Luke 20
1 And it came to pass, on one of those days, as He is teaching the people in the temple, and proclaiming good news, the chief priests and the scribes, with the elders, came on [Him],
Одного дня, коли [Ісус] навчав народ у Храмі, проповідуючи Добру Звістку, до Нього підійшли первосвященники, книжники та старійшини
2 and spoke to Him, saying, “Tell us by what authority You do these things? Or who is he that gave to You this authority?”
й запитали Його: ―Скажи нам, якою владою Ти це робиш? Або хто дав Тобі таку владу?
3 And He answering said to them, “I will question you—I also—one thing, and tell Me:
[Ісус] сказав їм у відповідь: ―Запитаю і Я вас про одне. Скажіть Мені:
4 the immersion of John, was it from Heaven, or from men?”
Іванове хрещення було з Неба чи від людей?
5 And they reasoned with themselves, saying, “If we may say, From Heaven, He will say, Why, then, did you not believe him?
Вони ж стали говорити між собою: ―Якщо скажемо: «З неба», Він запитає: «Чому ж ви не повірили йому?»
6 And if we may say, From men, all the people will stone us, for they are having been persuaded John to be a prophet.”
Якщо ж ми скажемо: «Від людей», то весь народ поб’є нас камінням, бо вони переконані, що Іван був пророком.
7 And they answered that they did not know from where [it was],
Тож вони відповіли, що не знають, звідки воно.
8 and Jesus said to them, “Neither do I say to you by what authority I do these things.”
Ісус сказав: ―Тоді і Я не скажу, якою владою це роблю.
9 And He began to speak to the people this allegory: “A certain man planted a vineyard, and gave it out to farmers, and went abroad for a long time,
І почав Він розповідати людям таку притчу: ―Один чоловік посадив виноградник, здав його в оренду виноградарям та вирушив у подорож на довгий час.
10 and at the season he sent a servant to the farmers, that they may give to him from the fruit of the vineyard, but the farmers having beat him, sent [him] away empty.
Коли надійшов час, він надіслав одного раба до виноградарів, щоб вони віддали його частину врожаю. Однак виноградарі побили його й відіслали назад ні з чим.
11 And he added to send another servant, and they also having beaten and dishonored that one, sent [him] away empty;
Він надіслав іншого раба, але вони й того, побивши та зневаживши, відіслали ні з чим.
12 and he added to send a third, and this one also, having wounded, they cast out.
Він надіслав третього, але вони й цього поранили та викинули з [виноградника].
13 And the owner of the vineyard said, What will I do? I will send my son, the beloved, perhaps having seen this one, they will respect [him];
Тоді господар виноградника подумав: «Що ж мені робити? Надішлю [до них] мого улюбленого сина, може, його поважатимуть!»
14 and having seen him, the farmers reasoned among themselves, saying, This is the heir; come, we may kill him, that the inheritance may become ours;
Але виноградарі, побачивши його, сказали один одному: «Це спадкоємець, ходімо та вб’ємо його, щоб спадщина дісталася нам!»
15 and having cast him outside of the vineyard, they killed [him]; what, then, will the owner of the vineyard do to them?
Вони його вивели з виноградника та вбили. Що ж зробить із ними господар виноградника?
16 He will come, and destroy these farmers, and will give the vineyard to others.” And having heard, they said, “Let it not be!”
Він прийде та вб’є тих виноградарів, а виноградник віддасть іншим. Тоді ті, хто слухав, сказали: ―Нехай не станеться так!
17 And He, having looked on them, said, “What, then, is this that has been written: A stone that the builders rejected—this became head of a corner?
Але [Ісус], подивившись на них, запитав: ―Тоді що означає написане: «Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем»?
18 Everyone who has fallen on that stone will be broken, and on whom it may fall, it will crush him to pieces.”
Кожен, хто впаде на цей камінь, буде розбитий, а той, на кого він впаде, буде розчавлений.
19 And the chief priests and the scribes sought to lay hands on Him in that hour, and they feared the people, for they knew that He spoke this allegory against them.
Книжники та первосвященники шукали нагоди схопити [Ісуса], але боялися народу. Вони зрозуміли, що Він про них сказав цю притчу.
20 And having watched [Him], they sent forth ones lying in wait, feigning themselves to be righteous, that they might take hold of His word, to deliver Him up to the rule and to the authority of the governor,
І почали вони уважно слідкувати за Ним, надіслали людей, які вдавали із себе праведних, щоб спіймати Його на слові й видати владі намісника.
21 and they questioned Him, saying, “Teacher, we have known that You say and teach correctly, and do not receive a person, but in truth teach the way of God.
Вони запитали Його: ―Учителю, ми знаємо, що Ти правдиво говориш та навчаєш. Ти не зважаєш на людське обличчя, а правдиво навчаєш Божого шляху.
22 Is it lawful to us to give tribute to Caesar or not?”
Чи годиться нам платити податок Кесареві, чи ні?
23 And He, having perceived their craftiness, said to them, “Why do you tempt Me?
Зрозумівши їхню хитрість, [Ісус] сказав їм:
24 Show Me a denarius; of whom does it have an image and inscription?” And they answering said, “Of Caesar”:
―Покажіть Мені динарій! Чиє на ньому зображення та напис? Вони відповіли: ―Кесаря!
25 and He said to them, “Give back, therefore, the things of Caesar to Caesar, and the things of God to God”;
Тоді Він сказав: ―Тож віддайте Кесареві Кесареве, а Богові – Боже!
26 and they were not able to take hold on His saying before the people, and having wondered at His answer, they were silent.
Вони не змогли впіймати Його на слові перед народом і, здивовані Його відповіддю, замовкли.
27 And certain of the Sadducees, who are denying that there is a resurrection, having come near, questioned Him,
Тоді підійшли [до Ісуса] деякі садукеї, які кажуть, що немає воскресіння [з мертвих], і запитали Його:
28 saying, “Teacher, Moses wrote to us if anyone’s brother may die, having a wife, and he may die childless—that his brother may take the wife, and may raise up seed to his brother.
―Учителю, Мойсей написав нам: «Якщо чийсь брат помре та залишить дружину бездітною, то нехай його брат візьме дружину померлого та підніме нащадка своєму братові».
29 There were, then, seven brothers, and the first having taken a wife, died childless,
Було семеро братів. Перший одружився та помер бездітним.
30 and the second took the wife, and he died childless,
Потім другий
31 and the third took her, and in like manner also the seven—they left no children, and they died;
і третій одружувалися з вдовою, і так усі семеро. Вони померли, не залишивши дітей після себе.
32 and last of all the woman also died:
Після всіх померла й жінка.
33 in the resurrection, then, of which of them does she become wife? For the seven had her as wife.”
Отже, при воскресінні чиєю дружиною вона буде? Адже всі семеро мали її за дружину.
34 And Jesus answering said to them, “The sons of this age marry and are given in marriage, (aiōn g165)
Ісус відповів їм: ―Люди цього віку одружуються та виходять заміж. (aiōn g165)
35 but those accounted worthy to obtain that age, and the resurrection that is out of the dead, neither marry, nor are they given in marriage; (aiōn g165)
Але ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть одружуватись і не виходитимуть заміж. (aiōn g165)
36 for neither are they able to die anymore—for they are like messengers—and they are sons of God, being sons of the resurrection.
І померти вже не зможуть, а будуть як ангели, бо вони є синами Божими та синами воскресіння.
37 And that the dead are raised, even Moses showed at the Bush, since he calls the LORD the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob;
А те, що мертві воскресають, показав Мойсей при полум’ї вогню тернового куща, коли назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова.
38 and He is not a God of dead men, but of living, for all live to Him.”
Він є Богом не мертвих, а живих! Для Нього всі живі!
39 And certain of the scribes answering said, “Teacher, You said well”;
Деякі з книжників сказали: ―Учителю, Ти добре сказав!
40 and they no longer dared question Him anything.
І більше ніхто не наважувався ставити Йому запитання.
41 And He said to them, “How do they say the Christ is [the] son of David,
Потім [Ісус] запитав їх: ―Чому вони кажуть, що Христос є сином Давида?
42 and David himself says in [the] Scroll of Psalms, The LORD said to my Lord, Sit on My right hand,
Сам же Давид каже в книзі Псалмів: «Господь сказав Господеві моєму: „Сядь праворуч від Мене,
43 Until I will make Your enemies Your footstool;
доки Я не покладу ворогів Твоїх, як підніжок для Твоїх ніг“».
44 David, then, calls Him Lord, and how is He his son?”
Давид називає Його Господом, як Він може бути його Сином?
45 And all the people hearing, He said to His disciples,
Коли весь народ слухав, [Ісус] промовив до учнів:
46 “Take heed of the scribes, who are wishing to walk in long robes, and are cherishing salutations in the markets, and first seats in the synagogues, and first couches at the banquets,
«Стережіться книжників: їм подобається одягатись у довгі одежі, вони люблять привітання на ринках, перші місця в синагогах та почесні місця на бенкетах.
47 who devour the houses of the widows, and make long prayers for a pretense, these will receive more abundant judgment.”
Вони з’їдають доми вдів, але прикриваються довгими молитвами. Вони отримають суворіше покарання».
