Luke 20
1 And it came to pass, on one of those days, as he was teaching the people in the temple, and publishing the good tidings, that the priests and the scribes with the elders came upon him,
Одного дня, коли [Ісус] навчав народ у Храмі, проповідуючи Добру Звістку, до Нього підійшли первосвященники, книжники та старійшини
2 and spoke to him, saying, Tell us, by what authority doest thou these things? Or who is he that gave thee this authority?
й запитали Його: ―Скажи нам, якою владою Ти це робиш? Або хто дав Тобі таку владу?
3 And he answering said to them, I also will ask you a question; and tell me:
[Ісус] сказав їм у відповідь: ―Запитаю і Я вас про одне. Скажіть Мені:
4 The baptism of John, was it from heaven, or from men?
Іванове хрещення було з Неба чи від людей?
5 And they reasoned among themselves, saying, If we say, From heaven, he will say, Why did ye not believe him?
Вони ж стали говорити між собою: ―Якщо скажемо: «З неба», Він запитає: «Чому ж ви не повірили йому?»
6 But if we say, From men, all the people will stone us; for they are persuaded that John was a prophet.
Якщо ж ми скажемо: «Від людей», то весь народ поб’є нас камінням, бо вони переконані, що Іван був пророком.
7 And they answered, that they did not know whence it was.
Тож вони відповіли, що не знають, звідки воно.
8 And Jesus said to them, Neither do I tell you by what authority I do these things.
Ісус сказав: ―Тоді і Я не скажу, якою владою це роблю.
9 And he began to speak to the people this parable: A man planted a vineyard, and let it out to husbandmen, and went abroad for a long time.
І почав Він розповідати людям таку притчу: ―Один чоловік посадив виноградник, здав його в оренду виноградарям та вирушив у подорож на довгий час.
10 And at the season he sent a servant to the husbandmen, that they should give him of the fruit of the vineyard; but the husbandmen beat him, and sent him away empty-handed.
Коли надійшов час, він надіслав одного раба до виноградарів, щоб вони віддали його частину врожаю. Однак виноградарі побили його й відіслали назад ні з чим.
11 And he sent still another servant; and they beat him also, and treated him shamefully, and sent him away empty-handed.
Він надіслав іншого раба, але вони й того, побивши та зневаживши, відіслали ні з чим.
12 And he went on to send a third; and they wounded him also, and cast him out.
Він надіслав третього, але вони й цього поранили та викинули з [виноградника].
13 And the lord of the vineyard said, What shall I do? I will send my beloved son; perhaps they will respect him.
Тоді господар виноградника подумав: «Що ж мені робити? Надішлю [до них] мого улюбленого сина, може, його поважатимуть!»
14 But when the husbandmen saw him, they reasoned among themselves, saying, This is the heir; let us kill him, that the inheritance may become ours.
Але виноградарі, побачивши його, сказали один одному: «Це спадкоємець, ходімо та вб’ємо його, щоб спадщина дісталася нам!»
15 So they cast him out of the vineyard, and killed him. What then will the lord of the vineyard do to them?
Вони його вивели з виноградника та вбили. Що ж зробить із ними господар виноградника?
16 He will come and destroy these husbandmen, and will give the vineyard to others. And when they heard this, they said, God forbid!
Він прийде та вб’є тих виноградарів, а виноградник віддасть іншим. Тоді ті, хто слухав, сказали: ―Нехай не станеться так!
17 But he, looking upon them, said, What then is this which is written, “The stone which the builders rejected, the same hath become the corner-stone”?
Але [Ісус], подивившись на них, запитав: ―Тоді що означає написане: «Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем»?
18 Every one who falleth upon that stone will be broken; but on whomever it falleth, it will grind him to powder.
Кожен, хто впаде на цей камінь, буде розбитий, а той, на кого він впаде, буде розчавлений.
19 And the scribes and the chief priests sought to lay hands on him in that hour, but they feared the people; for they knew that he spoke this parable against them.
Книжники та первосвященники шукали нагоди схопити [Ісуса], але боялися народу. Вони зрозуміли, що Він про них сказав цю притчу.
20 And they kept watch on him, and sent forth spies feigning themselves to be righteous men, that they might take hold of his words, in order to deliver him up to the civil power and to the authority of the governor.
І почали вони уважно слідкувати за Ним, надіслали людей, які вдавали із себе праведних, щоб спіймати Його на слові й видати владі намісника.
21 And they asked him, saying, Teacher, we know that thou sayest and teachest rightly, and hast no regard to the person of men, but teachest the way of God truly.
Вони запитали Його: ―Учителю, ми знаємо, що Ти правдиво говориш та навчаєш. Ти не зважаєш на людське обличчя, а правдиво навчаєш Божого шляху.
22 Is it lawful for us to give tribute to Caesar, or not?
Чи годиться нам платити податок Кесареві, чи ні?
23 But perceiving their craftiness, he said to them,
Зрозумівши їхню хитрість, [Ісус] сказав їм:
24 Show me a denary. Whose image and inscription hath it? And they answered and said, Caesar's.
―Покажіть Мені динарій! Чиє на ньому зображення та напис? Вони відповіли: ―Кесаря!
25 And he said to them, Render then to Caesar the things that are Caesar's, and to God the things that are God's.
Тоді Він сказав: ―Тож віддайте Кесареві Кесареве, а Богові – Боже!
26 And they could not take hold of his words before the people; and marveling at his answer, they held their peace.
Вони не змогли впіймати Його на слові перед народом і, здивовані Його відповіддю, замовкли.
27 Then some of the Sadducees, who deny that there is a resurrection, came to him, and asked him,
Тоді підійшли [до Ісуса] деякі садукеї, які кажуть, що немає воскресіння [з мертвих], і запитали Його:
28 saying, Teacher, Moses wrote to us, “If a man's brother die, having a wife, and the same die without children, his brother shall take his wife, and raise up seed to his brother.”
―Учителю, Мойсей написав нам: «Якщо чийсь брат помре та залишить дружину бездітною, то нехай його брат візьме дружину померлого та підніме нащадка своєму братові».
29 Now there were seven brothers; and the first took a wife and died childless.
Було семеро братів. Перший одружився та помер бездітним.
30 And the second
Потім другий
31 and the third took her; and in like manner also the seven left no children, and died.
і третій одружувалися з вдовою, і так усі семеро. Вони померли, не залишивши дітей після себе.
32 At last the woman also died.
Після всіх померла й жінка.
33 In the resurrection then, of which of them is the woman the wife? for the seven had her for a wife.
Отже, при воскресінні чиєю дружиною вона буде? Адже всі семеро мали її за дружину.
Ісус відповів їм: ―Люди цього віку одружуються та виходять заміж. (aiōn g165)
35 but they who have been accounted worthy to obtain that world, and the resurrection from the dead, neither marry, nor are given in marriage; (aiōn g165)
Але ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть одружуватись і не виходитимуть заміж. (aiōn g165)
36 for they cannot die any more; for they are like the angels, and are sons of God, being sons of the resurrection.
І померти вже не зможуть, а будуть як ангели, бо вони є синами Божими та синами воскресіння.
37 But that the dead are raised, even Moses hath shown at the Bush, when he calleth the Lord the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob.
А те, що мертві воскресають, показав Мойсей при полум’ї вогню тернового куща, коли назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова.
38 Now he is not a God of the dead, but of the living; for all live to him.
Він є Богом не мертвих, а живих! Для Нього всі живі!
39 Then some of the scribes answering, said, Teacher, thou hast well said.
Деякі з книжників сказали: ―Учителю, Ти добре сказав!
40 For they dared no longer to ask him any question.
І більше ніхто не наважувався ставити Йому запитання.
41 And he said to them, How is it that men say that the Christ is David's son?
Потім [Ісус] запитав їх: ―Чому вони кажуть, що Христос є сином Давида?
42 For David himself saith in the book of Psalms, “The Lord said to my lord, Sit thou on my right hand,
Сам же Давид каже в книзі Псалмів: «Господь сказав Господеві моєму: „Сядь праворуч від Мене,
43 till I make thine enemies thy footstool.”
доки Я не покладу ворогів Твоїх, як підніжок для Твоїх ніг“».
44 David then calleth him lord; and how is he his son?
Давид називає Його Господом, як Він може бути його Сином?
45 And in the hearing of all the people he said to his disciples,
Коли весь народ слухав, [Ісус] промовив до учнів:
46 Beware of the scribes, who like to walk about in long robes, and love salutations in the markets, and the chief seats in the synagogues, and the first places at feasts;
«Стережіться книжників: їм подобається одягатись у довгі одежі, вони люблять привітання на ринках, перші місця в синагогах та почесні місця на бенкетах.
47 who devour widows' houses, and for a pretence make long prayers. These will receive a far greater condemnation.
Вони з’їдають доми вдів, але прикриваються довгими молитвами. Вони отримають суворіше покарання».
