Job 41
1 Canst thou draw out leviathan with an hook? or his tongue with a cord [which] thou lettest down?
Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
2 Canst thou put an hook into his nose? or bore his jaw through with a thorn?
Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
3 Will he make many supplications unto thee? will he speak soft [words] unto thee?
Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
4 Will he make a covenant with thee? wilt thou take him for a servant for ever?
Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
5 Wilt thou play with him as [with] a bird? or wilt thou bind him for thy maidens?
Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
6 Shall the companions make a banquet of him? shall they part him among the merchants?
Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
7 Canst thou fill his skin with barbed irons? or his head with fish spears?
Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
8 Lay thine hand upon him, remember the battle, do no more.
Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
9 Behold, the hope of him is in vain: shall not [one] be cast down even at the sight of him?
Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
10 None [is so] fierce that dare stir him up: who then is able to stand before me?
Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
11 Who hath prevented me, that I should repay [him? whatsoever is] under the whole heaven is mine.
Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
12 I will not conceal his parts, nor his power, nor his comely proportion.
Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
13 Who can discover the face of his garment? [or] who can come [to him] with his double bridle?
Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
14 Who can open the doors of his face? his teeth [are] terrible round about.
Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
15 [His] scales [are his] pride, shut up together [as with] a close seal.
Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
16 One is so near to another, that no air can come between them.
Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
17 They are joined one to another, they stick together, that they cannot be sundered.
Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
18 By his neesings a light doth shine, and his eyes [are] like the eyelids of the morning.
Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
19 Out of his mouth go burning lamps, [and] sparks of fire leap out.
Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
20 Out of his nostrils goeth smoke, as [out] of a seething pot or caldron.
Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
21 His breath kindleth coals, and a flame goeth out of his mouth.
Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
22 In his neck remaineth strength, and sorrow is turned into joy before him.
Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
23 The flakes of his flesh are joined together: they are firm in themselves; they cannot be moved.
М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
24 His heart is as firm as a stone; yea, as hard as a piece of the nether [millstone].
Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
25 When he raiseth up himself, the mighty are afraid: by reason of breakings they purify themselves.
Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
26 The sword of him that layeth at him cannot hold: the spear, the dart, nor the habergeon.
Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
27 He esteemeth iron as straw, [and] brass as rotten wood.
За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
28 The arrow cannot make him flee: slingstones are turned with him into stubble.
Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
29 Darts are counted as stubble: he laugheth at the shaking of a spear.
Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
30 Sharp stones [are] under him: he spreadeth sharp pointed things upon the mire.
Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
31 He maketh the deep to boil like a pot: he maketh the sea like a pot of ointment.
Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
32 He maketh a path to shine after him; [one] would think the deep [to be] hoary.
Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
33 Upon earth there is not his like, who is made without fear.
Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
34 He beholdeth all high [things: ] he [is] a king over all the children of pride.
він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
