Luke 18
1 And he spoke a parable unto them to this end, that men ought always to pray, and not to faint;
І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися за́вжди, і не занепада́ти духом,
2 Saying, There was in a city a judge, which feared not God, neither regarded man:
говорячи: „У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соро́мився.
3 And there was a widow in that city; and she came unto him, saying, Avenge me of mine adversary.
У тому ж місті вдова перебува́ла, що до нього ходила й казала: „Оборони мене від мого супроти́вника!“
4 And he would not for a while: but afterward he said within himself, Though I fear not God, nor regard man;
Але він довгий час не хотів. А зго́дом сказав сам до се́бе: „Хоч і Бога я не боюся, і людей не соро́млюся,
5 Yet because this widow troubles me, I will avenge her, lest by her continual coming she weary me.
але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму́ в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені“.
6 And the Lord said, Hear what the unjust judge says.
І промовив Господь: „Чи чуєте, що́ говорить суддя цей неправедний?
7 And shall not God avenge his own elect, which cry day and night unto him, though he bear long with them?
А чи ж Бог в оборону не ві́зьме обра́них Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і ба́риться Він щодо них?
8 I tell you that he will avenge them speedily. Nevertheless when the Son of man comes, shall he find faith on the earth?
Кажу вам, що Він їм незаба́ром подасть оборону! Та Син Лю́дський, як при́йде, чи Він на землі зна́йде віру?“
9 And he spoke this parable unto certain which trusted in themselves that they were righteous, and despised others:
А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо́ мали інших, Він притчу оцю розповів.
10 Two men went up into the temple to pray; the one a Pharisee, and the other a publican.
„Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, — один фарисе́й, а другий був ми́тник.
11 The Pharisee stood and prayed thus with himself, God, I thank you, that I am not as other men are, extortionists, unjust, adulterers, or even as this publican.
Фарисей, ставши, так молився про себе: „Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: зди́рщики, неправедні, перелю́бні, або як цей ми́тник.
12 I fast twice in the week, I give tithes of all that I possess.
Я по́щу два ра́зи на тиждень, даю десятину з усьо́го, що тільки надба́ю!“
13 And the publican, standing far off, would not lift up so much as his eyes unto heaven, but stroke upon his breast, saying, God be merciful to me a sinner.
А ми́тник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: „Боже, будь милости́вий до мене грішного!“
14 I tell you, this man went down to his house justified rather than the other: for every one that exalts himself shall be brought low; and he that humbles himself shall be exalted.
Говорю́ вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підно́ситься, — буде пони́жений, хто ж понижа́ється, — той піднесе́ться“.
15 And they brought unto him also infants, that he would touch them: but when his disciples saw it, they rebuked them.
До Нього ж прино́сили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.
16 But Jesus called them unto him, and said, Suffer little children to come unto me, and forbid them not: for of such is the kingdom of God.
А Ісус їх покликав та й каже: „Пустіте дітей, щоб до Мене прихо́дили, і не забороняйте їм, — бо таких Царство Боже.
17 Verily I say unto you, Whosoever shall not receive the kingdom of God as a little child shall in no wise enter therein.
Поправді кажу́ вам: Хто Божого Царства не при́йме, як дитя, той у нього не вві́йде!“
18 And a certain ruler asked him, saying, Good Master, what shall I do to inherit eternal life? (aiōnios g166)
І запитався Його один і́з нача́льникі́в, говорячи: „Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкува́ти вічне життя?“ (aiōnios g166)
19 And Jesus said unto him, Why call you me good? none is good, save one, that is, God.
Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, — тільки Сам Бог!
20 You know the commandments, Do not commit adultery, Do not kill, Do not steal, Do not bear false witness, Honour your father and your mother.
Знаєш заповіді: „Не чини пере́любу, не вбивай, не кради́, не свідку́й неправдиво, шануй свого батька та матір“.
21 And he said, All these have I kept from my youth up.
А він відказав: „Усе́ це я виконав від юна́цтва свого́!“
22 Now when Jesus heard these things, he said unto him, Yet lack you one thing: sell all that you have, and distribute unto the poor, and you shall have treasure in heaven: and come, follow me.
Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одно́го тобі ще бракує: Розпро́дай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, — і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!“
23 And when he heard this, he was very sorrowful: for he was very rich.
А він, коли почув це, то засумував, бо був ве́льми багатий.
24 And when Jesus saw that he was very sorrowful, he said, How hardly shall they that have riches enter into the kingdom of God!
Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: „Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!
25 For it is easier for a camel to go through a needle's eye, than for a rich man to enter into the kingdom of God.
Бо верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти“.
26 And they that heard it said, Who then can be saved?
Ті ж, що чули, спитали: „Хто́ ж тоді може спасти́ся?“
27 And he said, The things which are impossible with men are possible with God.
А Він відповів: „Неможливе лю́дям — можливе для Бога!“
28 Then Peter said, Lo, we have left all, and followed you.
І промовив Петро: „От усе ми покинули, — та й пішли за Тобою слідо́м“.
29 And he said unto them, Verily I say unto you, There is no man that has left house, or parents, or brethren, or wife, or children, for the kingdom of God's sake,
А Ісус відказав їм: „Поправді кажу́ вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружи́ну, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,
31 Then he took unto him the twelve, and said unto them, Behold, we go up to Jerusalem, and all things that are written by the prophets concerning the Son of man shall be accomplished.
І, взявши Дванадцятьо́х, промовив до них: „Оце в Єрусалим ми йдемо́, і все здійсни́ться, що́ писали Пророки про Лю́дського Сина.
32 For he shall be delivered unto the Gentiles, and shall be mocked, and spitefully pleaded, and spitted on:
Бо Він ви́даний буде поганам, і буде осмі́яний, і покривджений, і опльо́ваний.
33 And they shall scourge him, and put him to death: and the third day he shall rise again.
і, збичува́вши, уб'ють Його, — але третього дня Він воскресне!“
34 And they understood none of these things: and this saying (rhema) was hid from them, neither knew they the things which were spoken.
Та з цього нічо́го вони не збагну́ли, і ця річ перед ними закрита була́, і ска́заного вони не розуміли.
35 And it came to pass, that as he was come nigh unto Jericho, a certain blind man sat by the way side begging:
І сталось, як Він наближа́вся був до Єрихо́ну, один невидю́щий сидів при дорозі й просив.
36 And hearing the multitude pass by, he asked what it meant.
А коли він прочув, що проходить наро́д, то спитався: „Що́ це таке?“
37 And they told him, that Jesus of Nazareth passes by.
А йому відказали, що проходить Ісус Назаряни́н.
38 And he cried, saying, Jesus, you son of David, have mercy on me.
І став він кричати й казати: „Ісусе, Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
39 And they which went before rebuked him, that he should hold his peace: but he cried so much the more, You son of David, have mercy on me.
А ті, що попе́реду йшли, сварились на нього, щоб він замо́вк, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
40 And Jesus stood, and commanded him to be brought unto him: and when he was come near, he asked him,
І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той набли́зивсь до Нього, то Він запитався його:
41 Saying, What will you that I shall do unto you? And he said, Lord, that I may receive my sight.
„Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“А той відповів: „Господи, — нехай стану видю́щим!“
42 And Jesus said unto him, Receive your sight: your faith has saved you.
Ісус же до нього сказав. „Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!“
43 And immediately he received his sight, and followed him, glorifying God: and all the people, when they saw it, gave praise unto God.
І зараз видю́щим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали́ хвалу Богові.
