Luke 18
1 And he spoke a parable unto them to this end, that men ought always to pray, and not to faint;
Тоді [Ісус] розповів їм притчу про те, що їм треба завжди молитися та не занепадати духом.
2 Saying, There was in a city a judge, which feared not God, neither regarded man:
Він сказав: ―В одному місті був суддя, який не боявся Бога та не соромився людей.
3 And there was a widow in that city; and she came unto him, saying, Avenge me of mine adversary.
У тому ж місті була вдова, котра приходила до нього й просила: «Захисти мене від мого кривдника!»
4 And he would not for a while: but afterward he said within himself, Though I fear not God, nor regard man;
Деякий час він відмовлявся, але потім промовив до себе: «Хоч я і Бога не боюся, і людей не соромлюся,
5 Yet because this widow troubles me, I will avenge her, lest by her continual coming she weary me.
але через те, що ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила безперестанку й не докучала мені».
6 And the Lord said, Hear what the unjust judge says.
І сказав Господь: ―Почуйте, що каже неправедний суддя!
7 And shall not God avenge his own elect, which cry day and night unto him, though he bear long with them?
Так невже Бог не захистить Своїх обраних, котрі взивають до Нього день і ніч? Чи забариться Він?
8 I tell you that he will avenge them speedily. Nevertheless when the Son of man comes, shall he find faith on the earth?
Кажу вам: Він негайно захистить їх. Але коли прийде Син Людський, чи знайде Він віру на землі?
9 And he spoke this parable unto certain which trusted in themselves that they were righteous, and despised others:
Тим, хто був упевнений в особистій праведності та принижував інших, [Ісус] розповів таку притчу:
10 Two men went up into the temple to pray; the one a Pharisee, and the other a publican.
―Двоє чоловіків прийшли в Храм помолитися. Один був фарисеєм, а інший – митником.
11 The Pharisee stood and prayed thus with himself, God, I thank you, that I am not as other men are, extortionists, unjust, adulterers, or even as this publican.
Фарисей стояв і так собі молився: «Боже, дякую Тобі за те, що я не такий, як інші люди, – грабіжники, неправедні, невірні або як цей митник.
12 I fast twice in the week, I give tithes of all that I possess.
Я пощу двічі на тиждень, даю десятину зі всякого прибутку!»
13 And the publican, standing far off, would not lift up so much as his eyes unto heaven, but stroke upon his breast, saying, God be merciful to me a sinner.
А митник стояв здалека й не смів навіть очей звести на небо, але бив себе в груди та казав: «Боже, змилуйся наді мною, грішним!»
14 I tell you, this man went down to his house justified rather than the other: for every one that exalts himself shall be brought low; and he that humbles himself shall be exalted.
Кажу вам: цей чоловік повернувся додому виправданий, а не той; бо кожний, хто себе підносить, буде принижений, а хто себе принижує, буде піднесений.
15 And they brought unto him also infants, that he would touch them: but when his disciples saw it, they rebuked them.
Деякі люди приносили до Нього також і дітей, щоб Він доторкнувся до них [та благословив], але учні, побачивши це, забороняли їм.
16 But Jesus called them unto him, and said, Suffer little children to come unto me, and forbid them not: for of such is the kingdom of God.
Ісус покликав їх до себе й сказав: «Пустіть дітей приходити до Мене й не забороняйте їм, бо таким, як вони, належить Царство Боже.
17 Verily I say unto you, Whosoever shall not receive the kingdom of God as a little child shall in no wise enter therein.
Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде до нього!»
18 And a certain ruler asked him, saying, Good Master, what shall I do to inherit eternal life? (aiōnios g166)
Один із керівників сказав: ―Учителю добрий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне. (aiōnios g166)
19 And Jesus said unto him, Why call you me good? none is good, save one, that is, God.
Ісус відповів йому: ―Чому ти називаєш Мене добрим? Ніхто не є Добрий, окрім Самого Бога.
20 You know the commandments, Do not commit adultery, Do not kill, Do not steal, Do not bear false witness, Honour your father and your mother.
Ти знаєш заповіді: «Не чини перелюбу», «Не вбивай», «Не вкради», «Не обманюй», «Шануй твого батька та матір».
21 And he said, All these have I kept from my youth up.
Він же сказав: ―Усе це я зберіг змалку.
22 Now when Jesus heard these things, he said unto him, Yet lack you one thing: sell all that you have, and distribute unto the poor, and you shall have treasure in heaven: and come, follow me.
Почувши це, Ісус сказав йому: ―Одного тобі ще бракує: продай усе, що маєш, та роздай бідним, і матимеш скарб на небесах; а тоді приходь та слідуй за Мною.
23 And when he heard this, he was very sorrowful: for he was very rich.
Почувши це, він глибоко засмутився, адже був дуже багатий.
24 And when Jesus saw that he was very sorrowful, he said, How hardly shall they that have riches enter into the kingdom of God!
Ісус же, побачивши, що він засмутився, сказав: ―Як важко багатому ввійти в Царство Боже!
25 For it is easier for a camel to go through a needle's eye, than for a rich man to enter into the kingdom of God.
Адже легше верблюдові пройти через вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.
26 And they that heard it said, Who then can be saved?
Ті, що почули це, запитали: ―Хто ж тоді може бути спасенний?
27 And he said, The things which are impossible with men are possible with God.
[Ісус] відповів: ―Неможливе для людей – можливе для Бога.
28 Then Peter said, Lo, we have left all, and followed you.
Тоді Петро сказав: ―Ось ми залишили, що в нас було, та пішли за Тобою.
29 And he said unto them, Verily I say unto you, There is no man that has left house, or parents, or brethren, or wife, or children, for the kingdom of God's sake,
Він відповів: ―Істинно кажу вам: немає нікого, хто б залишив дім, дружину, дітей, батьків і братів заради Царства Божого
31 Then he took unto him the twelve, and said unto them, Behold, we go up to Jerusalem, and all things that are written by the prophets concerning the Son of man shall be accomplished.
[Ісус] узяв дванадцятьох та сказав їм: «Ось ми йдемо до Єрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського.
32 For he shall be delivered unto the Gentiles, and shall be mocked, and spitefully pleaded, and spitted on:
Він буде виданий язичникам, і насміхатимуться з Нього, і зневажатимуть Його, і плюватимуть на Нього.
33 And they shall scourge him, and put him to death: and the third day he shall rise again.
Будуть бичувати Його та вб’ють, але третього дня Він воскресне».
34 And they understood none of these things: and this saying (rhema) was hid from them, neither knew they the things which were spoken.
Та вони нічого з цього не зрозуміли. Ці слова були приховані від них, і вони не розуміли сказаного.
35 And it came to pass, that as he was come nigh unto Jericho, a certain blind man sat by the way side begging:
Коли ж Він наближався до Єрихона, один сліпий сидів біля дороги та просив милостиню.
36 And hearing the multitude pass by, he asked what it meant.
Почувши, що проходить натовп, він запитав, що відбувається.
37 And they told him, that Jesus of Nazareth passes by.
Йому сказали, що Ісус із Назарета проходить.
38 And he cried, saying, Jesus, you son of David, have mercy on me.
Тоді він закричав: ―Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!
39 And they which went before rebuked him, that he should hold his peace: but he cried so much the more, You son of David, have mercy on me.
Ті, що йшли попереду, почали докоряти йому, щоб він мовчав, але він ще голосніше закричав: ―Сину Давидів, змилуйся наді мною!
40 And Jesus stood, and commanded him to be brought unto him: and when he was come near, he asked him,
Ісус зупинився та звелів привести сліпого до Себе. Коли той наблизився до Нього, [Ісус] спитав його:
41 Saying, What will you that I shall do unto you? And he said, Lord, that I may receive my sight.
―Що хочеш, щоб Я зробив для тебе? Той відповів: ―Господи, щоб я знову бачив!
42 And Jesus said unto him, Receive your sight: your faith has saved you.
Ісус сказав йому: ―Прозрій! Віра твоя спасла тебе!
43 And immediately he received his sight, and followed him, glorifying God: and all the people, when they saw it, gave praise unto God.
І він умить прозрів та пішов за [Ісусом], прославляючи Бога. І весь народ, побачивши це, теж славив Бога.
