Mark 6
1 AND he went out thence, and came into his native country; and his disciples followed him.
І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слідом за Ним ученики Його.
2 And when the sabbath came, he began to teach in the synagogue: and many when they heard him were amazed, saying, Whence hath this man these things? and what is the wisdom given to him, that even such miracles are done by his hands?
І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум, даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся?
3 Is not this the carpenter, the son of Mary, the brother of James and Joses, and Judah and Simon? and are not his sisters here with us? And they were offended at him.
Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним.
4 Then said Jesus unto them, A prophet is not without honour, save in his native place, and among his relations, and in his own family.
Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країні своїй, та в родині, і в домівці своїй.
5 And he could not do there any miracle, except that laying his hands on a few sick persons he cured them.
І не міг там ніякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх.
6 And he marvelled at their infidelity. And he went about the villages around, teaching.
І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи.
7 And called the twelve, and began to send them two and two, and gave them authority over unclean spirits.
І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими;
8 And he commanded them, that they should take nothing for the journey, except a staff only; neither scrip, nor bread, nor even brass money in their purse:
і звелїв їм, щоб нічого не брали на дорогу, тільки одну палицю: ні торбини, нї хліба, ні у черес грошей,
9 wearing sandals, and not to be clothed with two coats.
щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежині.
10 And he said unto them, Wheresoever ye enter into a family, there abide until ye depart thence.
І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля.
11 And as many as shall not receive you, neither hearken to you, when ye go from thence, shake off the dust from beneath your feet, for a testimony against them. Verily I say unto you, It shall be more tolerable for Sodom and Gomorrah in the day of judgment, than for that city.
А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусіть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуваннє їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, ніж городові тому.
12 And going forth, they preached, that men should repent.
І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись.
13 And they cast out many devils, and anointed with oil many sick persons, and cured them.
І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли.
14 And king Herod heard it (for his name was celebrated), and he said, This is John the Baptist, he is risen from the dead, and therefore miracles are wrought by him.
І дочувся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него.
15 Others said, That it is Elias; and others said, He is a prophet, or as one of the prophets.
Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків.
16 But when Herod heard it, he said, This is John whom I beheaded; he is risen from the dead.
Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих.
17 For Herod himself had sent and seized upon John, and bound him in prison, for Herodias’ sake, his brother Philip’s wife; because he had married her.
Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темниці за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею.
18 For John said to Herod, It is not lawful for thee to have thy brother’s wife.
Сказав бо Иоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого.
19 Therefore Herodias bore him a rooted resentment, and would have slain him; yet could not:
Іродияда ж лютувала на него, й, хотіла його вбити, та не могла.
20 for Herod feared John, knowing him to be a righteous and holy man; and paid great attention to him and when he heard him, did many things, and heard him with delight.
Ірод бо боявсь Иоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав.
21 And a favourable day being come for her purpose, when Herod on his birth-day made a supper for his nobles, and military commanders, and the principal personages of Galilee;
Як же настав день нагідний, кали Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським,
22 and the daughter of this Herodias coming in, and dancing, and delighting Herod, and his company, the king said to the damsel, Ask me whatsoever thou wilt, and I will give it thee.
і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й, тим, що сиділи з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі.
23 And he swore unto her, That whatsoever thou shalt ask, I will give thee, even to the half of my kingdom.
І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хочби й половину царства мого.
24 Then she went out and said to her mother, What shall I ask? and she said, The head of John the Baptist.
Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя.
25 And she came in immediately with eagerness to the king, and asked, saying, I desire that thou wilt give me on the spot, in a charger, the head of John the Baptist.
І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, шоб менї дав зараз на блюді голову Йоана Хрестителя.
26 And the king was exceedingly sorry; yet on account of his oath, and those who sat with him, he would not refuse her.
І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сиділи, не хотів їй відмовити.
27 And the king immediately sending a centinel, commanded his head to be brought thither: and he went, and beheaded him in the prison,
І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темниці.
28 and brought his head in a charger, and gave it to the damsel, and the damsel gave it to her mother.
І приніс голову його на блюдї, і дав її дівиці, а дївиця дала її матері своїй.
29 And when his disciples heard it, they came and took up his corpse, and laid it in a sepulchre.
І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тіло його, та й положили його в гробі.
30 And the disciples came together unto Jesus, and told him all things, both what they had done, and what they had taught.
І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали.
31 And he said unto them, Come ye yourselves apart into a desert place, and repose a little while: for there were multitudes coming and going, so that they had not even time to eat.
І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть ніколи було їм їсти.
32 And they went into a desert place in a vessel privately.
І поплили в пусте місце човном, окроме.
33 And the multitudes observed them going off, and many knew him, and ran thither on foot out of all the cities, and got before them, and came together unto him.
І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усіх городів, та й випередили їх, і посходились до Него.
34 And Jesus, when he landed, saw a vast multitude, and was moved with companion towards them, for they were as sheep having no shepherd: and he began to teach them many things.
І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівці, не маючі пастиря, і почав навчати їх багато.
35 And when great part of the day was already gone, his disciples coming to him said, This is a desert place, and much of the day is already gone:
І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, -
36 send them away, that they may go into the country places and villages around, and buy themselves bread; for they have nothing to eat.
відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти.
37 But he answering said unto them, Give ye them to eat. And they say unto him, Shall we go and buy the value of two hundred denarii, in loaves, and give them to eat?
Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти?
38 But he said to them, How many loaves have ye? go and see. And when they knew, they said, Five, and two fishes.
Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві рибі.
39 And he commanded them to seat them all by companies on the green grass:
І звелів їм садовити всіх купа коло купи на зеленій траві,
40 and they lay along row against row, a hundred deep, and fifty wide.
і посідали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням.
41 And taking the five loaves and the two fishes, he looked up to heaven, and blessed, and brake the loaves, and gave them to the disciples, that they should set them before them, and the two fishes he divided among them all.
І, взявши пять хлїбів та дві рибі, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві рибі поділив усїм.
42 And they did all eat, and were filled:
І їли всі, й наситились.
43 and they took up twelve baskets full of the fragments, and of the fishes.
І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб.
44 And they who did eat of the loaves, were about five thousand men.
А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка.
45 And immediately he compelled his disciples to go on board the vessel, and to go before him to the other side, to Bethsaida, while he sent the multitude away.
І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду 'д Витсаїдї, поки сам одпустить народ.
46 And having bid them farewell, he went into a mountain to pray.
І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись.
47 And when the evening was come, the vessel was in the midst of the sea, and himself alone on the land.
І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землі.
48 And he saw them greatly fatigued with rowing, for the wind was contrary to them: and about the fourth watch of the night he cometh to them, walking upon the sea, and seemed intending to pass by them.
І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотів минути їх.
49 But when they saw him walking upon the sea, they thought it was an apparition, and screamed out:
Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали:
50 for they all saw him, and were greatly agitated: and straitway he spoke to them, and said, Take courage, it is I, be not terrified.
всі бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.
51 And he went up to them into the vessel, and the wind ceased and they were beyond all imagination amazed in themselves, and lost in wonder.
І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.
52 For they reflected not upon the loaves, for their heart was hardened.
Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх засліплене.
53 And when they had passed over, they came to the land of Gennesareth, and went on shore.
І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили.
54 And when they came out of the vessel, immediately perceiving him,
І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його,
55 running through all parts of that country, they began to carry about on couches those who were afflicted with diseases, wherever they heard that he was.
кинулись по всій тій околиці, та й почади приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть.
56 And wherever they entered into villages or cities, or country places, they laid the sick in the streets, and besought him that they might touch, if but the fringe on his garment; and as many as touched it, were cured.
І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.
