1 Corinthians 11
1 Be ye followers of me, even as I also [am] of Christ.
Будьте наслідувачами мене, як і я Христа!
2 Now I praise you, brethren, that ye remember me in all things, and keep the ordinances, as I delivered [them] to you.
Похваляю ж вас, браття, що ви все моє пам'ятаєте, і захо́вуєте так переда́ння, як я вам передав.
3 But I would have you know, that the head of every man is Christ; and the head of the woman [is] the man; and the head of Christ [is] God.
Хо́чу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова — Христос, а жінці голова — чоловік, голова ж Христові — Бог.
4 Every man praying or prophesying, having [his] head covered, dishonoureth his head.
Кожен чоловік, що молиться чи пророкує з головою покритою, — осоромлює він свою го́лову.
5 But every woman that prayeth or prophesieth with [her] head uncovered dishonoureth her head: for that is even all one as if she were shaven.
І кожна жінка, що молиться чи пророкує з головою відкритою, осоромлює тим свою го́лову, бо це є те саме, як була́ б вона виголена.
6 For if the woman be not covered, let her also be shorn: but if it be a shame for a woman to be shorn or shaven, let her be covered.
Бо коли жінка не покривається, хай стрижеться вона; коли ж жінці сором стри́гтися чи голитися, нехай покривається!
7 For a man indeed ought not to cover [his] head, forasmuch as he is the image and glory of God: but the woman is the glory of the man.
Отож, чоловік покривати голови не повинен, бо він образ і слава Бога, а жінка — чоловікові слава.
8 For the man is not of the woman; but the woman of the man.
Бо чоловік не походить від жінки, але жінка від чоловіка,
9 Neither was the man created for the woman; but the woman for the man.
не ство́рений бо чоловік ради жінки, але жінка ради чоловіка.
10 For this cause ought the woman to have power on [her] head because of the angels.
Тому жінка повина мати на голові знака вла́ди над нею, ради анголів.
11 Nevertheless neither is the man without the woman, neither the woman without the man, in the Lord.
Одначе в Господі ані чоловік без жінки, ані жінка без чоловіка.
12 For as the woman [is] of the man, even so [is] the man also by the woman; but all things of God.
Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку; а все — від Бога.
13 Judge in yourselves: is it comely that a woman pray unto God uncovered?
Поміркуйте самі між собою, чи присто́йне воно, щоб жінка молилася Богові непокрита?
14 Doth not even nature itself teach you, that, if a man have long hair, it is a shame unto him?
Чи ж природа сама вас не вчить, що коли чоловік запускає воло́сся, то безчестя для нього?
15 But if a woman have long hair, it is a glory to her: for [her] hair is given her for a covering.
Коли ж жінка ко́су запускає, — це слава для неї, бо замість покрива́ла да́на коса́ їй.
16 But if any man seem to be contentious, we have no such custom, neither the churches of God.
Коли ж хто сперечатися хоче, — ми такого звича́ю не маємо, ані Церкви́ Божі.
17 Now in this that I declare [unto you] I praise [you] not, that ye come together not for the better, but for the worse.
Пропонуючи це вам, я не хвалю́, що збираєтесь ви не на ліпше, а на гірше.
18 For first of all, when ye come together in the church, I hear that there be divisions among you; and I partly believe it.
Бо найперше, я чую, що як схо́дитесь ви на збо́ри, то між вами бувають поді́лення, у що почасти я й вірю.
19 For there must be also heresies among you, that they which are approved may be made manifest among you.
Бо мусять між вами й поділи бути, щоб відкрились між вами й досвідчені.
20 When ye come together therefore into one place, [this] is not to eat the Lord’s supper.
А далі, коли ви збираєтесь ра́зом, то не на те, щоб їсти Господню Вече́рю.
21 For in eating every one taketh before [other] his own supper: and one is hungry, and another is drunken.
Бо кожен спішить з'їсти власну вече́рю, і один голодує, а другий впивається.
22 What? have ye not houses to eat and to drink in? or despise ye the church of God, and shame them that have not? What shall I say to you? shall I praise you in this? I praise [you] not.
Хіба ж ви не маєте хат, щоб їсти та пити? Чи ви зневажаєте Божу Церкву, і осоромлюєте немаю́чих? Що маю сказати вам? Чи за це похвалю́ вас? Не похвалю́!
23 For I have received of the Lord that which also I delivered unto you, That the Lord Jesus the [same] night in which he was betrayed took bread:
Бо прийняв я від Господа, що й вам передав, що Господь Ісус ночі тієї, як ви́даний був, узяв хліб,
24 And when he had given thanks, he brake [it], and said, Take, eat: this is my body, which is broken for you: this do in remembrance of me.
подяку віддав, і переломив, і сказав: „Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас лома́ється. Це робіть на спомин про Мене!“
25 After the same manner also [he took] the cup, when he had supped, saying, This cup is the new testament in my blood: this do ye, as oft as ye drink [it], in remembrance of me.
Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: „Ця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки бу́дете пити, на спомин про Мене!“
26 For as often as ye eat this bread, and drink this cup, ye do shew the Lord’s death till he come.
Бо кожного ра́зу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, — смерть Господню звіщаєте, аж доки Він при́йде.
27 Wherefore whosoever shall eat this bread, and drink [this] cup of the Lord, unworthily, shall be guilty of the body and blood of the Lord.
Тому то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, — буде винний супроти тіла та крови Господньої!
28 But let a man examine himself, and so let him eat of [that] bread, and drink of [that] cup.
Нехай же люди́на випробо́вує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п'є.
29 For he that eateth and drinketh unworthily, eateth and drinketh damnation to himself, not discerning the Lord’s body.
Бо хто їсть і п'є негі́дно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п'є!
30 For this cause many [are] weak and sickly among you, and many sleep.
Через це поміж вами багато недужих та хворих, і багато-хто засну́ли.
31 For if we would judge ourselves, we should not be judged.
Бо коли б ми самі судили себе, то засу́джені ми не були́ б.
32 But when we are judged, we are chastened of the Lord, that we should not be condemned with the world.
Та засу́джені від Господа, караємося, щоб нас не засу́джено з світом.
33 Wherefore, my brethren, when ye come together to eat, tarry one for another.
Ось тому́, мої браття, схо́дячись на поживу, чека́йте один о́дного.
34 And if any man hunger, let him eat at home; that ye come not together unto condemnation. And the rest will I set in order when I come.
А коли хто голодний, нехай вдома він їсть, щоб не схо́дилися ви на о́суд. А про інше, як прийду́, заряджу́.
