Luke 15
1 Then drew near unto him all the publicans and sinners for to hear him.
Усі митники та грішники приходили до [Ісуса], щоб послухати Його.
2 And the Pharisees and scribes murmured, saying, This man receiveth sinners, and eateth with them.
Але фарисеї та книжники нарікали кажучи: ―Він грішників приймає та їсть разом із ними.
3 And he spake this parable unto them, saying,
Тоді Він розповів їм притчу:
4 What man of you, having an hundred sheep, if he lose one of them, doth not leave the ninety and nine in the wilderness, and go after that which is lost, until he find it?
―Який чоловік із вас, маючи сто овець та загубивши одну з них, не залишить дев’яносто дев’ять у пустелі та не піде шукати загублену, доки не знайде її?
5 And when he hath found it, he layeth it on his shoulders, rejoicing.
І, знайшовши, з радістю покладе її на свої плечі.
6 And when he cometh home, he calleth together his friends and neighbours, saying unto them, Rejoice with me; for I have found my sheep which was lost.
Прийшовши додому, він покличе своїх друзів та сусідів, кажучи їм: «Радійте зі мною, бо я знайшов мою загублену вівцю».
7 I say unto you, that likewise joy shall be in heaven over one sinner that repenteth, more than over ninety and nine just persons, which need no repentance.
Кажу вам: на небі буде більше радості за одного грішника, що кається, ніж за дев’яноста дев’ятьох праведників, які не потребують покаяння.
8 Either what woman having ten pieces of silver, if she lose one piece, doth not light a candle, and sweep the house, and seek diligently till she find it?
Або яка жінка, маючи десять драхмта загубивши одну з них, не запалює світильника й не замітає в хаті, шукаючи уважно, доки не знайде?
9 And when she hath found it, she calleth her friends and her neighbours together, saying, Rejoice with me; for I have found the piece which I had lost.
А знайшовши, кличе приятельок та сусідок і каже: «Радійте зі мною, бо я знайшла загублену драхму».
10 Likewise, I say unto you, there is joy in the presence of the angels of YHWH over one sinner that repenteth.
Такою, кажу вам, є радість ангелів Божих за одного грішника, який кається.
11 And he said, A certain man had two sons:
Він також сказав: ―Один чоловік мав двох синів.
12 And the younger of them said to his father, Father, give me the portion of goods that falleth to me. And he divided unto them his living.
Молодший із них сказав батькові: «Батьку, дай мені мою частину спадщини». І той поділив між ними майно.
13 And not many days after the younger son gathered all together, and took his journey into a far country, and there wasted his substance with riotous living.
Через декілька днів молодший син, зібравши все, відправився в далекий край і там розтратив усе своє майно, живучи розпусно.
14 And when he had spent all, there arose a mighty famine in that land; and he began to be in want.
Коли ж він усе витратив, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати.
15 And he went and joined himself to a citizen of that country; and he sent him into his fields to feed swine.
І пішов та пристав до одного з жителів того краю, а той послав його на свої поля пасти свиней.
16 And he would fain have filled his belly with the husks that the swine did eat: and no man gave unto him.
Він бажав би наїстися хоча б стручками ріжкового дерева, які їли свині, але ніхто не давав йому.
17 And when he came to himself, he said, How many hired servants of my father's have bread enough and to spare, and I perish with hunger!
Опам’ятавшись, він сказав: «Скільки наймитів мого батька мають хліба вдосталь, а я тут помираю з голоду!
18 I will arise and go to my father, and will say unto him, Father, I have sinned against heaven, and before thee,
Встану, піду до свого батька та скажу йому: „Батьку, согрішив я проти Неба та проти тебе
19 And am no more worthy to be called thy son: make me as one of thy hired servants.
і вже не достойний називатися твоїм сином. Прийми мене, як одного з твоїх наймитів!“»
20 And he arose, and came to his father. But when he was yet a great way off, his father saw him, and had compassion, and ran, and fell on his neck, and kissed him.
І, вставши, пішов до свого батька. Коли він був ще далеко, батько побачив його, змилосердився над ним та побіг до нього, обійняв його та почав цілувати.
21 And the son said unto him, Father, I have sinned against heaven, and in thy sight, and am no more worthy to be called thy son.
Син промовив до нього: «Батьку! Я согрішив проти Неба й проти тебе і вже недостойний називатися твоїм сином!»
22 But the father said to his servants, Bring forth the best robe, and put it on him; and put a ring on his hand, and shoes on his feet:
Батько ж промовив до своїх рабів: «Принесіть швидко найкращу одежу, одягніть його і дайте перстень йому на руку та взуття на ноги!
23 And bring hither the fatted calf, and kill it; and let us eat, and be merry:
Приведіть відгодоване теля та заколіть його! Будемо їсти та веселитись,
24 For this my son was dead, and is alive again; he was lost, and is found. And they began to be merry.
бо цей син мій був мертвий та ожив, пропав та знайшовся!» І почали веселитися.
25 Now his elder son was in the field: and as he came and drew nigh to the house, he heard musick and dancing.
А старший його син був у полі; і коли, повертаючись із поля, наблизився до дому, почув музику й танці.
26 And he called one of the servants, and asked what these things meant.
Покликавши одного зі слуг, запитав: «Що це таке?»
27 And he said unto him, Thy brother is come; and thy father hath killed the fatted calf, because he hath received him safe and sound.
«Твій брат прийшов, – сказав той, – і твій батько заколов відгодоване теля, бо [його син] повернувся живий та здоровий».
28 And he was angry, and would not go in: therefore came his father out, and intreated him.
Він розлютився та не схотів увійти в дім. Батько ж його, вийшовши, став його просити.
29 And he answering said to his father, Lo, these many years do I serve thee, neither transgressed I at any time thy commandment: and yet thou never gavest me a kid, that I might make merry with my friends:
Але він відповів своєму батькові: «Я стільки років служив тобі й ніколи не нехтував твоїм наказом, а ти жодного разу не дав мені й козенятка, щоб я повеселився з моїми друзями.
30 But as soon as this thy son was come, which hath devoured thy living with harlots, thou hast killed for him the fatted calf.
Але коли прийшов цей син твій, що розтратив твоє майно з блудницями, ти заколов для нього відгодоване теля».
31 And he said unto him, Son, thou art ever with me, and all that I have is thine.
[Батько] відповів йому: «Дитино, ти завжди зі мною, і все, що в мене є, – твоє.
32 It was meet that we should make merry, and be glad: for this thy brother was dead, and is alive again; and was lost, and is found.
Веселитися ж і радіти треба тому, що цей брат твій був мертвий та ожив, пропав та знайшовся».
