Acts 5
1 But a certain man named Ananias, with Sappirah, his wife, sold a possession,
Один чоловік, на ім’я Ананія, разом зі своєю дружиною Сапфірою продав свою земельну ділянку
2 and kept back part of the price, his wife also being aware of it, and brought a certain part, and put it at the apostles' feet.
й [частину] вартості ділянки залишив собі з відома своєї дружини. А решту грошей приніс та поклав до ніг апостолів.
3 But Peter said, "Ananias, why has Satan filled your heart to lie to the Holy Spirit, and to keep back part of the price of the land?
Тоді Петро сказав йому: «Ананіє, чому сатана наповнив твоє серце, щоб ти збрехав Святому Духові та залишив собі [частину] ціни ділянки?
4 While you kept it, did not it remain your own? After it was sold, was not it in your power? How is it that you have conceived this thing in your heart? You have not lied to people, but to God."
Чи не була вона твоєю до того, як ти її продав? І те, що ти отримав за продаж, чи не було у твоїй владі? Чому ти замислив цей вчинок у твоєму серці? Ти збрехав не людям, а Богові!»
5 Ananias, hearing these words, fell down and died. Great fear came on all who heard it.
Почувши ці слова, Ананія впав та помер. Великий страх охопив усіх, хто почув про це.
6 The young men arose and wrapped him up, and they carried him out and buried him.
Молоді люди підійшли, загорнули тіло, винесли та поховали його.
7 About three hours later, his wife, not knowing what had happened, came in.
Через три години прийшла його дружина, яка не знала нічого про те, що сталося.
8 Peter answered her, "Tell me whether you sold the land for so much." She said, "Yes, for so much."
Петро спитав її: ―Скажи мені, чи за таку ціну ви продали ділянку? ―Так, – відповіла вона, – за таку.
9 But Peter asked her, "How is it that you have agreed together to tempt the Spirit of the Lord? Look, the feet of those who have buried your husband are at the door, and they will carry you out."
Петро сказав їй: ―Чому ви змовилися між собою спокусити Духа Господнього? Чуєш кроки біля дверей? Це повертаються ті, що поховали твого чоловіка. Вони й тебе винесуть.
10 She fell down immediately at his feet, and died. The young men came in and found her dead, and they carried her out and buried her by her husband.
Тієї ж миті вона впала біля його ніг і померла. Молоді люди, увійшовши, знайшли її мертвою. Тоді винесли й поховали її поряд із чоловіком.
11 Great fear came on the whole church, and on all who heard these things.
Великий страх охопив усю церкву й всіх, хто чув про це.
12 By the hands of the apostles many signs and wonders were done among the people. They were all with one accord in Solomon's porch.
Руками апостолів у народі робилися чудеса та знамення. Усі збиралися разом у колонаді Соломона,
13 None of the rest dared to join them, however the people honored them.
і ніхто зі сторонніх не мав сміливості приєднатися до них, хоча народ їх дуже поважав.
14 More believers were added to the Lord, crowds of both men and women.
А число тих, хто повірив у Господа, зростало – безліч чоловіків та жінок.
15 They even carried out the sick into the streets, and put them on cots and mats, so that as Peter came by at the least his shadow would fall on some of them.
Люди виносили на вулиці хворих і клали на ліжка та килими, щоб хоч тінь Петра впала на них, коли він проходитиме.
16 Crowds also came together from the cities around Jerusalem, bringing sick people, and those who were tormented by unclean spirits: and they were all healed.
З навколишніх міст багато [людей] сходилося до Єрусалима, приносячи хворих і тих, кого мучили нечисті духи, і всі отримували зцілення.
17 But the high priest rose up, and all those who were with him (which is the sect of the Sadducees), and they were filled with jealousy,
Тоді первосвященник і всі, хто належав до угрупування садукеїв, переповнилися заздрощами й, піднявшись,
18 and laid hands on the apostles, and put them in public custody.
схопили апостолів та вкинули їх до громадської в’язниці.
19 But an angel of the Lord opened the prison doors by night, and brought them out, and said,
Але ангел Господа вночі відчинив двері в’язниці та, вивівши їх на вулицю, сказав їм:
20 "Go stand and speak in the temple to the people all the words of this life."
«Ідіть у Храм, станьте там та говоріть народові всі слова цього [нового] життя».
21 When they heard this, they entered into the temple about daybreak, and taught. But the high priest came, and those who were with him, and called the council together, and all the elders of the children of Israel, and sent to the prison to have them brought.
Почувши це, вони вдосвіта зайшли в Храм та навчали людей. Тим часом первосвященник і всі, хто був разом із ним, скликали Синедріон і раду всіх старійшин із синів Ізраїлевих та надіслали до в’язниці привести апостолів.
22 But the officers who came did not find them in the prison. They returned and reported,
Але коли стражники прийшли, то не знайшли апостолів у в’язниці, й, повернувшись, повідомили про це,
23 "We found the prison shut and locked, and the guards standing before the doors, but when we opened them, we found no one inside."
кажучи: «В’язницю ми знайшли надійно зачиненою, охорона була перед дверима, але коли ми відчинили, то всередині нікого не знайшли».
24 Now when the captain of the temple, and the chief priests heard these words, they were very perplexed about them and what might become of this.
Почувши ці слова, начальник храмової охорони та первосвященники дуже здивувались, як це могло статися.
25 One came and told them, "Look, the men whom you put in prison are in the temple, standing and teaching the people."
Аж тут прийшов хтось та сказав їм: «Ось люди, яких ви вкинули у в’язницю, стоять у Храмі та навчають народ».
26 Then the captain went with the officers, and brought them without violence, for they were afraid that the people might stone them.
Тоді начальник храмової охорони пішов зі стражниками та привів апостолів, але не силоміць, оскільки боялися, щоб народ не побив їх камінням.
27 When they had brought them, they set them before the council. The high priest questioned them,
Апостолів привели та поставили перед Синедріоном, і первосвященник спитав їх:
28 saying, "Did we not strictly command you not to teach in this name? And look, you have filled Jerusalem with your teaching, and intend to bring this man's blood on us."
―Чи ми не наказали вам суворо не навчати в це ім’я? Ви ж наповнили Єрусалим своїм вченням і бажаєте зробити нас винними за кров Цієї Людини.
29 But Peter and the apostles answered, "We must obey God rather than people.
Петро та інші апостоли відповіли: ―Нам треба слухатися більше Бога, ніж людей!
30 The God of our fathers raised up Jesus, whom you killed, hanging him on a tree.
Бог наших батьків воскресив Ісуса, Якого ви вбили, розіп’явши на хресті.
31 God exalted him with his right hand to be a Leader and a Savior, to give repentance to Israel, and forgiveness of sins.
Його Бог возніс та поклав праворуч від Себе як Засновника та Спасителя, щоб дати Ізраїлеві покаяння та прощення гріхів.
32 We are witnesses of these things; and so also is the Holy Spirit, whom God has given to those who obey him."
Свідками цих слів є ми та Дух Святий, Якого Бог дав тим, хто підкоряється Йому.
33 But they, when they heard this, were furious, and wanted to kill them.
Коли вони почули це, то розлютилися й хотіли їх убити.
34 But one stood up in the council, a Pharisee named Gamaliel, a teacher of the Law, honored by all the people, and commanded to put the men out for a little while.
Але один фарисей, на ім’я Гамалиїл, учитель Закону, якого поважав весь народ, піднявся в Синедріоні та наказав, щоб чоловіків вивели на деякий час.
35 He said to them, "You men of Israel, be careful concerning these men, what you are about to do.
Тоді промовив: «Ізраїльтяни, будьте уважні, що ви збираєтесь зробити цим людям.
36 For before these days Todah rose up, making himself out to be somebody; to whom a number of men, about four hundred, joined themselves: who was slain; and all, as many as obeyed him, were dispersed, and came to nothing.
Адже нещодавно повстав Тевда, видаючи себе за когось великого; до нього приєдналося близько чотирьохсот чоловіків. Коли його було вбито, усі послідовники розійшлися, і все закінчилося нічим.
37 After this man, Judas of Galilee rose up in the days of the enrollment, and drew away some people after him. He also perished, and all, as many as obeyed him, were scattered abroad.
Після нього в дні перепису піднявся Юда з Галілеї й потягнув народ за собою. Він загинув, а всі його послідовники розсіялися.
38 Now I tell you, withdraw from these men, and leave them alone. For if this counsel or this work is of human origin, it will be overthrown.
І зараз кажу вам: облиште цих людей та відпустіть їх. Якщо цей задум та справа від людей, вона зійде нанівець.
39 But if it is of God, you will not be able to overthrow them, and you would be found even to be fighting against God."
Але якщо походить від Бога, то не зможете зупинити їх. Щоб часом не виявилось, що ви воюєте з Богом». Його слова переконали їх.
40 They agreed with him. Summoning the apostles, they beat them and commanded them not to speak in the name of Jesus, and let them go.
Вони покликали апостолів та, побивши їх, наказали їм ще раз не говорити в ім’я Ісуса та відпустили.
41 They therefore departed from the presence of the council, rejoicing that they were counted worthy to suffer dishonor for the Name.
Апостоли залишили Синедріон, радіючи, що виявилися гідними перенести ганьбу за ім’я Ісуса.
42 Every day, in the temple and at home, they never stopped teaching and proclaiming that Jesus is the Messiah.
Щодня в Храмі й по домах вони не переставали навчати та звіщати Добру Звістку, що Ісус є Христос.
