Luke 15
1 And all the tax collectors and sinners were coming near to Him, to hear Him,
Усі митники та грішники приходили до [Ісуса], щоб послухати Його.
2 and the Pharisees and the scribes were murmuring, saying, “This One receives sinners, and eats with them.”
Але фарисеї та книжники нарікали кажучи: ―Він грішників приймає та їсть разом із ними.
3 And He spoke to them this allegory, saying,
Тоді Він розповів їм притчу:
4 “What man of you having one hundred sheep, and having lost one out of them, does not leave behind the ninety-nine in the wilderness, and go on after the lost one, until he may find it?
―Який чоловік із вас, маючи сто овець та загубивши одну з них, не залишить дев’яносто дев’ять у пустелі та не піде шукати загублену, доки не знайде її?
5 And having found, he lays [it] on his shoulders rejoicing,
І, знайшовши, з радістю покладе її на свої плечі.
6 and having come into the house, he calls together the friends and the neighbors, saying to them, Rejoice with me, because I found my sheep—the lost one.
Прийшовши додому, він покличе своїх друзів та сусідів, кажучи їм: «Радійте зі мною, бо я знайшов мою загублену вівцю».
7 I say to you that [more] joy will be in Heaven over one sinner converting, rather than over ninety-nine righteous men who have no need of conversion.
Кажу вам: на небі буде більше радості за одного грішника, що кається, ніж за дев’яноста дев’ятьох праведників, які не потребують покаяння.
8 Or what woman having ten drachmas, if she may lose one drachma, does not light a lamp, and sweep the house, and seek carefully until she may find?
Або яка жінка, маючи десять драхмта загубивши одну з них, не запалює світильника й не замітає в хаті, шукаючи уважно, доки не знайде?
9 And having found, she calls together the female friends and the neighbors, saying, Rejoice with me, for I found the drachma that I lost.
А знайшовши, кличе приятельок та сусідок і каже: «Радійте зі мною, бо я знайшла загублену драхму».
10 So I say to you, joy comes before the messengers of God over one sinner converting.”
Такою, кажу вам, є радість ангелів Божих за одного грішника, який кається.
11 And He said, “A certain man had two sons,
Він також сказав: ―Один чоловік мав двох синів.
12 and the younger of them said to the father, Father, give me the portion of the substance falling to [me], and he divided to them the living.
Молодший із них сказав батькові: «Батьку, дай мені мою частину спадщини». І той поділив між ними майно.
13 And not many days after, having gathered all together, the younger son went abroad to a far country, and there he scattered his substance, living riotously;
Через декілька днів молодший син, зібравши все, відправився в далекий край і там розтратив усе своє майно, живучи розпусно.
14 and he having spent all, there came a mighty famine on that country, and himself began to be in want;
Коли ж він усе витратив, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати.
15 and having gone on, he joined himself to one of the citizens of that country, and he sent him into the fields to feed pigs,
І пішов та пристав до одного з жителів того краю, а той послав його на свої поля пасти свиней.
16 and he was desirous to fill his belly from the husks that the pigs were eating, and no one was giving to him.
Він бажав би наїстися хоча б стручками ріжкового дерева, які їли свині, але ніхто не давав йому.
17 And having come to himself, he said, How many hired workers of my father have a superabundance of bread, and I am perishing here with hunger!
Опам’ятавшись, він сказав: «Скільки наймитів мого батька мають хліба вдосталь, а я тут помираю з голоду!
18 Having risen, I will go on to my father, and will say to him, Father, I sinned—to Heaven, and before you,
Встану, піду до свого батька та скажу йому: „Батьку, согрішив я проти Неба та проти тебе
19 and I am no longer worthy to be called your son; make me as one of your hired workers.
і вже не достойний називатися твоїм сином. Прийми мене, як одного з твоїх наймитів!“»
20 And having risen, he went to his own father, and he being yet far distant, his father saw him, and was moved with compassion, and having ran he fell on his neck and kissed him;
І, вставши, пішов до свого батька. Коли він був ще далеко, батько побачив його, змилосердився над ним та побіг до нього, обійняв його та почав цілувати.
21 and the son said to him, Father, I sinned—to Heaven, and before you, and I am no longer worthy to be called your son.
Син промовив до нього: «Батьку! Я согрішив проти Неба й проти тебе і вже недостойний називатися твоїм сином!»
22 And the father said to his servants, Bring forth the foremost robe, and clothe him, and give a ring for his hand, and sandals for the feet;
Батько ж промовив до своїх рабів: «Принесіть швидко найкращу одежу, одягніть його і дайте перстень йому на руку та взуття на ноги!
23 and having brought the fatted calf, kill [it], and having eaten, we may be merry,
Приведіть відгодоване теля та заколіть його! Будемо їсти та веселитись,
24 because this son of mine was dead, and lived again, and he was lost, and was found; and they began to be merry.
бо цей син мій був мертвий та ожив, пропав та знайшовся!» І почали веселитися.
25 And his elder son was in a field, and as, coming, he drew near to the house, he heard music and dancing,
А старший його син був у полі; і коли, повертаючись із поля, наблизився до дому, почув музику й танці.
26 and having called near one of the young men, he was inquiring what these things might be,
Покликавши одного зі слуг, запитав: «Що це таке?»
27 and he said to him, Your brother has arrived, and your father killed the fatted calf, because he received him back in health.
«Твій брат прийшов, – сказав той, – і твій батько заколов відгодоване теля, бо [його син] повернувся живий та здоровий».
28 And he was angry, and would not go in, therefore his father, having come forth, was pleading him;
Він розлютився та не схотів увійти в дім. Батько ж його, вийшовши, став його просити.
29 and he answering said to the father, Behold, so many years I serve you, and never did I transgress your command, and you never gave to me a kid that I might make merry with my friends;
Але він відповів своєму батькові: «Я стільки років служив тобі й ніколи не нехтував твоїм наказом, а ти жодного разу не дав мені й козенятка, щоб я повеселився з моїми друзями.
30 but when your son—this one who devoured your living with prostitutes—came, you killed to him the fatted calf.
Але коли прийшов цей син твій, що розтратив твоє майно з блудницями, ти заколов для нього відгодоване теля».
31 And he said to him, Child, you are always with me, and all my things are yours;
[Батько] відповів йому: «Дитино, ти завжди зі мною, і все, що в мене є, – твоє.
32 but to be merry, and to be glad, it was necessary, because this your brother was dead, and lived again, he was lost, and was found.”
Веселитися ж і радіти треба тому, що цей брат твій був мертвий та ожив, пропав та знайшовся».
