Luke 10
1 After these things, the Lord appointed also seventy others, and sent them two and two before him into every city and place where he himself was about to come.
Після ж сього настановив Господь і других сїмдесять, та й післав їх по двоє перед лицем своїм у кожний город і місце, куди мав сам ійти.
2 And he said to them, The harvest is great, but the laborers are few. Pray therefore the Lord of the harvest to send forth laborers for his harvest.
Рече ж до них: Жниво велике, робітника ж мало: просїть же Господа жнива, щоб випровадив робітників на жниво своє.
3 Go forth; lo! I send you as lambs into the midst of wolves.
Ійдїть; ось я посилаю вас, як ягнят між вовки.
4 Carry no purse, no bag, no sandals; salute no one by the way.
Не носіть калитки, нї торбини, ні обувя, і нїкого в дорозі не витайте.
5 And into whatever house ye enter, first say, Peace be to this house.
У котру ж господу ввійдете, перше кажіть: Впокій домові сьому;
6 And if a son of peace be there, your peace shall rest upon it; if not, it shall return to you.
і коли там буде син упокою, спочине на йому впокій ваш; коли ж нї, до вас вернеть ся.
7 And abide in the same house, eating and drinking such things as they give; for the laborer is worthy of his wages. Do not go from house to house.
У тім же дому зоставайтесь, ївши й пивши, що в в них: достоєн бо робітник нагороди своєї. Не ходїть од хати до хати.
8 And into whatever city ye enter, and they receive you, eat what is set before you,
І в которий город увійдете, й приймуть вас, їжте що поставлять перед, вами,
9 and heal the sick that are therein, and say to them, The kingdom of God hath come near to you.
і сцїляйте в ньому недужих, і кажіть ім: Наближилось до вас царство Боже.
10 But into whatever city ye enter, and they receive you not, go out into its streets and say,
У которий же город прийдете й не приймуть вас, вийшовши на улицї його, скажіть:
11 Even the dust of your city that cleaveth to our feet we wipe off to you; but know this, that the kingdom of God hath come near.
І порох, що поприлипав до нас із города вашого, обтрушуємо вам; тільки ж се знайте, що наближилось до вас царство Боже.
12 And I tell you, that it will be more tolerable in that day for Sodom, than for that city.
Глаголю ж вам, що Содомлянам дня того одраднїщ буде, ніж городові тому.
13 Woe to thee, Chorazin! woe to thee, Bethsaida! for if the miracles that were done in you had been done in Tyre and Sidon, they would long ago have repented, sitting in sackcloth and ashes.
Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коли б у Тирі та Сидонї стались чудеса, що стали ся в вас, давно б, у веретищі та в попелї сидячи, покаялись.
14 But it will be more tolerable for Tyre and Sidon in the judgment, than for you.
Тільки ж Тирові й Сидонові одраднїщ буде на судї, ніж вам.
15 And thou, Capernaum! shalt thou be exalted to heaven? thou shalt be brought down to the underworld. (Hadēs g86)
І ти, Капернауме, що аж до неба підняв ся, аж у пекло провалиш ся. (Hadēs g86)
16 He that hearkeneth to you, hearkeneth to me; and he that rejecteth you, rejecteth me; but he that rejecteth me, rejecteth him that sent me.
Хто слухав вас, мене слухав; а хто гордує вами, мною гордує; хто ж мною гордує, гордує Пославшим мене.
17 And the seventy returned with joy, saying, Lord, even the demons are subject to us in thy name.
І вернулись сїмдесять назад з радощами, кажучи: Господи, й біси корять ся нам в імя Твоє.
18 And he said to them, I saw Satan fall from heaven like lightning.
Рече ж їм: Видїв я сатану, як блискавку з неба падаючого.
19 Lo! I have given you power to tread on serpents and scorpions, and over all the might of the enemy; and nothing shall by any means hurt you.
Ось даю вам силу наступати на гадюки й на скорпиони, й на всю силу ворожу, й ніщо вам не шкодити ме.
20 Yet rejoice not in this, that the spirits are subject to you; but rejoice that your names have been written in heaven.
Тільки ж бо сим не втішайтесь, що духи вам корять ся; втішайте ся ж більш, що імена ваші написані на небесах.
21 In that hour he rejoiced in the Holy Spirit, and said, I thank thee, O Father, Lord of heaven and earth, that, though thou didst hide these things from the wise and discerning, thou didst reveal them to babes. Yea, Father, for so it seemed good in thy sight. And turning to the disciples he said,
Того часу зрадїв духом Ісус, і рече; Дякую Тобі, Отче, Господи неба й землї, що втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив недоліткам. Так, Отче: бо так воно вподобалось, перед Тобою.
22 All things were delivered to me by my Father; and no one knoweth who the Son is, but the Father; and who the Father is, but the Son, and he to whom it is the will of the Son to reveal him.
Усе передане мені від Отця; і нїхто не знав, хто Син, тільки Отець, і хто Отець, тільки Син та кому схоче Син одкрити.
23 And turning to the disciples, he said privately, Blessed are the eyes which see the things that ye are seeing.
І, обернувшись до учеників на самоті, рече: Блаженні очі, котрі бачять, що ви бачите:
24 For I tell you that many prophets and kings desired to see the things which ye are seeing, and saw them not; and to hear the things which ye are hearing, and heard them not.
глаголю бо вам: Що многі пророки й царі хотіли бачити, що ви бачите, та й не бачили, й чути, що ви чуєте, та й не чули.
25 And lo! a certain lawyer stood up to try him, saying, Teacher, what shall I do to inherit everlasting life? (aiōnios g166)
І ось, законник один устав, спокушуючи Його й кажучи: Учителю, що робивши, життє вічне насліджу? (aiōnios g166)
26 And he said to him, What is written in the Law? How readest thou?
Він же рече до него: В законі що написано? як читаєш?
27 And he answering said “Thou shalt love the Lord thy God with all thy heart, and with all thy soul, and with all thy strength, and with all thy mind; and thy neighbor as thyself.”
Він же, озвавшись, каже: Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю, та ближнього твого, як себе самого.
28 And he said to him, Thou hast answered rightly; do this, and thou shalt live.
Рече ж йому: Право відказав єси. Се чини, то й жити меш.
29 But he, wishing to justify himself, said to Jesus, And who is my neighbor?
Він же, хотївши справдити себе, каже до Ісуса: Хто ж мій ближній?
30 Jesus answering said, A certain man was going down from Jerusalem to Jericho, and fell among robbers; who after stripping him of his raiment, and wounding him, departed, leaving him half dead.
Підхопивши ж Ісус, рече: Чоловік один йшов з Єрусалиму в Єрихон, і попав ся розбійникам, котрі, обдерши його й рани завдавши, дійшли, зоставивши півмертвого.
31 And by chance a certain priest was going down on that road; and when he saw him, he passed by on the other side.
Случаєм ійшов якийсь священик дорогою цією, і, побачивши його, пройшов мимо.
32 And in like manner also a Levite, having arrived at the place, came and saw, and passed by on the other side.
Так само ж і левит, лучившись на те місце, приступивши й подивившись, пройшов мимо.
33 But a certain Samaritan, as he was journeying, came where he was, and when he saw him, had compassion,
Самарянин же один, ідучи дорогою, прийшов до него й, побачивши його, милосердував ся,
34 and went to him, and bound up his wounds, pouring on oil and wine, and setting him on his own beast, brought him to an inn, and took care of him.
і, приступивши, обвязав рани його, ллючи оливу та вино, й, посадивши його на свою скотину, привів його в гостинницю, і пильнував його;
35 And the next day, he took out two denaries and gave them to the host, and said, Take care of him; and whatever thou spendest more, I, when I come back, will repay thee.
а назавтра, одходячи, вийняв два денариї, дав гостинникові, та й каже йому: Доглядай його, і що над се видаси, я, вернувшись, оддам тобі.
36 Which of these three, dost thou think, was neighbor to him that fell among the robbers?
Хто ж оце з тих трох здаєть ся тобі ближнїм тому, що попавсь між розбійники?
37 And he said, He that took pity on him. Then said Jesus to him, Go, and do thou likewise.
Він же каже: Хто зробив милость йому. Рече тоді йому Ісус: Їди й ти чини так.
38 And it came to pass, as they journeyed, that he entered into a certain village; and a certain woman, named Martha, received him into her house.
Стало ся ж, як ійшли вони, увійшов Він у в одно село, жінка ж одна, на ймя Марта, прийняла Його в господу свою.
39 And she had a sister called Mary, who sat down at the feet of the Lord, and listened to his word.
А була в неї сестра, звана Мария, котра, сівши в ногах у Ісуса, слухала слово Його.
40 But Martha was cumbered about much serving; and she came to him, and said, Lord, dost thou not care that my sister hath left me to serve alone? Tell her therefore to help me.
Марта ж зайнялась великою послугою; ставши ж каже: Господи, чи байдуже Тобі, що сестра моя одну мене зоставила послугувати? Скажи ж їй, щоб менї помагала.
41 But the Lord answering said to her, Martha, Martha, thou art anxious and troubled about many things.
Озвавши ся ж рече їй Ісус: Марто, Марто, журиш ся та побиваєш ся про многе,
42 But one thing is needful. For Mary hath chosen the good part, which shall not be taken away from her.
одного ж треба. Мария добру частину вибрала, що не відніметь ся від неї.
