John 12
1 Jesus, therefore, six days before the Passover, came to Bethany, where Lazarus was, who had died, whom He raised out of the dead;
Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфа́нії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.
2 they made, therefore, a dinner to Him there, and Martha was ministering, and Lazarus was one of those reclining together with Him;
І для Нього вече́рю там спра́вили, а Марта прислуго́вувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.
3 Mary, therefore, having taken a pound of ointment of spikenard, of great price, anointed the feet of Jesus and wiped His feet with her hair, and the house was filled from the fragrance of the ointment.
А Марія взяла літру мира, — з найдоро́жчого на́рду паху́чого, і намасти́ла Ісусові но́ги, і воло́ссям своїм Йому но́ги обтерла. І пахощі мира наповнили дім!
4 Therefore one of His disciples—Judas Iscariot, of Simon, who is about to deliver Him up—says,
І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріо́тський, що мав Його видати:
5 “Why was this ointment not sold for three hundred denarii, and given to the poor?”
„Чому мира оцього за триста дина́рів не про́дано, та й не ро́здано вбогим?“
6 And he said this, not because he was caring for the poor, but because he was a thief, and had the bag, and what things were put in he was carrying.
А це він сказав не тому́, що про вбогих журився, а тому́, що був зло́дій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкида́ли.
7 Jesus, therefore, said, “Permit her; she has kept it for the day of My embalming,
І промовив Ісус: „Позостав її ти, — це вона на день по́хорону заховала Мені.
8 for you always have the poor with yourselves, and you do not always have Me.”
Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!“
9 Therefore, a great multitude of the Jews knew that He is there, and they came, not only because of Jesus, but that they may also see Lazarus, whom He raised out of the dead;
А на́товп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприхо́дили не з-за Ісуса Само́го, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.
10 and the chief priests took counsel, that they may also kill Lazarus,
А первосвященики змо́вилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,
11 because on account of him many of the Jews were going away, and were believing in Jesus.
бо багато з юдеїв з-за нього відхо́дили, та в Ісуса ввірували.
12 On the next day, a great multitude that came to the celebration, having heard that Jesus comes to Jerusalem,
А другого дня, коли бе́зліч наро́ду, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,
13 took the branches of the palms, and went forth to meet Him, and were crying, “Hosanna! Blessed [is] He who is coming in the Name of the LORD—the King of Israel”;
то взяли́ вони па́льмове ві́ття, і вийшли назу́стріч Йому та й кричали: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́! Цар Ізраїлів!“
14 and Jesus having found a young donkey sat on it, according as it is written,
Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:
15 “Do not fear, daughter of Zion, behold, your King comes, sitting on a colt of a donkey.”
„Не бійся, до́чко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи́ на ослі молодому!“
16 And His disciples did not know these things at first, but when Jesus was glorified, then they remembered that these things were having been written about Him, and these things they did to Him.
А учні Його спочатку́ того не зрозуміли були́, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому́.
17 The multitude, therefore, who are with Him, were testifying that He called Lazarus out of the tomb, and raised him out of the dead;
Тоді свідчив наро́д, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гро́бу, і воскресив його з мертвих.
18 because of this the multitude also met Him, because they heard of His having done this sign,
Через це й зустрів на́товп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.
19 therefore the Pharisees said among themselves, “You see that you do not gain anything, behold, the world went after Him.”
Фарисеї тоді між собою казали: „Ви бачите, що нічо́го не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!“
20 And there were certain Greeks out of those coming up that they may worship in the celebration,
А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі ге́ллени.
21 these then came near to Philip, who [is] from Bethsaida of Galilee, and were asking him, saying, “Lord, we wish to see Jesus”;
І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаї́ди Галілейської, і просили його та казали: „Ми хочемо, пане, побачити Ісуса“.
22 Philip comes and tells Andrew, and again Andrew and Philip tell Jesus.
Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.
23 And Jesus responded to them, saying, “The hour has come that the Son of Man may be glorified;
Ісус же їм відповідає, говорячи: „Надійшла́ година, щоб Син Лю́дський просла́вивсь.
24 truly, truly, I say to you, if the grain of the wheat, having fallen to the earth, may not die, itself remains alone; and if it may die, it bears much fruit;
Поправді, поправді кажу́ вам: коли зе́рно пшеничне, як у землю впаде́, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясни́й принесе́.
25 he who is cherishing his life will lose it, and he who is hating his life in this world will keep it to continuous life; (aiōnios g166)
Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж нена́видить душу свою на цім світі, — збереже її в вічне життя. (aiōnios g166)
26 if anyone may minister to Me, let him follow Me, and where I am, there My servant will be also; and if anyone may minister to Me—the Father will honor him.
Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошану́є Отець.
27 Now My soul has been troubled; and what will I say—Father, save Me from this hour? But because of this I came to this hour;
Затривожена зараз душа Моя. І що Я пові́м? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю́...
28 Father, glorify Your Name.” Therefore there came a voice out of Heaven, “I both glorified, and again I will glorify [it]”;
Прослав, Отче, Ім'я́ Своє!“Залуна́в тоді голос із неба: „І прославив, — і зно́ву прославлю!“
29 the multitude, therefore, having stood and heard, were saying that there has been thunder; others said, “A messenger has spoken to Him.”
А наро́д, що стояв і почув, говорив: „Загреміло"! Інші казали: „ Це ангол Йому говорив“!
30 Jesus answered and said, “This voice has not come because of Me, but because of you;
Ісус відповів і сказав: „Не для Мене цей голос луна́в, а для вас.
31 now is a judgment of this world, now will the ruler of this world be cast forth;
Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде ви́гнаний звідси тепер.
32 and I, if I may be lifted up from the earth, will draw all men to Myself.”
І, як буду підне́сений з землі, то до Себе Я всіх притягну́“.
33 And this He said signifying by what death He was about to die;
А Він це говорив, щоб зазна́чити, якою то смертю Він має померти.
34 the multitude answered Him, “We heard that the Christ remains out of the Law—throughout the age; and how do You say that it is required that the Son of Man be lifted up? Who is this—the Son of Man?” (aiōn g165)
А наро́д відповів Йому́: „Ми чули з Зако́ну, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Лю́дському Сину потрібно підне́сеному бути? Хто такий Цей Син Лю́дський?“ (aiōn g165)
35 Therefore Jesus said to them, “Yet a short time is the light with you; walk while you have the light, that darkness may not overtake you; and he who is walking in the darkness has not known where he goes;
І сказав їм Ісус: „Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас те́мрява не обгорну́ла. А хто в те́мряві ходить, не знає, куди він іде.
36 while you have the light, believe in the light, that you may become sons of light.” Jesus spoke these things, and having gone away, He was hid from them,
Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали“. Промовивши це, Ісус відійшов, і схова́вся від них.
37 yet He, having done so many signs before them, they were not believing in Him,
І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,
38 that the word of Isaiah the prophet might be fulfilled, which he said, “LORD, who gave credence to our report? And the arm of the LORD—to whom was it revealed?”
щоб спра́вдилось слово пророка Ісаї, який провіща́в: „Хто повірив тому́, що ми, Господи, чули, а Господнє раме́но кому́ об'яви́лось?“
39 Because of this they were not able to believe, that again Isaiah said,
Тому́ не могли вони вірити, що зно́ву Ісая прорік:
40 “He has blinded their eyes, and hardened their heart, that they might not see with the eyes, and understand with the heart, and turn, and I might heal them”;
„Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не наверну́лись, щоб Я їх уздоро́вив!“
41 Isaiah said these things when he saw His glory, and spoke of Him.
Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіща́в.
42 Still, however, out of the rulers many also believed in Him, but because of the Pharisees they were not confessing, that they might not be put out of the synagogue,
Проте́ багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, — щоб не вигнано їх із синагоги.
43 for they loved the glory of men more than the glory of God.
Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.
44 And Jesus cried and said, “He who is believing in Me, does not believe in Me, but in Him who sent Me;
А Ісус підняв голос, та й промовляв: „Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.
45 and He who is beholding Me, beholds Him who sent Me;
А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.
46 I—light to the world—have come, that everyone who is believing in Me may not remain in the darkness;
Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у те́мряві не зоставався.
47 and if anyone may hear My sayings, and not believe, I do not judge him, for I did not come that I might judge the world, but that I might save the world.
Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу́, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.
48 He who is rejecting Me, and not receiving My sayings, has one who is judging him, the word that I spoke, that will judge him in the last day,
Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю́: те слово, що Я говорив, — останнього дня воно бу́де судити його!
49 because I did not speak from Myself, but the Father who sent Me, He gave Me a command, what I may say, and what I may speak,
Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, — то Він Мені заповідь дав, що́ Я маю казати та що́ говорити.
