< Deuteronomy 32 >

1 Give ear, O you heavens, and I will speak; and hear, O earth, the words of my mouth.
„Слухай, небо, а я говори́тиму, і хай почує земля мову уст моїх!
2 My doctrine shall drop as the rain, my speech shall distil as the dew, as the small rain on the tender herb, and as the showers on the grass:
Нехай ллється наука моя, мов той дощ, хай тече, як роса́, моя мова, як кра́плі дощу на траву, та як зли́ва на зелень.
3 Because I will publish the name of the LORD: ascribe you greatness to our God.
Як буду я кли́кати Йме́ння Господнє, то славу віддайте ви нашому Богові!
4 He is the Rock, his work is perfect: for all his ways are judgment: a God of truth and without iniquity, just and right is he.
Він Скеля, а діло Його доскона́ле, всі бо дороги Його справедливі, — Бог вірний, і кривди немає в Ньому, справедли́вий і праведний Він.
5 They have corrupted themselves, their spot is not the spot of his children: they are a perverse and crooked generation.
Зіпсу́лись вони, — не Його то сини́, покоління невірне й покру́чене.
6 Do you thus requite the LORD, O foolish people and unwise? is not he your father that has bought you? has he not made you, and established you?
Чи тим віддасте́ Господе́ві, наро́де нікче́мний й немудрий? Чи ж не Він — Ба́тько твій, твій Творе́ць? Він тебе вчинив, і Він міцно поставив тебе.
7 Remember the days of old, consider the years of many generations: ask your father, and he will show you; your elders, and they will tell you.
Пам'ятай про дні давні, розважайте про ро́ки усіх поколі́нь, — запитай свого ба́тька, і покаже тобі твоїх тих старши́х, а вони тобі скажуть.
8 When the Most High divided to the nations their inheritance, when he separated the sons of Adam, he set the bounds of the people according to the number of the children of Israel.
Як Всевишній наро́дам спа́док давав, коли Він розділяв синів лю́дських, Він поставив границі наро́дам за числом Ізраїлевих синів.
9 For the LORD’s portion is his people; Jacob is the lot of his inheritance.
Бо частка Господня — наро́д Його, Яків — відмі́ряний у́діл спа́дщини Його.
10 He found him in a desert land, and in the waste howling wilderness; he led him about, he instructed him, he kept him as the apple of his eye.
Знайшов Він його на пустинній землі та в степу́ завива́ння пусте́льних гієн, та й його оточи́в, уважав Він за ним, зберіга́в Він його, як зіни́цю оту́ свого ока.
11 As an eagle stirs up her nest, flutters over her young, spreads abroad her wings, takes them, bears them on her wings:
Як гніздо́ своє будить орел, як ширя́є він понад своїми маля́тами, крила свої простягає, бере їх, та носить їх він на раме́ні крилатім своїм, —
12 So the LORD alone did lead him, and there was no strange god with him.
так Господь Сам прова́див його, а бога чужого при нім не було́.
13 He made him ride on the high places of the earth, that he might eat the increase of the fields; and he made him to suck honey out of the rock, and oil out of the flinty rock;
Він його садови́в на висо́тах землі, і він їв польові́ врожа́ї, Він медом із скелі його годува́в, і оливою з ске́льного кре́меня,
14 Butter of cows, and milk of sheep, with fat of lambs, and rams of the breed of Bashan, and goats, with the fat of kidneys of wheat; and you did drink the pure blood of the grape.
маслом з худоби великої та молоком від худоби дрібно́ї, ра́зом із лоєм ягнят та бара́нів з Баша́ну й козлів, ра́зом з такою пшеницею, як лій на нирка́х, і кров виноградної я́годи пив ти вином.
15 But Jeshurun waxed fat, and kicked: you are waxen fat, you are grown thick, you are covered with fatness; then he forsook God which made him, and lightly esteemed the Rock of his salvation.
I потовстів Єшуру́н та й брика́тися став. І ти потовсті́в, погрубів, став гладки́й. І покинув він Бога, що його створи́в, і Ске́лю спасі́ння свого злегкова́жив.
16 They provoked him to jealousy with strange gods, with abominations provoked they him to anger.
Чужими богами Його роздражни́ли, Його розгніви́ли своїми гидо́тами.
17 They sacrificed to devils, not to God; to gods whom they knew not, to new gods that came newly up, whom your fathers feared not.
Вони де́монам жертви складали, не Богу, складали бога́м, що не відали їх, нови́м, що недавно прийшли, — не лякалися їх батьки ваші!
18 Of the Rock that begat you you are unmindful, and have forgotten God that formed you.
Забуваєш ти Ске́лю, Яка породила тебе, і забуваєш ти Бога, що тебе народив.
19 And when the LORD saw it, he abhorred them, because of the provoking of his sons, and of his daughters.
I побачив Госпо́дь, та й знена́видів їх, через гнів на синів Своїх і на дочо́к Своїх,
20 And he said, I will hide my face from them, I will see what their end shall be: for they are a very fraudulent generation, children in whom is no faith.
та й сказав: „Лице Я Своє заховаю від них, побачу, який їх кіне́ць, бо вони покоління розбе́щене, діти, що в них нема віри.
21 They have moved me to jealousy with that which is not God; they have provoked me to anger with their vanities: and I will move them to jealousy with those which are not a people; I will provoke them to anger with a foolish nation.
Роздражни́ли Мене вони тим, хто не Бог, Мене розгніви́ли своїми марно́тами, тому роздражню́ Я їх тим, хто не наро́д, — нерозумним наро́дом розгніваю їх.
22 For a fire is kindled in my anger, and shall burn to the lowest hell, and shall consume the earth with her increase, and set on fire the foundations of the mountains. (Sheol h7585)
Бо був загорівся огонь Мого гні́ву, і пали́вся він аж до шео́лу найглибшого, і він землю поїв та її врожай, і спалив був підва́лини гір. (Sheol h7585)
23 I will heap mischiefs on them; I will spend my arrows on them.
Я на них нагрома́джу нещастя, зуживу́ Свої стріли на них.
24 They shall be burnt with hunger, and devoured with burning heat, and with bitter destruction: I will also send the teeth of beasts on them, with the poison of serpents of the dust.
Будуть ви́снажені вони голодом, і поїджені будуть огнем та зара́зою лютою, і зу́ба звіри́ни нашлю́ Я на них, з отрутою плазуні́в по землі.
25 The sword without, and terror within, shall destroy both the young man and the virgin, the suckling also with the man of gray hairs.
Надворі́ забива́тиме меч, а в кімна́тах — страхі́ття, як юнака́, так і ді́вчину, грудне́ немовля́ з чоловіком поси́вілим.
26 I said, I would scatter them into corners, I would make the remembrance of them to cease from among men:
Я сказав: Повигу́блюю їх, відірву́ від людей їхню пам'ять,
27 Were it not that I feared the wrath of the enemy, lest their adversaries should behave themselves strangely, and lest they should say, Our hand is high, and the LORD has not done all this.
та це Я відклав з-за ворожого гніву, щоб проти́вники їх не згорди́лися, щоб вони не сказали: Підне́слася наша рука, і не Господь учинив усе це.
28 For they are a nation void of counsel, neither is there any understanding in them.
Бо вони — люд безрадний, і нема в них розумува́ння.
29 O that they were wise, that they understood this, that they would consider their latter end!
Коли б були мудрі вони, зрозуміли б оце, розсудили б були́ про кінець свій.
30 How should one chase a thousand, and two put ten thousand to flight, except their Rock had sold them, and the LORD had shut them up?
Як може один гнати тисячу, а два — проганять десять тисяч, коли то не те, що їх продала́ їхня Скеля, і Господь видав їх?
31 For their rock is not as our Rock, even our enemies themselves being judges.
Не така бо їх скеля, як наша та Ске́ля, хай су́дять самі вороги.
32 For their vine is of the vine of Sodom, and of the fields of Gomorrah: their grapes are grapes of gall, their clusters are bitter:
Бо їх виноград — з винограду содо́мського та з піль тих гомо́рських, винні ягоди їхні — отру́йні то я́годи, вони гро́на гірко́ти для них.
33 Their wine is the poison of dragons, and the cruel venom of asps.
вино їхнє — зміїна отру́та і гадю́ча поги́бельна їдь!
34 Is not this laid up in store with me, and sealed up among my treasures?
Чи за́мкнене в Мене не це, у скарбни́цях Моїх запеча́тане?
35 To me belongs vengeance and recompense; their foot shall slide in due time: for the day of their calamity is at hand, and the things that shall come on them make haste.
Моя пі́мста й відпла́та на час, коли їхня нога́ посковзне́ться, бо близьки́й день поги́белі їх, поспішає майбутнє для них.
36 For the LORD shall judge his people, and repent himself for his servants, when he sees that their power is gone, and there is none shut up, or left.
Бо розсудить Господь Свій наро́д, і змилосе́рдиться Він над Своїми рабами, як побачить, що їхня рука ослабі́ла, і нема ні невільного, ані вільного.
37 And he shall say, Where are their gods, their rock in whom they trusted,
І Він скаже тоді: Де їх бо́ги, де скеля, що в ній поховались вони,
38 Which did eat the fat of their sacrifices, and drank the wine of their drink offerings? let them rise up and help you, and be your protection.
що їли вони лій кривавих їх же́ртов, пили вино же́ртов їх литих? Нехай встануть і вам допоможуть, і хай будуть покровом для вас.
39 See now that I, even I, am he, and there is no god with me: I kill, and I make alive; I wound, and I heal: neither is there any that can deliver out of my hand.
Побачте тепер, що Я — Я є Той, і Бога немає крім Мене. Побиваю й ожи́влюю Я, і не врятує ніхто від Моєї руки.
40 For I lift up my hand to heaven, and say, I live for ever.
Бо до неба підно́шу Я руку Свою та й кажу́: Я навіки Живий!
41 If I whet my glittering sword, and my hand take hold on judgment; I will render vengeance to my enemies, and will reward them that hate me.
Поправді кажу вам: Я ві́стря Свого меча нагострю́, і рука Моя схо́питься суду, тоді відімщу́ Я Своїм ворогам, і Своїм ненави́сникам Я відплачу́.
42 I will make my arrows drunk with blood, and my sword shall devour flesh; and that with the blood of the slain and of the captives, from the beginning of revenges on the enemy.
Я стріли Свої понапо́юю кров'ю, — а Мій меч поїда́тиме м'ясо, кров'ю забитого й бра́нця, головами кучма́тими ворога.
43 Rejoice, O you nations, with his people: for he will avenge the blood of his servants, and will render vengeance to his adversaries, and will be merciful to his land, and to his people.
Радійте, погани, з наро́дом Його, бо Він відімсти́ться за кров Своїх всіх рабів, і пі́мсту поверне Своїм ворогам, і ви́купить землю Свою, Свій наро́д“.
44 And Moses came and spoke all the words of this song in the ears of the people, he, and Hoshea the son of Nun.
І прийшов Мойсей, і промовляв всі слова́ цієї пісні до ушей наро́ду, він та Ісус, син Нави́нів.
45 And Moses made an end of speaking all these words to all Israel:
А коли Мойсей скінчи́в промовляти всі ці слова до всього Ізраїля,
46 And he said to them, Set your hearts to all the words which I testify among you this day, which you shall command your children to observe to do, all the words of this law.
то сказав він до них: „Приложіть свої серця́ до всіх тих слів, які я сьогодні чинив свідками проти вас, що ви накажете їх своїм синам, щоб додержували виконувати всі слова́ цього Зако́ну.
47 For it is not a vain thing for you; because it is your life: and through this thing you shall prolong your days in the land, where you go over Jordan to possess it.
Бо це для вас не слово порожнє, — воно життя ваше, і цим словом ви продо́вжите дні на цій землі, куди ви перехо́дите Йордан, щоб посісти її“.
48 And the LORD spoke to Moses that selfsame day, saying,
І Господь промовляв до Мойсея того самого дня, говорячи:
49 Get you up into this mountain Abarim, to mount Nebo, which is in the land of Moab, that is over against Jericho; and behold the land of Canaan, which I give to the children of Israel for a possession:
„Вийди на ту го́ру Аварім, на гору Нево́, що в моавському кра́ї, що навпроти Єрихону, і побач ханаанський край, що Я даю Ізраїлевим синам на володіння.
50 And die in the mount where you go up, and be gathered to your people; as Aaron your brother died in mount Hor, and was gathered to his people:
І вмри на горі, куди ти вийдеш, і долучися до своєї рідні, як помер був твій брат Ааро́н на Гор-горі, і долучився до своєї рідні,
51 Because you trespassed against me among the children of Israel at the waters of MeribahKadesh, in the wilderness of Zin; because you sanctified me not in the middle of the children of Israel.
за те, що ви спроневі́рилися були Мені серед Ізраїлевих синів при воді Меріви в Кадешу на пустині Цін, за те, що ви не освятили Мене серед Ізра́їлевих синів.
52 Yet you shall see the land before you; but you shall not go thither to the land which I give the children of Israel.
Бо знавпроти побачиш ти той край, та не вві́йдеш туди, до того кра́ю, що Я даю Ізраїлевим синам“.

< Deuteronomy 32 >