було́, чи від людей?“
5 They reasoned with themselves, saying, “If we say, ‘From heaven,’ he will say, ‘Why didn’t you believe him?’
Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „З неба“, відкаже: „Чого ж ви йому не повірили?“
6 But if we say, ‘From men,’ all the people will stone us, for they are persuaded that John [Yah is gracious] was a prophet.”
А як скажемо: „Від людей“, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переко́нані, що Іван — то пророк“.
7 They answered that they didn’t know where it was from.
І вони відповіли, що не знають, ізвідки.
8 Yeshua [Salvation] said to them, “Neither will I tell you by what authority I do these things.”
А Ісус відказав їм: „То й Я не скажу́ вам, якою вла́дою Я це чиню́“.
9 He began to tell the people this parable. “A man planted a vineyard, and rented it out to some farmers, and went into another country for a long time.
І Він розповідати почав людям при́тчу оцю. „Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винаря́м, та й відбув на час довший.
10 At the proper season, he sent a servant to the farmers to collect his share of the fruit of the vineyard. But the farmers beat him, and sent him away empty.
А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб дали йому частку з плоді́в виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.
11 He sent yet another servant, and they also beat him, and treated him shamefully, and sent him away empty.
І знову послав він до них раба і́ншого, а вони й того збили й знева́жили, — та й відіслали ні з чим.
12 He sent yet a third, and they also wounded him, and threw him out.
І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.
13 The lord of the vineyard said, ‘What shall I do? I will send my agapetos ·beloved, esteemed· son. It may be that seeing him, they will respect him.’
Сказав тоді пан виноградника: „Що́ маю робити? Пошлю свого сина улю́бленого, — може його посоро́мляться“.
14 “But when the farmers saw him, they reasoned among themselves, saying, ‘This is the heir. Come, let’s kill him, that the inheritance may be ours.’
Винарі́ ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, щоб спа́дщина наша була́“.
15 They threw him out of the vineyard, and killed him. What therefore will the lord of the vineyard do to them?
І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що́ ж зробить їм пан виноградника?
16 He will come and destroy these farmers, and will give the vineyard to others.” When they heard it, they said, “May it never be!”
Він при́йде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть“. Слухачі ж повіли́: „Нехай цього не станеться!“
17 But he looked at them, and said, “Then what is this that is written, ‘The stone which the builders rejected, the same was made the chief cornerstone'?
А Він глянув на них та й сказав: „Що ж оце, що написане: „Камінь, що його будівничі відкинули, той нарі́жним став каменем!
18 Everyone who falls on that stone will be broken to pieces, but it will crush whomever it falls on to dust.”
Кожен, хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде́, — то розчавить його́“.
19 The chief priests and the Torah-Teachers sought to lay hands on him that very hour, but they feared the people— for they knew he had spoken this parable against them.
А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись наро́ду. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.
20 They watched him, and sent out spies, who pretended to be upright, that they might trap him in something he said, so as to deliver him up to the power and authority of the governor.
І вони слідкували за Ним, і підіслали підгля́дачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й вла́ді намісника.
21 They asked him, “Teacher, we know that you say and teach what is right, and are not partial to anyone, but truly teach the way of God.
І вони запитали Його та сказали: „Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обли́ччя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.
22 Does Torah ·Teaching· permit us to pay taxes to Caesar [Ruler], or not?”
Чи годи́ться давати податок для ке́саря, чи ні?“
23 But he perceived their craftiness, and said to them, “Why do you test me?
Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: „Чого ви Мене випробо́вуєте?
24 Show me a denarius [one day’s wage]. Whose image and inscription are on it?” They answered, “Caesar’s [Ruler]’s.”
Покажіте дина́рія Мені. Чий образ і напис він має?“Вони відказали: „Кесарів“.
25 He said to them, “Then give to Caesar [Ruler] the things that are Caesar’s, and to God the things that are God’s.”
А Він їм відказав: „Тож віддайте ке́сареве — ке́сареві, а Богові — Боже!“
26 They were not able to trap him in his words before the people. They marveled at his answer, and were silent.
І не могли вони перед людьми́ зловити на слові Його. І дивува́лись вони з Його відповіді, та й замовкли.
27 Some of the Sadducees [Morally-upright] came to him, those who deny that there is a resurrection.
І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресі́ння, і запитали Його,
28 They asked him, “Teacher, Moses [Drawn out] wrote to us that if a man’s brother dies having a wife, and he is childless, his brother should take the wife, and raise up children for his brother.
та сказали: „Учителю, Мойсей написав нам: „Як умре кому брат, який має дружи́ну, а помре бездітний, — то нехай його брат візьме дружи́ну, і відно́вить насіння для брата свого“.
29 There were therefore seven brothers. The first took a wife, and died childless.
Було ж сім братів. І перший, узявши дружи́ну, бездітний умер.
30 The second took her as wife, and he died childless.
І другий узяв був ту дружи́ну, та й той вмер бездітний.
31 The third took her, and likewise the seven all left no children, and died.
І третій узяв був її, так само й усі се́меро, — і вони дітей не позоставили, та й повмирали.
32 Afterward the woman also died.
А по всіх умерла й жінка.
33 Therefore in the resurrection whose wife of them will she be? For the seven had her as a wife.”
А в воскресі́нні котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружину її“.
34 Yeshua [Salvation] said to them, “The children of this age marry, and are given in marriage. (aiōn g165)
Ісус же промовив у відповідь їм: „Женяться й заміж виходять сини цього віку. (aiōn g165)
35 But those who are considered worthy to attain to that age and the resurrection from the dead, neither marry, nor are given in marriage. (aiōn g165)
А ті, що будуть достойні того віку й воскресі́ння з мертвих, — не будуть ні женитись, ні заміж вихо́дити, (aiōn g165)
36 For they can’t die any more, for they are like the angels, and are children of God, being children of the resurrection.
ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони ангола́м, і вони сини Божі, синами воскресі́ння бувши.
37 But that the dead are raised, even Moses [Drawn out] showed at the bush, when Yahweh said ‘The God of Abraham [Father of a multitude], the God of Isaac [Laughter], and the God of Jacob [Supplanter].’
А що мертві встають, то й Мойсей показав — при кущі, — коли він назвав Господа „Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим“.
38 Now he is not the God of the dead, but of the living, for all are alive to him.”
Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.“
39 Some of the Torah-Teachers answered, “Teacher, you speak well.”
Дехто ж із книжників відповіли та сказали: „Учителю, — Ти добре сказав!“
40 They didn’t dare to ask him any more questions.
І вже не насмілювалися питати Його ні про що́.
41 He said to them, “Why do they say that the Messiah [Anointed one] is David [Beloved]’s son?
І сказав Він до них: „Як то кажуть, що Христос син Давидів?
42 For David [Beloved] himself says in the book of Psalms,
Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене,
43 ‘Yahweh said to adoni [my Lord], “Sit at my right hand until I make your enemies a footstool for your feet.”’
поки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“
44 “David [Beloved] therefore calls him Lord, so how is he his son?”
Отже, Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“
45 In the hearing of all the people, he said to his disciples,
І, як увесь наро́д слухав, Він промовив до учнів Своїх:
46 “Beware of the Torah-Teachers, who like to walk in long robes, and phileo ·affectionately love, have high regard for· greetings in the marketplaces, the best seats in the synagogues, and the best places at feasts;
„Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на бенке́тах,
47 who devour widows’ houses, and for a pretense make long prayers: these will receive greater condemnation.”
що вдови́ні хати́ поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“
