Psalms 22
1 My God, my God, why have you forsaken me? why are you so far from helping me, and from the words of my roaring?
Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!
2 O my God, I cry in the day time, but you hear not; and in the night season, and am not silent.
Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
3 But you are holy, O you that inhabit the praises of Israel.
Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
4 Our fathers trusted in you: they trusted, and you did deliver them.
На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.
5 They cried to you, and were delivered: they trusted in you, and were not confounded.
До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.
6 But I am a worm, and no man; a reproach of men, and despised of the people.
А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
7 All they that see me laugh me to scorn: they shoot out the lip, they shake the head, saying,
Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!
8 He trusted on the LORD that he would deliver him: let him deliver him, seeing he delighted in him.
„Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“
9 But you are he that took me out of the womb: you did make me hope when I was on my mother’s breasts.
Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
10 I was cast on you from the womb: you are my God from my mother’s belly.
На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
11 Be not far from me; for trouble is near; for there is none to help.
Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!
12 Many bulls have compassed me: strong bulls of Bashan have beset me round.
Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,
13 They gaped on me with their mouths, as a ravening and a roaring lion.
на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!
14 I am poured out like water, and all my bones are out of joint: my heart is like wax; it is melted in the middle of my bowels.
Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.
15 My strength is dried up like a potsherd; and my tongue sticks to my jaws; and you have brought me into the dust of death.
Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
16 For dogs have compassed me: the assembly of the wicked have enclosed me: they pierced my hands and my feet.
Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
17 I may tell all my bones: they look and stare on me.
Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
18 They part my garments among them, and cast lots on my clothing.
Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
19 But be not you far from me, O LORD: O my strength, haste you to help me.
А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
20 Deliver my soul from the sword; my darling from the power of the dog.
Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!
21 Save me from the lion’s mouth: for you have heard me from the horns of the unicorns.
Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.
22 I will declare your name to my brothers: in the middle of the congregation will I praise you.
Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!
23 You that fear the LORD, praise him; all you the seed of Jacob, glorify him; and fear him, all you the seed of Israel.
Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
24 For he has not despised nor abhorred the affliction of the afflicted; neither has he hid his face from him; but when he cried to him, he heard.
бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!
25 My praise shall be of you in the great congregation: I will pay my vows before them that fear him.
Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
26 The meek shall eat and be satisfied: they shall praise the LORD that seek him: your heart shall live for ever.
будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
27 All the ends of the world shall remember and turn to the LORD: and all the kindreds of the nations shall worship before you.
Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,
28 For the kingdom is the LORD’s: and he is the governor among the nations.
бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!
29 All they that be fat on earth shall eat and worship: all they that go down to the dust shall bow before him: and none can keep alive his own soul.
Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!
30 A seed shall serve him; it shall be accounted to the Lord for a generation.
Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.
31 They shall come, and shall declare his righteousness to a people that shall be born, that he has done this.
При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!
