Luke 20
1 And it came to pass, on one of those days, He teaching the people in the temple, and preaching the gospel, the priests, and scribes, along with the elders stood up against Him;
Одного дня, коли [Ісус] навчав народ у Храмі, проповідуючи Добру Звістку, до Нього підійшли первосвященники, книжники та старійшини
2 and they spoke to Him, saying, Tell us by what authority you are doing these things? Who is the one having given you this authority?
й запитали Його: ―Скажи нам, якою владою Ти це робиш? Або хто дав Тобі таку владу?
3 And responding He said to them, I will ask you one word; and you tell me:
[Ісус] сказав їм у відповідь: ―Запитаю і Я вас про одне. Скажіть Мені:
4 Was the baptism of John from heaven, or from men?
Іванове хрещення було з Неба чи від людей?
5 And they reason among themselves saying, If we may say it is from heaven; He will say, Why did you not believe on him?
Вони ж стали говорити між собою: ―Якщо скажемо: «З неба», Він запитає: «Чому ж ви не повірили йому?»
6 And if we may say, From men; all the people will stone us: for they are persuaded that John was a prophet.
Якщо ж ми скажемо: «Від людей», то весь народ поб’є нас камінням, бо вони переконані, що Іван був пророком.
7 And they responded, We do not know whence it is.
Тож вони відповіли, що не знають, звідки воно.
8 And Jesus said to them, Neither do I tell you by what authority I am doing these things.
Ісус сказав: ―Тоді і Я не скажу, якою владою це роблю.
9 And He began to speak to the people this parable, A man planted a vineyard and gave it out to husbandmen, and went away a long time.
І почав Він розповідати людям таку притчу: ―Один чоловік посадив виноградник, здав його в оренду виноградарям та вирушив у подорож на довгий час.
10 And in season he sent a servant to the husbandmen that they might give to him of the fruit of the vineyard, and the husbandmen beating him, sent him away empty.
Коли надійшов час, він надіслав одного раба до виноградарів, щоб вони віддали його частину врожаю. Однак виноградарі побили його й відіслали назад ні з чим.
11 And he proceeded to send to them another servant, and they beating and dishonoring him sent him away empty.
Він надіслав іншого раба, але вони й того, побивши та зневаживши, відіслали ні з чим.
12 And he proceeded to send a third: and wounding him, they cast him out also.
Він надіслав третього, але вони й цього поранили та викинули з [виноградника].
13 And the lord of the vineyard said, What shall I do? I will send my own beloved son: perchance seeing, they will reverence him.
Тоді господар виноградника подумав: «Що ж мені робити? Надішлю [до них] мого улюбленого сина, може, його поважатимуть!»
14 And the husbandmen, seeing him, reasoned among themselves saying, This is the heir; let us kill him, in order that the inheritance may be ours.
Але виноградарі, побачивши його, сказали один одному: «Це спадкоємець, ходімо та вб’ємо його, щоб спадщина дісталася нам!»
15 And casting him out from the vineyard they slew him; what then will the lord of the vineyard do?
Вони його вивели з виноградника та вбили. Що ж зробить із ними господар виноградника?
16 He will come and destroy those husbandmen, and will give the vineyard to others. And hearing, they said, Let it not be so.
Він прийде та вб’є тих виноградарів, а виноградник віддасть іншим. Тоді ті, хто слухав, сказали: ―Нехай не станеться так!
17 And looking upon them, He said, What is that which has been written, The stone which the builders rejected, the same has come to be the head of the corner.
Але [Ісус], подивившись на них, запитав: ―Тоді що означає написане: «Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем»?
18 Every one having fallen on that stone will be dashed to pieces; and on whomsoever it may fall, it will grind him to powder.
Кожен, хто впаде на цей камінь, буде розбитий, а той, на кого він впаде, буде розчавлений.
19 And the chief priests and scribes sought to lay hands on Him at this hour, and feared the people; for they knew that He spoke this parable against them.
Книжники та первосвященники шукали нагоди схопити [Ісуса], але боялися народу. Вони зрозуміли, що Він про них сказав цю притчу.
20 And laying in wait for Him, they sent sharpers, feigning themselves to be righteous, that they might catch his word, in order to turn Him over to the government and authority of the proconsul.
І почали вони уважно слідкувати за Ним, надіслали людей, які вдавали із себе праведних, щоб спіймати Його на слові й видати владі намісника.
21 They asked Him saying, Teacher, we know that thou dost speak and teach correctly; and thou dost not receive the face; but thou dost teach the way of God in truth:
Вони запитали Його: ―Учителю, ми знаємо, що Ти правдиво говориш та навчаєш. Ти не зважаєш на людське обличчя, а правдиво навчаєш Божого шляху.
22 is it lawful for us give tribute to Caesar, or not?
Чи годиться нам платити податок Кесареві, чи ні?
23 And He knowing their rascality, said to them, Why tempt ye me?
Зрозумівши їхню хитрість, [Ісус] сказав їм:
24 Show me the denarion. Whose image and superscription has it? And they responding said, Caesar's.
―Покажіть Мені динарій! Чиє на ньому зображення та напис? Вони відповіли: ―Кесаря!
25 And He said to them, Therefore render unto Caesar the things which are Caesar's, and unto God the things which are God's.
Тоді Він сказав: ―Тож віддайте Кесареві Кесареве, а Богові – Боже!
26 And they were not able to criticise His word before the people: and being astonished at His answer, they were silent.
Вони не змогли впіймати Його на слові перед народом і, здивовані Його відповіддю, замовкли.
27 And certain ones of the Sadducees, who deny that there is a resurrection, coming forward asked Him,
Тоді підійшли [до Ісуса] деякі садукеї, які кажуть, що немає воскресіння [з мертвих], і запитали Його:
28 saying, Teacher, Moses wrote to us, That if the brother of any one may die having a wife, and the same may die childless, that his brother must take his wife and raise up seed to his brother.
―Учителю, Мойсей написав нам: «Якщо чийсь брат помре та залишить дружину бездітною, то нехай його брат візьме дружину померлого та підніме нащадка своєму братові».
29 Then there were seven brothers; and the first receiving a wife died childless.
Було семеро братів. Перший одружився та помер бездітним.
30 And the second
Потім другий
31 and the third received her, and likewise also the seven; they left no children and died.
і третій одружувалися з вдовою, і так усі семеро. Вони померли, не залишивши дітей після себе.
32 Last of all the woman also died.
Після всіх померла й жінка.
33 Therefore in the resurrection of which one of them is she the wife? for the seven had her a wife.
Отже, при воскресінні чиєю дружиною вона буде? Адже всі семеро мали її за дружину.
34 And responding Jesus said to them, The sons of this age marry and are given in marriage, (aiōn g165)
Ісус відповів їм: ―Люди цього віку одружуються та виходять заміж. (aiōn g165)
35 but those counted worthy to attain that age and the resurrection, which is from the dead, (aiōn g165)
Але ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть одружуватись і не виходитимуть заміж. (aiōn g165)
36 neither marry nor are given in marriage; for they are not able yet to die; for they are like the angels, and sons of God, being sons of the resurrection.
І померти вже не зможуть, а будуть як ангели, бо вони є синами Божими та синами воскресіння.
37 But that the dead are raised, Moses also mentioned at the Bush, when he says; The Lord, the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob.
А те, що мертві воскресають, показав Мойсей при полум’ї вогню тернового куща, коли назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова.
38 He is not the God of the dead but of the living; for all live unto Him.
Він є Богом не мертвих, а живих! Для Нього всі живі!
39 And certain of the scribes responding said; Teacher, you spoke beautifully.
Деякі з книжників сказали: ―Учителю, Ти добре сказав!
40 And they no longer dared to ask Him anything.
І більше ніхто не наважувався ставити Йому запитання.
41 And He said to them; How do they say that the Christ is the son of David?
Потім [Ісус] запитав їх: ―Чому вони кажуть, що Христос є сином Давида?
42 And David himself says in the Book of the Psalms, The Lord said to my Lord, Sit thou on my right hand,
Сам же Давид каже в книзі Псалмів: «Господь сказав Господеві моєму: „Сядь праворуч від Мене,
43 until I may make thine enemies the footstool of thy feet.
доки Я не покладу ворогів Твоїх, як підніжок для Твоїх ніг“».
44 Therefore David calls Him Lord, and how is He his son?
Давид називає Його Господом, як Він може бути його Сином?
45 And all the people hearing, He said to His disciples,
Коли весь народ слухав, [Ісус] промовив до учнів:
46 Beware of the scribes, wishing to walk about in robes, and loving salutations in the forums, and the first seats in the synagogues, and the first couches at the suppers,
«Стережіться книжників: їм подобається одягатись у довгі одежі, вони люблять привітання на ринках, перші місця в синагогах та почесні місця на бенкетах.
47 Who devour the houses of the widows, and pray long through pretext; they shall receive the greater judgment.
Вони з’їдають доми вдів, але прикриваються довгими молитвами. Вони отримають суворіше покарання».
