Luke 14
1 And it came to pass, as he went into the house of one of the chief Pharisees to eat bread on the sabbath day, that they watched him.
І сталось, як прийшов Він у господу до одного із старших фарисейських у суботу їсти хлїб, були й вони, назираючи Його.
2 And, behold, there was a certain man before him which had the dropsy.
І ось один чоловік у водянці (у водяній пухлинї) був перед Ним.
3 And Jesus answering spake unto the lawyers and Pharisees, saying, Is it lawful to heal on the sabbath day?
І озвавшись Ісус, рече до законників та Фарисеїв, глаголючи: Чи годить ся в суботу сцїляти?
4 And they held their peace. And he took [him], and healed him, and let him go;
Вони ж мовчали. І взявши сцїлив його, та й відпустив.
5 And answered them, saying, Which of you shall have an ass or an ox fallen into a pit, and will not straightway pull him out on the sabbath day?
І, озвавшись до них, рече: В кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи зараз не витягне його субітнього дня?
6 And they could not answer him again to these things.
І не змогли вони відказати Йому знов проти сього.
7 And he put forth a parable to those which were bidden, when he marked how they chose out the chief rooms; saying unto them,
Сказав же до запрошених приповість, постерігши, як перві місця вибирають, глаголючи до них:
8 When thou art bidden of any [man] to a wedding, sit not down in the highest room; lest a more honourable man than thou be bidden of him;
Коли запрошений ти від кого на весїллє, то не сідай на первому місці, щоб часом поважнїший тебе не був запрошений від него,
9 And he that bade thee and him come and say to thee, Give this man place; and thou begin with shame to take the lowest room.
і прийшовши той, хто запросив тебе й його, не сказав тобі: Дай сьому місце; а тодї доведеть ся тобі з соромом останнє місце заняти.
10 But when thou art bidden, go and sit down in the lowest room; that when he that bade thee cometh, he may say unto thee, Friend, go up higher: then shalt thou have worship in the presence of them that sit at meat with thee.
Нї, коди ти запрошений, прийшовши сїдай на останньому місці, щоб, як прийде, хто запросив тебе, сказав тобі: Друже, сїдай вище. Тодї буде тобі слава перед тими, що сидять з тобою.
11 For whosoever exalteth himself shall be abased; and he that humbleth himself shall be exalted.
Бо кожен, хто нести меть ся вгору, принизить ся, хто ж принизуєть ся, пійде вгору.
12 Then said he also to him that bade him, When thou makest a dinner or a supper, call not thy friends, nor thy brethren, neither thy kinsmen, nor [thy] rich neighbours; lest they also bid thee again, and a recompence be made thee.
Рече ж і тому, що запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелїв твоїх, нї братів твоїх, нї сусїд багатих; щоб часом і вони тебе не запросили, й не було тобі відплати.
13 But when thou makest a feast, call the poor, the maimed, the lame, the blind:
Нї, коли справляєш гостину, запрошуй убогих, калїк, кривих, слїпих;
14 And thou shalt be blessed; for they cannot recompense thee: for thou shalt be recompensed at the resurrection of the just.
то будеш блажен бо не мають чим віддати тобі; віддасть ся бо тобі увоскресенню праведних.
15 And when one of them that sat at meat with him heard these things, he said unto him, Blessed [is] he that shall eat bread in the kingdom of God.
Почувши ж се один з сидячихз Ним, каже Йому: Блажен, хто їсти ме хлїб у царстві Божім.
16 Then said he unto him, A certain man made a great supper, and bade many:
Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих;
17 And sent his servant at supper time to say to them that were bidden, Come; for all things are now ready.
і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове.
18 And they all with one [consent] began to make excuse. The first said unto him, I have bought a piece of ground, and I must needs go and see it: I pray thee have me excused.
І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу шити та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї.
19 And another said, I have bought five yoke of oxen, and I go to prove them: I pray thee have me excused.
А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прощу тебе, вибач мені.
20 And another said, I have married a wife, and therefore I cannot come.
А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти.
21 So that servant came, and shewed his lord these things. Then the master of the house being angry said to his servant, Go out quickly into the streets and lanes of the city, and bring in hither the poor, and the maimed, and the halt, and the blind.
І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнівившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди.
22 And the servant said, Lord, it is done as thou hast commanded, and yet there is room.
І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще в місце.
23 And the lord said unto the servant, Go out into the highways and hedges, and compel [them] to come in, that my house may be filled.
І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та силуй увійти, щоб повна була господа моя.
24 For I say unto you, That none of those men which were bidden shall taste of my supper.
Глаголю бо вам, що ніхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.
25 And there went great multitudes with him: and he turned, and said unto them,
Ійшло ж із Ним пребагато народу; й обернувшись рече до них:
26 If any [man] come to me, and hate not his father, and mother, and wife, and children, and brethren, and sisters, yea, and his own life also, he cannot be my disciple.
Коли хто приходить до мене й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й діти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути.
27 And whosoever doth not bear his cross, and come after me, cannot be my disciple.
І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм.
28 For which of you, intending to build a tower, sitteth not down first, and counteth the cost, whether he have [sufficient] to finish [it]?
Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченнє?
29 Lest haply, after he hath laid the foundation, and is not able to finish [it], all that behold [it] begin to mock him,
щоб часом, як положить він основину, та, не спроможеть ся скінчити, всі, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи:
30 Saying, This man began to build, and was not able to finish.
Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити.
31 Or what king, going to make war against another king, sitteth not down first, and consulteth whether he be able with ten thousand to meet him that cometh against him with twenty thousand?
Або який цар, ідучи на войну, ударити на другого царя, сївши перше не порадить ся, чи можливо з десятьма тисячами устояти проти того, хто з дванайцятьма тисячами йде на него.
32 Or else, while the other is yet a great way off, he sendeth an ambassage, and desireth conditions of peace.
Коли ж нї, то ще як той далеко, посли піславши, просить примирря.
33 So likewise, whosoever he be of you that forsaketh not all that he hath, he cannot be my disciple.
Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути,
34 Salt [is] good: but if the salt have lost his savour, wherewith shall it be seasoned?
Добро сіль; коли ж сіль вітріє, то чим приправити?
35 It is neither fit for the land, nor yet for the dunghill; [but] men cast it out. He that hath ears to hear, let him hear.
Нї в землю, нї в гній не годить ся вона; геть викидають її. Хто має уші слухати, нехай слухає.
